ВІДДІЛ КОМУНІКАЦІЙ З ГРОМАДСЬКІСТЮ УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ГУ ДПС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ТЕРИТОРІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ - МІСТО ДНІПРО) ІНФОРМУЄ!
Акцизний податок з ввезених товарів: надходження від платників Дніпропетровщини до бюджету зросли на 59,3 відсотка
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.
У січні – травні 2026 року платники Дніпропетровщини з ввезених товарів спрямували до загального фонду державного бюджету понад 174,0 млн грн акцизного податку. Цей показник перевищив минулорічний на понад 64,7 млн грн, або на 59,3 відсотка. Про це повідомив в. о. начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Юрій Павлютін.
«Взаємодія з платниками на постійній основі забезпечує оперативний розгляд нагальних питань, що виникають у роботі суб’єктів господарювання. Це, в свою чергу, запобігає виникненню порушень законодавства з боку платників і сприяє сталому наповненню бюджетів. Дякуємо всім за вчасно виконані фінансові зобов’язання», – зазначив керівник податкової служби області.
Звертаємо увагу, що платником акцизного податку є, зокрема особа – власник ввезеного на митну територію України вантажного транспортного засобу, що переобладнується у легковий автомобіль, з якого справляється акцизний податок (п.п. 212.1.14 п. 212.1 ст. 212 ПКУ).
Власник ввезеного на митну територію України вантажного транспортного засобу, що переобладнується у легковий автомобіль, з якого справляється акцизний податок, повинен не пізніше 20 числа наступного звітного періоду подати контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому ст. 46 ПКУ (п. 223.2 ст. 223 ПКУ).
Довідково: ПКУ – Податковий кодекс України.
Рентна плата: за видобування газового конденсату місцеві бюджети Дніпропетровщини від платників отримали на 51,6% більше ніж торік
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.
Протягом січня – травня 2026 року платники рентної плати за видобування газового конденсату спрямували до місцевих бюджетів Дніпропетровщини 432,3 тис. гривень. Надходження зросли у порівнянні з відповідним періодом 2025 року на 51,6 відсотка.
Звертаємо увагу, що 22.06.2026 – останній день подання за травень 2026 року податкової декларації з рентної плати з розрахунком: за користування радіочастотним ресурсом України; за користування надрами при видобуванні вуглеводневої сировини; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами територією України; за транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.
Дніпропетровщина: ФОПи – платники збору за паркування транспортних засобів спрямували до місцевих бюджетів понад 3,3 млн гривень
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.
Упродовж січня – травня 2026 року від ФОПів – платників збору за місця для паркування транспортних засобів надійшло до місцевих бюджетів Дніпропетровщини 3 333,6 тис. гривень. Надходження збільшились на 402,9 тис. грн, або на 13,7 відс., порівняно з січнем – травнем 2025 року.
Повідомляємо, що відповідно до п.п. 268 прим. 1.1.2 п. 268 прим. 1.2 ст. 268 прим. 1 Податкового кодексу України (ПКУ) перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів.
Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради контролюючому органу в порядку, встановленому розд. I ПКУ.
За якою формою подається уточнюючий Розрахунок та який порядок уточнення показників додатка 4ДФ до Розрахунку?
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) щодо: за якою формою подається уточнюючий Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (Розрахунок) та який порядок уточнення показників додатка 4ДФ до Розрахунку (у т. ч. за періоди до набрання чинності наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2025 № 39), повідомляє.
Нагадуємо, що наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2025 № 39 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4» (із змінами та доповненнями) (набрав чинності 06.02.2025, далі – Наказ № 39) внесені зміни до форми Розрахунку і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (із змінами та доповненнями).
Уточнюючий Розрахунок з уточненням показників додатка 4ДФ до Розрахунку (у т. ч. за періоди до набрання чинності Наказом № 39) подається за формою, що діє на день подання такого Розрахунку.
