Фінансовий безвіз чи "більше реєстрів богу реєстрів"?

Зараз для переказу 500 євро з України на рахунок у Польщі доведеться заплатити комісію 15-50 євро, зачекати один-три робочі дні, поки платіж пройде через ланцюжок банків-кореспондентів, а ще змиритися з тим, що частина суми "загубиться" дорогою у вигляді прихованих зборів. Заробітчанин у Варшаві, IT-фрилансер, який отримує оплату з Берліна, підприємець, який продає товари в ЄС, – усі вони щодня платять таку ціну за те, що Україна досі поза єдиним евросоюзівським платіжним простором. Ще є кількамільйонна спільнота біженців, які живуть у ЄС.
Ці переважно незаможні люди обмінюються грошима з родичами в Україні і понад чотири роки переплачують за кожен такий платіж.
Хто не хоче переплачувати – іде в нелегальний обмінник і робить перестановку, але про це розповім іншим разом. Хоча українці небезпідставно пишаються своїм фінтехом, який забезпечив сучасну і неймовірно зручну платіжну екосистему, вона, на жаль, може існувати лише всередині наших кордонів.
Зараз ми маємо шанс докорінно змінити ситуацію. Законопроєкт №14327-д, який чекає на розгляд у Верховній Раді, є частиною наших зобов"язань з євроінтеграційного пакета і водночас відкриває для України можливість отримати всі переваги від SEPA на максимально ліберальних умовах щодо правил фінансового моніторингу.
SEPA (Single Euro Payments Area) – це єдина зона безготівкових розрахунків у євро.
Фактично – фінансовий безвіз. Як зараз і як буде Механізм SEPA об"єднує 41 країну (не лише ті, що входять у ЄС) і дозволяє здійснювати перекази в євро за тими ж стандартами вартості, безпеки та швидкості, що і в Європейському Союзі.
У SEPA-просторі переказ у євро – це як внутрішній банківський платіж: миттєво або максимум за день. Комісія – кілька євро або нуль, без посередників, непрозорих курсів конвертації та очікування.
Для бізнесу це можливість регулярних розрахунків у євро з клієнтами або партнерами, а також оплата інвойсів чи отримання платежів з ЄС. Реальний приклад: Молдова приєдналася до SEPA в жовтні 2025 року і за перший місяць громадяни та бізнес зекономили 1,4 млн євро на комісіях за перекази. За даними Нацбанку Молдови, обсяг транзакцій зріс на 25% порівняно з тим же місяцем 2025 року.
Понад половину надходжень – це перекази від фізосіб.
До приєднання до SEPA міжнародний переказ з Молдови коштував 20-200 євро, тепер – кілька євро або навіть безкоштовно, залежно від політики кожного банку. Молдова – невелика країна з меншою діаспорою.
Для України масштаб буде іншим.
За консервативною оцінкою Інституту економічних досліджень, після приєднання до SEPA Україна зможе економити на міжнародних переказах 70-100 млн євро щороку.
Єврокомісія каже, що за перший рік економія сягне 200 млн євро.
Для 120 тис.
малих і середніх підприємств, що регулярно експортують товари в ЄС, щорічна економія може становити 4 тис.
євро на компанію. Заробітчанам буде дешевше надсилати гроші додому, фрилансери отримуватимуть оплату без відсотка для посередників, підприємці нарешті конкуруватимуть з польськими або чеськими колегами, маючи рівні умови розрахунків, а не програватимуть їм ще на етапі платежу. Вікно можливостей зачиняється Важливий момент: якщо Україна не приєднається до SEPA зараз, то із середини 2027 року умови вступу від Європейської платіжної ради будуть значно жорсткішими.
При цьому відкласти або відмовитися не вийде, адже інтеграція у фінансовий простір – це частина процесу вступу України до ЄС. У 2024 році ЄС схвалив новий регламент (EU) 2024/1624, який набуде чинності 10 липня 2027 року.
Цей пакет суттєво розширює вимоги до фінансової прозорості, посилює повноваження щодо нагляду та контролю.
ЄС уже почав запуск органу нагляду для протидії відмиванню коштів AMLA (European Anti-Money Laundering Authority) з прямими наглядовими повноваженнями щодо фінустанов ЄС. Якщо Україна не гармонізує своє AML-законодавство в межах нинішнього переговорного вікна та на нинішніх умовах, то у 2027 році доведеться адаптуватися до набагато складнішої та суворішої системи фінансового нагляду. Читайте також Як вимоги ЄС налякали податковий комітет Чим іще це нам загрожує? З липня 2027 року ЄС запровадить нові єдині правила фінансового моніторингу.
Вони передбачають застосування посилених перевірок до країн поза ЄС, що мають слабкі механізми боротьби з відмиванням коштів. Ці правила вимагають ретельної перевірки будь-яких операцій з країнами, які не синхронізували своє законодавство з євросоюзівським.
