Навіщо аграріям біометан

Виробництво біометану в Україні перейшло від пілотного етапу до ранньої комерційної стадії.
У 2025 році стартував трубопровідний експорт до Євросоюзу, а обсяг поставок сягнув 11,2 млн куб.
м.
Виник новий експортно орієнтований сегмент, який може використовувати газотранспортну інфраструктуру України. У цьому контексті для аграрного підприємства питання щодо випуску біометану поступово зміщується від "чи варто заходити в біометан" до "з чого почати і які активи господарства можуть стати основою для такого проєкту". Чому біометан – це ринок з довгим горизонтом Біометан – це очищений біогаз із вмістом метану 95-100%, який за складом і властивостями ідентичний природному газу.
Його можна закачувати в газорозподільну мережу і використовувати як відновлюваний аналог природного газу.
Для транспортування на більші відстані біометан можуть зріджувати. Для аграрних підприємства цінність такого проєкту полягає не лише у виробництві низьковуглецевого газу.
Біометановий цикл створює дигестат – органічне добриво, яке можна повертати на поля й частково заміщувати витрати на міндобрива. Попит на біометан у Євросоюзі має структурний характер.
У межах REPowerEU, плану, спрямованого зокрема на заміщення російського газу, Євросоюз поставив ціль виробляти 35 млрд куб.
м біометану до 2030 року, тоді як поточний рівень виробництва до середини 2026 року сягнув 8,2 млрд куб.
м за рік. Цей розрив між цільовим показником і фактичним виробництвом формує довгостроковий попит на нових постачальників, зокрема з України.
Відповідно, амбітна ціль ЄС відображається в ціновій логіці ринку.
У 2026 році біометан у Євросоюзі продається з премією до природного газу.
Його вартість оцінюється 900-1100 євро за тис.
куб.
м залежно від країни та сектору споживання. Українські виробники не завжди можуть отримати цю премію.
Через неузгодженість процедур сертифікації між Україною та ЄС їм пропонують 700-800 євро за тис.
куб.
м.
Для порівняння: природний газ на TTF (Title Transfer Facility, нідерландський газовий хаб) на початку липня 2026 року коштував 470-480 євро за тис.
куб.
м. Премія до ціни біометану формується завдяки кільком факторам.
Базово біометан дорожчий у виробництві, ніж природний газ, адже його ціна включає збір і підготовку сировини, очищення біогазу та сертифікацію.
Додаткову вартість створює його відновлюване походження і нижчий вуглецевий слід, який для євросоюзівських покупців є також інструментом скорочення викидів і виконання кліматичних зобов"язань, зокрема в межах ETS (Emissions Trading System). Для України цей попит почав конвертуватися в експортні поставки.
За 2025 рік українські компанії продали країнам Євросоюзу 11,2 млн куб.
м газоподібного біометану.
Лідером став МХП з 8,7 млн куб.
м (77% експорту), Vitagro експортував 2,5 млн куб.
м, "Галс агро" відправив першу партію – понад 75 тис.
куб.
м. Почав формуватися маршрут Bio-LNG: МХП експортував 5 тис.
тонн зрідженого біометану, "ЮМ ліквід газ" – 900 тонн з доставкою автоцистернами до ЄС. Чому першими українськими гравцями на ринку біометану стали аграрні компанії? Прихована перевага агровиробника Ключове питання у виробництві біометану – доступна сировина.
Без неї проєкт не запуститься в потрібному масштабі або не матиме стійкої економіки.
Аграрна компанія має природну перевагу над енергетичними гравцями: значна частина потенційної бази для виробництва біометану пов"язана з її основною діяльністю. Потенційна сировинна база України оцінюється понад 20 млрд куб.
м біометану на рік, з яких найбільшу частину формують енергетичні культури (13,6 млрд куб.
м), аграрні залишки (5,2 млрд куб.
м) та гній худоби (0,9 млрд куб.
м). З чого починати вихід на ринок Перший крок – оцінка сировинного потенціалу господарства: скільки аграрних залишків і гною утворюється щороку і яку частину цього обсягу можна спрямувати на переробку без шкоди для основного виробництва.