Уточнюючий Розрахунок подається на підставі інформації з раніше поданого Розрахунку і містить інформацію лише за рядками з реквізитами або сумами нарахованого податку на доходи фізичних осіб, військового збору, які уточнюються.
Для заповнення також використовується інформація з повідомлень про виявлені помилки, які відправляються контролюючими органами до платника.
Такий Розрахунок не має містити інших додатків крім тих, у яких проводиться коригування.
Детальніше – за посиланням https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view
Який розмір нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, не включається до оподатковуваного доходу платника ПДФО?
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) нагадує, що відповідно до п.п. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами – юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ, встановленого на 01 січня такого року (у 2023 році – 3760,00 грн, у 2024 році – 4240,00 грн, у 2025 році – 4240,00 грн, у 2026 році – 4660,00 гривень).
Положення п.п. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170 ПКУ не поширюються на профспілкові виплати своїм членам, умови звільнення яких від оподаткування передбачені п.п. 165.1.47 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.
Чи має право ФОП на загальній системі оподаткування включити до складу витрат суми сплачених податків та зборів, які пов’язані з проведенням господарської діяльності?
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців (ФОП) визначений ст. 177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування ФОПа на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.
Згідно з п. 177.4 ст. 177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів ФОПом від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, належать, зокрема, суми податків, зборів, пов’язаних з проведенням господарської діяльності такої ФОП (крім податку на додану вартість для ФОПа, зареєстрованого як платник ПДВ, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об’єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями); платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою – підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України від 15 травня 2018 року № 2415-VІІІ «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (із змінами та доповненнями), одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов’язаних з господарською діяльністю фізичної особи – підприємця (п.п. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).
Мінімальна зарплата є державною соціальною гарантією, обов’язковою для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) повідомляє.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 108) заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ст. 3 Закону № 108 мінімальна заробітна плата – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
Гарантії забезпечення мінімальної заробітної плати визначено ст. 3 прим. 1 Закону № 108.
Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності (ст. 4 Закону № 108).
Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов’язань щодо оплати праці (ст. 15 Закону № 108).
Статтею 35 Закону № 108 передбачено, що контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють:
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю;
податкові органи.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з п. 80.1 та п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПКУ у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету контролюючі органи здійснюють фактичну перевірку без попередження платника податків (особи).
Враховуючи те, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання, то контролюючі органи мають право здійснювати контроль за її нарахуванням, утриманням з її розміру податку на доходи фізичних осіб.
Чи передбачена відповідальність за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах підприємства?
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) звертає увагу, що порядок визначення строків здавання готівкової виручки (готівки) та ліміту каси встановлено розд. V Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (із змінами та доповненнями) (далі – Положення № 148).
Згідно з п.п. 16 п. 3 розд. I Положення № 148 ліміт залишку готівки в касі (далі – ліміт каси) – граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час та забезпечити роботу на початку наступного робочого дня.
Установа/підприємство визначає і встановлює за погодженням з банком (у якому відкрито рахунок установи/підприємства, на який зараховуються кошти) строки здавання ним готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках (п. 48 розд. V Положення № 148).
Відповідно до абзацу першого п. 50 розд. V Положення № 148 установа, підприємство, небанківський надавач платіжних послуг підставі Положення № 148 та з урахуванням особливостей роботи зобов’язані розробити та затвердити внутрішнім документом порядок розрахунку ліміту каси установи, підприємства, небанківського надавача платіжних послуг та їх відокремлених підрозділів. У розрахунку враховується строк здавання установою, підприємством, небанківським надавачем платіжних послуг готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений договором банківського рахунку та не враховується готівка, унесена через платіжні пристрої, що належать небанківським надавачам платіжних послуг. Ліміт каси установи, підприємства, небанківські надавачі платіжних послуг встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси за рішенням керівника установи, підприємства, небанківського надавача платіжних послуг або уповноваженої ним особи.
