Чим відповісти на обстріли енергетики?

З 2019-го в Україні працює ринок електроенергії "на добу наперед" (РДН), на якому ціна формується щодня за результатами аукціону.
Це базовий орієнтир для усіх: до індексу РДН прив"язана значна частина двосторонніх договорів між постачальниками та споживачами. В контексті ринку електроенергії, її постачальник – це ліцензована НКРЕКП юридична особа, яка має право купувати енергію у виробника (генерації) та постачати непобутовому кінцевому споживачеві. Перевага такої моделі – прозоре ринкове ціноутворення.
Недолік – волатильність.
Ціна на РДН залежить від купи факторів.
Від температури повітря до імпорту та експорту.
Але головний чинник непередбачуваності сьогодні – обстріли енергетичної інфраструктури та їх наслідки. І для непобутового споживача це означає, що витрати на електроенергію неможливо спрогнозувати з прийнятною точністю не те що на наступний квартал, а й на найближчу декаду. Ціновий ризик постачальника – це ризик усього ланцюга На перший погляд може здатися, що коливання цін на РДН – це гра з нульовою сумою: якщо ціна впала, виграє споживач, програє продавець, і навпаки.
Насправді конструкція ринку складніша, і слабкою ланкою в ній є постачальник. Споживач за законодавством купує електроенергію в постачальника, який має відповідну ліцензію.
Саме постачальник стоїть між оптовим ринком і кінцевим клієнтом, і саме він приймає на себе ціновий ризик, коли пропонує клієнту формулу ціни в залежності від волатильного РДН. Розглянемо два дзеркальні сценарії. Перший: ціна на РДН зростає.
Постачальник уклав із промисловим споживачем річний договір з певною формулою ціни, що прив"язується до ціни РДН (зазвичай – до місячного індексу РДН), а закуповує обсяг переважно за двосторонніми договорами на аукціонах Української енергетичної біржі в генерації на місяць (або на інший період постачання) наперед. За результатами аукціону, постачальник фіксує ціну на електричну енергію на визначений період постачання.
Тобто, постачальник купує електроенергію за фіксованою ціною, а постачає – за плаваючою, яка залежить від ціни РДН.
Зростання ціни РДН означає, що промислові споживачі повинні сплачувати більше, що підвищує собівартість їх продукції, робіт, послуг, а у постачальника виникає прибуток на різниці між зафіксованою вартістю і варіативною (яка залежить від індексу РДН). Читайте також Генератор цін: як вимкнення світла впливає на виробництво їжі та її вартість Сценарій другий: ціна на РДН знижується.
Для промислових споживачів, чиї договори прив"язані до індексу РДН, це сприятливо.
Але постачальник, який заздалегідь законтрактував обсяги у виробника за фіксованою ціною, тепер продає їх на ринку дешевше, ніж придбав.
Виробник у цьому сценарії формально захищений договором, – але лише доти, доки постачальник платоспроможний. За умов збитковості бізнес-моделі постачальника, з"являється мотивація закладати свої ризики/минулі збитки у формулу у наступних договорах зі споживачами, що сприятиме підвищенню вартості електричної енергії для непобутових споживачів, відтак – собівартості продукції. В обох сценаріях підсумок однаковий: збиток концентрується на одній зі сторін, але негативно впливає на всі сектори економіки, а не тільки на учасників ринку електричної енергії. Сьогодні учасники ринку управляють цим ризиком обмежено – через структуру портфеля двосторонніх договорів, цінові формули в контрактах, консервативний підхід до фіксації цін.
В реаліях сьогодення це означає, що ціновий ризик перекладається на непобутових споживачів електроенергії, а в підсумку – на споживачів їх продукції, робіт, послуг.
Стандартного інструменту, який дозволяє винести цей ризик за межі відносин "виробник – постачальник – споживач", на вітчизняному ринку немає. Проте проблема, з якою стикається український ринок, не унікальна.
Ринки "на добу наперед" країн ЄС так само волатильні: ціни там реагують на погоду, доступність генерації, ціни на газ і транскордонні перетоки, а в окремі періоди коливання сягають кратних значень. Там відповідь на цей виклик давно знайдена: на Європейській енергетичній біржі (EEX) обертаються розрахункові ф"ючерси на індекси ринку "на добу наперед" для більшості країн ЄС.
Через ці інструменти європейські постачальники, виробники та великі споживачі фіксують ціни на місяці й роки наперед, і саме ця модель є природним орієнтиром для українського ринку. Що таке ф"ючерс на індекс РДН Ф"ючерсний контракт на індекс РДН – це стандартизований біржовий контракт, за яким сторони фіксують ціну електроенергії на визначений майбутній період. Після завершення періоду його дії відбувається грошовий розрахунок: порівнюється зафіксована в останній торговий день котирувальна ціна за ф"ючерсним контрактом (так звана, розрахункова ціна) з фактичним середнім значенням індексу РДН, і різниця між ними сплачується однією стороною іншій. Таким чином, можна хеджувати (мінімізувати) ризики несприятливої зміни ціни за договорами постачання електричної енергії як постачальнику, так і споживачу, що, в свою чергу, позитивно вплине на ринок електроенергії в цілому й ланцюгу її комерційного споживання. Важлива особливість: це розрахунковий, а не поставний інструмент.
Фізичного постачання електроенергії за ф"ючерсом не відбувається.