Від цієї бази залежатимуть масштаб установки, технологічна конфігурація та фінансова модель проєкту. Другий крок – вибір технологічного та комерційного маршрутів.
Біометанова установка має сенс передусім як проєкт із продажною моделлю, адже капітальні витрати тут значно вищі, ніж в інших енергетичних проєктах.
Для середніх та великих підприємств доцільно одразу оцінювати повний цикл виробництва біометану із закачуванням у газову мережу або зрідженням у Bio-LNG. Ключовий фактор – доступ до газової інфраструктури.
Якщо газопровід розташований у радіусі близько 5 км від господарства, мережеве підключення може бути економічно доцільним.
Якщо ні – альтернативою може бути Bio-LNG, який транспортується автоцистернами.
Проте ця модель потребує розрахунку, оскільки зрідження біометану додає інвестиційні та операційні витрати. Третій крок – сертифікація з першого дня.
Для біометанового проєкту це частина бізнес-моделі: ISCC або REDcert підтверджують походження газу, його вуглецеву інтенсивність і відкривають доступ до преміального євросоюзівського сегмента. Для нових установок RED III вимагає щонайменше 80% скорочення викидів порівняно з викопним паливом, тому економіка проєкту залежить не лише від обсягу виробництва, а й від типу сировини.
Біометан із гною чи пташиного посліду має сильніший CO2-профіль, оскільки методологія RED враховує кліматичний бонус 45 гCO2екв/МДж за уникнені метанові викиди від зберігання відходів. Для енергокультур у розрахунок входять викиди від вирощування, добрив, збору й транспортування.
Сертифікація визначає, яку премію може обґрунтувати виробник. Четвертий крок – фінансова модель з трьома потоками доходу.
Біометановий проєкт не варто рахувати лише через продаж газу, його реальна економіка складається з кількох джерел вартості.
Основний дохід формує продаж біометану або Bio-LNG; додатковий – використання або продаж дигестату як органічного добрива, що може частково заміщувати витрати на мінеральні добрива. У довгостроковій перспективі окремим напрямом може стати монетизація BioCO2, який може бути цікавим для харчової промисловості та виробників напоїв, зокрема компаній, що закуповують CO2 для виробництва газованих продуктів. Читайте також "Зелений" газ з відходів: коли біометан допоможе Україні стати енергонезалежною Орієнтиром такої економіки може слугувати проєкт Vitagro з будівництва трьох біометанових заводів у західних регіонах, що передбачає 3 млн куб.
м біометану на рік за бюджету 35,9 млн дол.
Очікувана внутрішня норма дохідності становить у цьому випадку 15,3-16,3%, а дисконтований строк окупності – 8-8,3 року. Життєздатність біометанового проєкту залежить не лише від ринкової ціни на газ, а й від операційних передумов: доступу до сировини, довгострокових договорів на викуп продукції та ефективного управління витратами на виробництво. П"ятий крок – вибір партнера або моделі входу.
Самостійна реалізація проєкту потребує газової, технологічної та операційної експертиз, яких агрокомпанії зазвичай не мають.
Реалістичними можуть бути такі моделі: спільне підприємство з енергокомпанією, де агровиробник забезпечує сировину й землю, а партнер – технологію та операційну експертизу; контрактне виробництво; залучення спеціалізованого підрядника з подальшим самостійним управлінням проєктом. Що важливо розуміти про ризики Біометан – це не короткий інвестиційний цикл.
Будівництво установки зазвичай займає півтора-два роки, а окупність за поточних цін може становити 7-12 років залежно від масштабу проєкту, доступу до сировини, моделі продажу та монетизації побічних продуктів.
Головна стратегічна ідея полягає в тому, що агрокомпанія, яка розвиває напрям біометану, отримує можливість не лише диверсифікувати виручку, а й змінити економіку власних побічних потоків. Компанія перетворює відходи на актив, знижує залежність від цін на газ і добрива, формує сертифіковану "зелену" складову в продуктовому портфелі, яку часто очікують міжнародні покупці агропродукції в межах власних ESG-зобов"язань.