Готівка не вважається понадлімітною в день її надходження, якщо вона здана в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або видана для використання установою/підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання її до банку і одночасного отримання з каси банку) наступного дня на потреби, пов’язані з діяльністю установи/підприємства (абзац перший п. 54 розд. V Положення № 148).
Пунктом 56 розд. V Положення № 148 визначено, що керівники установ/підприємств несуть відповідальність за дотримання вимог Положення № 148 щодо встановлення ліміту каси та за достовірність відповідних показників, зазначених у розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі.
Статтею 164 прим. 4 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х (із змінами та доповненнями) (далі – КпАП) встановлено, що здавання виторгу торговельними підприємствами всіх форм власності, що здійснюють реалізацію товарів за готівку, з порушенням термінів, установлених правилами розрахунків і ведення касових операцій, – тягне за собою накладення штрафу на осіб, відповідальних за здавання виторгу, від сімнадцяти до вісімдесяти восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені особою повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за порушення, передбачене частиною першою цієї статті, – тягнуть за собою накладення штрафу від сорока трьох до ста сімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, нормами Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами не передбачено фінансової відповідальності за перевищення встановлених лімітів в касах підприємства.
Отже, за порушення термінів здавання готівкової виручки торговельними підприємствами всіх форм власності, установлених Положенням № 148, яке призводить до перевищення встановлених лімітів в касах, до посадових осіб, відповідальних за здавання виручки, чинним законодавством передбачено адміністративний штраф у розмірах, визначених ст. 164 прим. 4 КпАП.
На яку адресу контролюючі органи надсилають фізичній особі ППР про сплату земельного податку та орендної плати за земельні ділянки?
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) повідомляє.
Контролюючі органи надсилають податкові повідомлення-рішення (далі – ППР) про сплату земельного податку і орендної плати за земельні ділянки державної та/або комунальної власності на податкові адреси (адреси проживання) фізичних осіб.
Фізичним особам, які подали заяву про бажання отримувати документ через електронний кабінет, ППР надсилаються контролюючими органами в електронний кабінет з одночасним надісланням фізичним особам на їх електронні адреси інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет. При цьому у разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку ППР в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання ППР у паперовій формі надсилається за податковою адресою (адресою проживання) фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Інформацію, необхідну контролюючим органам для обчислення і справляння плати за землю, зокрема місце проживання землевласника або землекористувача, надають Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та Міністерство юстиції України.
Детальніше – за посиланням https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view
За якою ставкою ПДФО оподатковуються доходи осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність?
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) нагадує, що відповідно до п. 178.3 ст. 178 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об’єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.
Для приватних виконавців оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом, що складається із сум винагороди, отриманої відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (із змінами та доповненнями), і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності.
Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною в п. 167.1 ст. 167 ПКУ (п. 178.2 ст. 178 ПКУ).
Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 ст. 167 ПКУ) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи та є резидентами, подають податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) за результатами звітного року відповідно до розд. IV ПКУ у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи (п. 178.4 ст. 178 ПКУ).
Пунктом 178.6 ст. 178 ПКУ визначено, що фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.
Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації, в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності повинні зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від провадження незалежної професійної діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону (п. 178.7 ст. 178 ПКУ).
Порядок видачі довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи)
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) повідомляє.
Порядок видачі довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) (далі – Порядок) та форма цієї довідки затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2022 № 219.
Порядок визначає процедуру видачі довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) (далі – довідка) особі (юридичній або фізичній), яка не є резидентом та отримує доходи з джерелом їх походження з України (п. 1 Порядку).
Довідка видається контролюючим органом у паперовій або електронній формі за місцезнаходженням (місцем проживання) резидента або нерезидента, який здійснює господарську діяльність на території України через постійне представництво, або іншого нерезидента, на якого покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому Податковим кодексом України (далі – ПКУ), що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України (п. 2 Порядку).
Довідка видається безоплатно у паперовій або електронній формі на підставі Заяви про видачу довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) за формою, наведеною у додатку до Порядку (далі – Заява) (п. 3 Порядку).