Якщо ми не ухвалимо закон про приєднання до SEPA, ми станемо однію з таких країн. Для звичайного українця це означатиме, що його платіж з варшавського чи берлінського банку буде потрапляти під додаткову перевірку.
Буде більше документів, очікування та відмов, бо Україна перебуватиме поза системою.
Зараз ми можемо увійти до неї на м"якших умовах, після 2027-го – уже ні. Крім того, згаданий законопроєкт прямо пов"язаний з виконанням Ukraine Facility, вимогами Світового банку та відкриттям переговорних кластерів.
Кажуть, його також долучать до "маяків" МВФ.
Це не тиск заради тиску, це логіка інтеграції: хочете бути частиною системи – прийміть наші правила.
"Відпетляти" не вийде.
Питання лише в тому, коли і якою ціною це буде зроблено. Що буде в реєстрі Щоб Україну прийняли в єдину зону платежів, європейська платіжна система повинна впевнитися, що гроші, які запускаються в транскордонний обіг, білі та пухнасті.
Для цього має бути створений реєстр банківських рахунків та сейфів. Тепер про те, чого частина критиків законопроєкту побоюється найбільше: створення централізованого реєстру банківських рахунків та індивідуальних сейфів.
У цьому реєстрі зберігатиметься лише базова інформація: ім"я власника, факт наявності рахунку або сейфу та назва банку, де вони відкриті. Інформація про залишки коштів, рух грошей або вміст сейфів до реєстру не вноситься.
На цьому Мінфін як ініціатор законопроєкту наголошує окремо.
Тобто йдеться не про інформаційну базу всіх фінансових операцій громадян, а про систему, яка показує, де саме людина має рахунок чи сейф. Правоохоронці та інші органи не отримують автоматичного доступу до інформації про те, скільки грошей є на картці чи які операції здійснювалися.
Порівняймо з тим, що вже існує.
Реєстри нерухомості та юридичних осіб – відкриті, земельний кадастр – теж.
Ніхто не каже, що це зробило Україну поліцейською державою. Натомість реєстр рахунків і далі буде закритий.
Доступ до нього надаватиметься лише уповноваженим органам за спеціальною процедурою, а кожен запит система автоматично фіксуватиме: хто, коли і на якій підставі шукав інформацію. Як перестати боятися Ми вже врахували слушний аргумент критиків та виставили додатковий запобіжник від зловживань.
Саме тому держателем реєстру буде Мінфін, а не Державна податкова служба.
ДПС є активною стороною в податкових суперечках, тож конфлікт інтересів там був очевидний.
Натомість Мінфін – регулятор, а не стягувач. Окремо для тих, хто найбільше побоюється вільного доступу правоохоронців.
У прикінцевих положеннях проєкту є норма: доступ до реєстру відкривається лише за пів року до вступу України в ЄС.
Це дає депутатам можливість проголосувати за закон уже зараз і послати сигнал Євросоюзу про готовність рухатися далі.
Навіть тоді, нагадаю, ідеться лише про ПІБ та назву установи.
Нічого більше. Є ще один факт, який нівелює аргументацію критиків.
Зараз, до появи реєстру, існує практика, коли правоохоронці можуть надіслати запит до Фінансового моніторингу і за лічені хвилини отримати значно більше, ніж номер рахунку і ПІБ користувача.
Тобто доступ до інформації про фінансові операції вже є. Різниця лише в тому, що в разі створення реєстру доступ стане більш контрольованим та екологічним.
Кожен запит має фіксуватися.
Реєстр не створює інструмент стеження, а впорядковує і робить прозорішим той, що давно існує. Кого насправді лякає реєстр Якщо ви дочитали мою колонку до цього місця, то вже маєте достатньо інформації, аби зрозуміти, що проєкт №14327-д – це не про "більше реєстрів богу реєстрів". Українці щодня переплачують за міжнародні перекази.
Цей закон не має на меті стеження за їх транзакціями, перевіряти кожну – титанічна і нікому не потрібна робота.
Він про економію і зручний доступ до фінансової системи континенту. Кого найбільше непокоїть поява централізованого переліку рахунків без жодної інформації про рух коштів? Людину з прозорими офіційними доходами, яка ніколи не відчує існування цього реєстру, чи тих, чий добробут формується десь у мулі тіньової економіки і тримається на непрозорості та складності перевірки? Урешті-решт, голосування за закон про приєднання до SEPA – це не лише питання фінансового моніторингу.
Це вибір: чия зручність нам, представникам громадян у парламенті, важливіша? Мільйонів, які щодня переплачують, чи тих небагатьох, кому прозорість некомфортна? Наш обов"язок – працювати в інтересах більшості.