Де і як будувати підземні датацентри

У березні 2026 року дрони вдарили по двох об"єктах Amazon в ОАЕ та одному в Бахрейні, спричинивши збої живлення та пожежі.
До цього Близький Схід переживав бум: гіперскейлери зводили масштабні кампуси, Microsoft і AWS вкладали мільярди в регіональну AI-інфраструктуру. Після атак 2026 року модель змінилася – акцент зміщується з ефективності на стійкість.
Серед заходів – фізичне укріплення споруд, системи протидії дронам і нові архітектурні рішення з виділеними захищеними вузлами для критичних навантажень. Україна пройшла цей шлях раніше за всіх.
Постійні атаки змусили компанії масово мігрувати дані до хмарних сховищ або до підземних центрів обробки даних (ЦОД). Що відбувається у світі Ринок датацентрів зростає з такою швидкістю, що фізична безпека об"єктів іноді відстає від темпу будівництва.
Станом на початок 2026 року у світі налічується 11-12 тис.
ЦОД.
При цьому очікується, що у найближчі роки щороку у світі відкриватиметься 130-140 нових об"єктів. Глобальний ринок датацентрів оцінюється у 347-386 млрд дол.
і зростає з темпом понад 11% щороку.
Консалтингова компанія McKinsey прогнозує, що до 2030 року потужності центрів обробки даних для підтримки штучного інтелекту зростатимуть у середньому на 33% на рік. Проте зростання відбувалося в умовах, коли питання фізичного захисту для більшості провайдерів залишалося другорядним.
Водночас повномасштабна війна в Україні та конфлікти у світі показали: великий наземний стратегічний об"єкт є легкою ціллю. Читайте також Щось пішло не так.
Перше у світі регулювання штучного інтелекту відтерміновують Ризики для датацентрів суттєво зросли, а захист критичних об"єктів у нестабільних регіонах слід розглядати так само як захист нафтопереробних заводів або станцій опріснення води.
Підземний формат – одна з відповідей на цей виклик.
Аргумент простий: складніше знищити те, чого не видно. Будівництво захищеного підземного датацентру в США обходиться від 21,5 тис.
дол./кв.м – удвічі дорожче, ніж наземний аналог.
Об"єкт розміром з міський квартал може коштувати від 200 млн дол.
ще до монтажу обладнання та систем охолодження.
При цьому попит на такі рішення зростає – і перші клієнти вже не тільки оборонні підрядники, а й компанії, які переосмислюють ризики для критичних даних. Великі корпорації почали цікавитися підземними бункерами, здатними витримати ядерний удар, – насамперед для захисту ЦОД і ключового менеджменту.
Серед перших – компанії з криптовалютного сектору, де збереження інфраструктури прирівнюється до збереження активів. Що ускладнює підземний формат Сам факт розміщення під землею не вирішує технічних проблем – він їх ускладнює.
Для клієнта нічого не змінюється: ті самі серверні стійки, холодні та гарячі коридори, стандартні кондиціонери.
Різниця починається в інженерній частині. Головний виклик – охолодження.
Сервери виділяють тепло незалежно від місця розміщення, але під землею шар ґрунту навколо них працює як теплова ізоляція.
Температура там стабільна цілий рік, тому система охолодження працює в постійному режимі без жодного сезонного полегшення. У наземному датацентрі взимку сервери фактично самостійно обігрівають будівлю – тепловиділення перекриває теплові втрати конструкції.
Під землею цього ефекту немає – тепло доводиться виводити на поверхню через розгалужену систему труб і рідинних теплоносіїв цілодобово. Звідси виникає інженерна складність, яку рідко згадують: труби великого діаметра мають обмеження за радіусом вигину і займають значно більше місця, ніж кабелі.
У стиснутих підземних умовах це ускладнює проєктування. Натомість електроживлення – найпростіша частина.
Кабельна інфраструктура добре адаптована до підземних умов і не створює обмежень. Читайте також На них тримається інтернет.
Як боротьба за дата-центри стала новою “холодною” війною Окремий блок складності – вибір локації.