Згідно з п. 4 Порядку Заява подається до відповідного контролюючого органу безпосередньо нерезидентом або через особу, яка здійснює на користь нерезидента виплату доходів з джерелом їх походження з України, або уповноваженою ним особою, яка має підтвердити свої повноваження.
Заява має бути подана українською мовою у паперовій формі або засобами електронного зв’язку в електронній формі з урахуванням вимог, визначених ст. 42 глави 1 розд. II ПКУ.
Довідка або обґрунтована відмова у її видачі видається контролюючим органом у паперовій або електронній формі за підписом керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) протягом 5 робочих днів від дати одержання Заяви нерезидента або уповноваженої ним особи у порядку, визначеному ст. 42 глави 1 розд. II ПКУ (п. 5 Порядку).
Джерелом інформації для видачі довідки є дані додатку ПН до податкової декларації (розрахунків) з податку на прибуток підприємств за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (із змінами), надані податковими агентами податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь нерезидентів, а також сум утриманого з них податку або надані нерезидентом документи у разі самостійного нарахування і сплати податку (п. 6 Порядку).
Протягом якого часу є дійсним РНОКПП?
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) повідомляє.
Відповідно до абзацу першого п. 70.5 ст. 70 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) фізична особа – платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка фізичної особи – платника податків за формою № 1ДР (далі – Облікова картка за ф. № 1ДР) та яка не включена до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (далі – ДРФО), зобов’язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу Облікову картку за ф. № 1ДР, яка є водночас заявою для реєстрації в ДРФО, та пред’явити документ, що посвідчує особу.
Згідно з пп. 1, 2 розд. VІII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 (із змінами) (далі – Положення № 822) фізична особа – платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки, зобов’язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків за формою № 1П та документи для забезпечення її обліку за прізвищем (за наявності), ім’я, по батькові (за наявності) і серією (за наявності) та номером паспорта, а також пред’явити паспорт .
Для заповнення Облікової картки за ф. № 1ДР використовуються дані документа, що посвідчує особу (п. 2 розд. VІI Положення № 822).
Фізична особа несе відповідальність згідно із законом за достовірність інформації, що подається для реєстрації у ДРФО (абзац восьмий п. 70.5 ст. 70 ПКУ).
Згідно з п. 6 розд. ІII Положення № 822 громадяни України для проведення реєстрації, внесення змін, отримання картки платника податків або отримання відомостей з ДРФО подають документи до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу.
Абзацом першим п. 11 розд. VII Положення № 822 визначено, що у разі виявлення помилок, порушень чи неточностей щодо внесення прізвища, імені, по батькові, дати чи місця народження, задекларованого (зареєстрованого) місця проживання (перебування) тощо, допущених при реєстрації фізичної особи у ДРФО, виправлення даних здійснюється шляхом внесення змін до ДРФО на підставі заяви про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків за формою № 5ДР. Після виправлення помилок реєстраційний номер облікової картки платника податків не змінюється.
Контролюючий орган може змінити реєстраційний номер облікової картки, якщо порушення чи неточності не можна усунути шляхом внесення змін відповідно до абзацу першого п. 11 розд. VII Положення № 822. Така зміна проводиться після перевірки чи з’ясування обставин допущення помилки, виявленої контролюючим органом самостійно чи за результатами розгляду звернення фізичної особи – платника податків. Про виявлення такого факту або про результати розгляду звернення контролюючий орган інформує фізичну особу – платника податків (абзац другий п. 11 розд. VII Положення № 822).
За зверненням (у довільній формі) фізичної особи – платника податків контролюючий орган протягом п’яти робочих днів з дня отримання звернення видає фізичній особі довідку про зміну реєстраційного номера облікової картки платника податків за формою, наведеною в додатку 5 до Положення № 822 (абзац третій п. 11 розд. VII Положення № 822).