Учасник продовжує купувати або продавати електроенергію звичайним способом – на РДН чи за двосторонніми договорами, – а фінансовий результат за ф"ючерсом мінімізує (або ж покриє) зміну ціни на фізичному ринку за його договорами, ціни в яких прив"язані до індексу РДН. Механіка хеджування Споживач, який очікує зростання цін, купує ф"ючерс – це означає, що він має намір купити електроенергію за ф"ючерсним контрактом у зазначеному в специфікації такого контракту періоді постачання і за ціною (індексом РДН), яку він хоче захеджувати. Якщо ціна на РДН зросла, його витрати на фізичну закупівлю електроенергії збільшилися, але цей приріст компенсується доходом за довгою ф"ючерсною позицією в кінці періоду постачання (експірація контракту). Якщо ціна знизилася, – за ф"ючерсом виникає збиток, проте він урівноважується (мінімізується) здешевленням фізичної закупівлі.
У підсумку в обох випадках споживач отримує заздалегідь відому, зафіксовану при укладанні ф"ючерсного контракту, ціну. Дзеркальна логіка працює і для постачальника чи виробника, який хеджується від зниження цін РДН продажем ф"ючерсного контракту. Таким чином, мета хеджування – не заробити на русі ціни, а усунути (мінімізувати) невизначеність.
Це принципово відрізняє хеджера від спекулянта, хоча ринку потрібні обидві категорії учасників, а також маркетмейкери, які разом зі спекулянтами забезпечують необхідну ліквідність, без якої хеджування неможливе. Кому це потрібно Постачальникам і трейдерам.
Постачальник, який уклав із споживачем договір постачання електроенергії, більше не змушений тримати ціновий ризик на власному балансі: він закриває його шляхом укладання ф"ючерсного контракту на купівлю в момент укладення договору постачання.
Це дає постачальникам змогу мінімізувати ризики несприятливої для нього зміни ціни на РДН і пропонувати клієнтам кращі умови. Непобутовим споживачам.
Електроенергія – суттєва стаття собівартості в металургії, хімічній промисловості, машинобудуванні, харчовій промисловості, рітейлі.
Вагомою складовою вона є і для малого та середнього бізнесу.
Ф"ючерс дозволяє зафіксувати цю статтю витрат на майбутні періоди, зробити її прогнозованою та визначеною. Виробникам електроенергії.
Генерація, включно з відновлюваною, отримує інструмент фіксації майбутнього доходу, що важливо для фінансового планування та залучення кредитних ресурсів.
Не менш важливо, що знижується і кредитний ризик збуту: контракт із постачальником, який захеджував власну позицію, – це контракт із контрагентом, чия платоспроможність не залежить від напрямку руху цін на РДН. Банкам і фінансовим установам.
Для фінансового сектору строковий ринок електроенергії – це новий клас активів і водночас фактор зниження кредитного ризику позичальників з енергоємних галузей: компанія із захеджованими витратами на електроенергію має більш передбачувані грошові потоки. Як забезпечується виконання зобов"язань Головне питання до будь-якого строкового інструменту – що станеться, якщо одна зі сторін не виконає зобов"язання.
Біржова модель відповідає на нього системно. По-перше, розрахунки за ф"ючерсними контрактами здійснюються за участю Центрального контрагента (ЦК) – ліцензованої НКЦПФР клірингової установи, яка стає покупцем для кожного продавця і продавцем для кожного покупця.
Учасники не несуть кредитного ризику одне до одного: їхнім контрагентом за всіма угодами є ЦК. По-друге, застосовується система маржинального забезпечення.
Кожен учасник вносить гарантійне забезпечення під свої відкриті позиції і для укладання ф"ючерсних контрактів. Читайте також Трансформація енергетичних ринків: нові рамки перебудови та що нас чекає ЦК щодня здійснює розрахунки зобов"язань учасників торгів і відповідний переказ/списання коштів за фінансовим результатом щодо кожного з них.
Це не дає збиткам накопичуватися непомітно.
Більше того, учасник може бачити свої зобов"язання в он-лайн режимі і своєчасно ухвалювати необхідні рішення, за потреби. По-третє, діють додаткові рівні захисту – колективний гарантійний фонд та механізм призупинення торгів у разі різких цінових коливань.
Це стандартна для світових бірж багаторівнева система, яка забезпечує стійкість ринку навіть у разі дефолту окремого учасника. Для учасника це означає, що інфраструктурні ризики біржового строкового ринку є суттєво нижчими, ніж кредитний ризик контрагента у двосторонньому позабіржовому договорі, кліринг якого не здійснюється через ЦК. Що потрібно для запуску Запуск ф"ючерсного ринку – це не лише технічне рішення біржі.
Потрібні три складові. Перша – регуляторна база та взаємодія з регуляторами фінансового й енергетичного ринків, оскільки ф"ючерс на індекс РДН перебуває на перетині двох сфер регулювання. Друга – розрахункова інфраструктура: участь ліцензованого Центрального контрагента, система маржування та гарантій. Третя – готовність самих учасників ринку: розуміння механіки інструменту, внутрішні політики управління ризиками, облікові та податкові аспекти роботи з деривативами.
Це питання, насамперед, навчання і практики, і саме воно, за досвідом інших ринків, потребує найбільше часу. Висновок Ф"ючерсний контракт на індекс РДН – це не екзотичний фінансовий продукт, а базовий інструмент управління ризиком, який на європейських енергетичних ринках працює десятиліттями. Для українського бізнесу його поява стане можливістю перевести витрати або доходи від електроенергії з категорії непрогнозованих у категорію керованих. Для ринку загалом – крок до повноцінної, сумісної з європейською, структури ринку електроенергії, де спотовий і строковий сегменти доповнюють один одного.