Тут три ключових фактори: наявність електричної потужності – без неї об"єкт не запустити незалежно від ідеальної геометрії приміщення; гідрологія – рівень ґрунтових вод визначає складність гідроізоляції та ризики затоплення; висота стель – приміщення з висотою 2,2 м практично непридатне для повноцінного ЦОД, тому що туди не вміщуються повітропроводи. Якщо ж йти шляхом будівництва "з нуля" – це дає повну свободу в проєктуванні під задану потужність.
Натомість адаптація готового об"єкта завжди вимагає компромісів між обмеженнями наявного простору і технічними вимогами – і якщо цей компроміс неприйнятний, доводиться шукати іншу ділянку. Україна: який сценарій реалістичний Україна опинилася в унікальній ситуації.
Вона першою в Європі отримала масовий досвід роботи з цифровою інфраструктурою в умовах активних бойових дій.
З початку великої війни знищено або серйозно пошкоджено понад 4,3 тис.
базових станцій мобільного зв"язку, пошкоджено або зруйновано понад 20% телекомунікаційної інфраструктури, пошкоджено 25% фіксованих мереж. Атаки на теплові електростанції та окупація Запорізької АЕС поставили країну в стратегічну пастку: деградація енергогенерації знижує можливості для власної обчислювальної інфраструктури. У таких умовах будівництво нових підземних датацентрів – технічно обґрунтоване, але практично складне рішення.
Головна перепона – не відсутність попиту, а дефіцит електричної потужності та капіталу. Найбільш реалістичний сценарій для України – не масштабне нове будівництво, а адаптація наявних захищених об"єктів: бункерів, підземних комунікаційних вузлів, промислових підземних приміщень.
Це дешевше, швидше і відповідає реальним бюджетним обмеженням.
Географічно акцент природно зміщується на захід країни – там стабільніша енергетична інфраструктура і менший ризик прямих ударів. Читайте також "Кожен другий український стартап, що переїхав до Польщі, хоче повернутися".
Міністр цифровізації Польщі Проте навіть адаптація потребує нестандартних інженерних рішень.
Готових пропозицій для підземних датацентрів на ринку не існує.
Виробники пропонують вже побудовані внутрішні та зовнішні блоки для наземних об"єктів.
А підземний формат вимагає проєктування під конкретну геологію, висоту приміщень, схему охолодження та енергоживлення.
Саме тому вартість підземного ЦОД може перевищувати наземний аналог у 3–4 рази – і ця різниця визначається не класом рішення, а реальною складністю адаптації.
Для комерційного ринку це не завжди очевидно на старті. Тому найімовірніше розвиток підземних датацентрів в Україні відбуватиметься поетапно.
Першими такі рішення впроваджуватимуть організації, для яких перебої в роботі інфраструктури несуть прямі ризики: державні установи, банки, оборонні та інфраструктурні компанії. Для більшості комерційних компаній оптимальним форматом залишиться колокейшн – без капітальних витрат на власне будівництво. Чи стане підземний формат новою нормою Замінити наземні датацентри підземними в глобальному масштабі – нереалістично.
Більшість гіперскейлерів будують об"єкти, порівнянні за розміром із міськими кварталами, і закопати такі об"єкти під землю коштує надмірно дорого. Проте сегментований підхід вже формується.
Нова архітектурна модель передбачає ультразахищені "цифрові бункери" для потреб ШІ та державних установ у поєднанні з розподіленою мережею звичайних периферійних ЦОД поблизу населених пунктів – для забезпечення низької затримки. Тобто підземний ЦОД стає не заміною наземного, а його доповненням у конкретній ніші: там, де фізичний захист важливіший за вартість будівництва, а безперервність роботи – пріоритет першого рівня.
Саме вони й визначатимуть попит найближчими роками. Висновок Україна накопичила унікальний практичний досвід експлуатації захищеної інфраструктури в умовах активних бойових дій – досвід, якого немає в жодній іншій європейській країні.
Натомість події 2026 року на Близькому Сході підтвердили: із появою реальних загроз попит на підземні рішення зростає швидко. Тому якщо донедавна "підземний датацентр" асоціювався переважно з параноїдальними сценаріями або маркетингом бункерних компаній, то тепер це тема корпоративних стратегій і національної безпеки.
Питання переходить від "навіщо" до "де" і "як".