Відповідно до п. 15 розд. VII Положення № 822 Обліковим карткам за ф. № 1ДР фізичних осіб, які на момент набрання чинності ПКУ зареєстровані в ДРФО та інших обов’язкових платежів, присвоюються номери, що відповідають ідентифікаційним номерам платників податків – фізичних осіб. Документи про реєстрацію фізичних осіб у ДРФО та інших обов’язкових платежів, видані органами державної податкової служби у порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності ПКУ, вважаються дійсними для всіх випадків, передбачених для використання реєстраційних номерів облікових карток, не підлягають обов’язковій заміні та є такими, що засвідчують реєстрацію фізичних осіб у ДРФО.
Отже, реєстраційні номери, що надаються фізичним особам (як резидентам, так і нерезидентам) зберігаються за ними протягом усього їх життя та у разі отримання такими особами іншого громадянства чи зміни громадянства не підлягають скасуванню та заміні, за винятком якщо після видачі облікової картки встановлені порушення чи неточності при формуванні реєстраційних номерів.
Яким чином юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи ведуть облік доходів і витрат?
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) нагадує, що відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пп. 44.2, 44.3 ст. 44 ПКУ (абзац п’ятий п. 296.1 ст. 296 ПКУ).
Юридичні особи – платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац третій п. 44.2 ст. 44 ПКУ).
Облік доходів підприємства здійснюється відповідно вимог Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (із змінами), а формування витрат – відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (із змінами).
Пунктом 44.3 ст. 44 ПКУ встановлено, що платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених п. 44.1 ст. 44 ПКУ, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менше:
2555 днів – для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до ст.ст. 39 і 39 прим. 2, п. 141.4 ст. 141 ПКУ (п.п. 44.3.1 п. 44.3 ст. 44 ПКУ);
1825 днів – для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними п. 133.1 ст. 133, п.п. 133.2.2 п. 133.2 та п. 133.4 ст. 133 ПКУ, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з п.п. 44.3.1 п. 44.3 ст. 44 ПКУ (п.п. 44.3.2 п. 44.3 ст. 44 ПКУ);
1095 днів – для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 п. 44.3 ст. 44 ПКУ (п.п. 44.3.3 п. 44.3 ст. 44 ПКУ);
1095 днів – для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи (п.п. 44.3.4 п. 44.3 ст. 44 ПКУ).
Строки зберігання документів та інформації, визначені п. 44.3 ст. 44 ПКУ, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої ПКУ, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання – з передбаченого ПКУ граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, – з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів – з дня завершення строку їх дії).
У разі ліквідації платника податків документи, визначені п. 44.1 ст. 44 ПКУ, за період діяльності платника податків не менш як 1825 днів (2555 днів – для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до ст.ст. 39 і 39 прим. 2, п. 141.4 ст. 141 ПКУ), що передували даті ліквідації платника податків, у встановленому законодавством порядку передаються до архіву.
Передбачені п. 44.3 ст. 44 ПКУ строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених п. 102.3 ст. 102 ПКУ.
Абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ (абзац другий п. 44.1 ст. 44 ПКУ).
Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 9із змінами та доповненнями)). Тому з питання відображення у бухгалтерському обліку доходів і витрат доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
За податком (збором) наявна переплата: чи сплачувати суму податкового зобов’язання відповідно до поданої звітності або отриманого ППР?
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.
Джерела сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків визначені ст. 87 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Відповідно до абзацу третього п. 87.1 ст. 87 ПКУ сплату грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:
а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);
б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у п. 43.4 прим. 1 ст. 43 ПКУ;
в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.
Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 01 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову політику, за умови наявності підстав, передбачених ст. 95 ПКУ, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов’язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПКУ). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац сьомий п. 87.1 ст. 87 ПКУ).
Тобто, якщо станом на дату проведення нарахування грошових зобов’язань у платника обліковуються надміру сплачені суми з відповідного платежу, то такі нараховані грошові зобов’язання в автоматичному режимі погашаються за рахунок наявної переплати.
За матеріалами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
