Як оголосити особу померлою

У мирний час судові справи про оголошення фізосіб померлими були невеликою категорією.
Зараз факт смерті можна встановити не завжди, тому застосовується процедура формального закріплення через суд припущення про смерть. Велика кількість таких справ доходить до Верховного Суду.
За перші чотири місяці 2026 року касаційна інстанція розглянула їх не один десяток.
Здебільшого справи про оголошення фізосіб померлими стосуються військовослужбовців. Спірних моментів у них два.
Перший – докази на підтвердження обставин імовірної загибелі.
Другий – строки звернення до суду із заявою про оголошення фізособи померлою (два роки чи шість місяців) і момент, з якого ведеться відлік цих строків. Верховний Суд у цих справах має чітку правову позицію, тож при належному аналізі справи і ретельній підготовці можна прогнозувати результати розглядів. Законодавче підґрунтя У судовій практиці широко застосовуються процедури встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Серед них – встановлення факту смерті особи.
Однак визнання фізособи померлою – це зовсім інша процедура.
Ідеться про так звану юридичну фікцію, техніко-правовий прийом, за якого суд припускає смерть особи (praesumptio mortis), унаслідок чого припиняється її правосуб"єктність. Оголошення фізособи померлою (смерть in absentia) відбувається на підставі непрямих доказів або у зв"язку з тривалою безвісною відсутністю протягом встановленого законом строку.
Процедуру такого оголошення через суд регулюють статті 305-309 ЦПК України.
Справи про оголошення осіб померлими розглядаються колегіально: одним суддею і двома присяжними. Звернення до суду Стаття 306 ЦПК передбачає, що заявником у справах цієї категорії може бути лише особа, яка має юридичну мету для звернення. Коли до суду звертаються родичі військовослужбовців, потреба в оголошенні особи померлою виникає у зв"язку реалізацією прав на оформлення спадщини; на отримання одноразової допомоги у зв"язку з загибеллю військовослужбовця; на отримання пенсійного забезпечення через втрату годувальника; на отримання інших виплат; на увіковічення пам"яті про померлого родичами. Розглядаються такі справи в порядку окремого провадження.
Це різновид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи з метою охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав (ч.
1 ст.
293 ЦПК). Зацікавленими особами в таких справах виступають, як правило, відділи державної реєстрації актів цивільного стану, Міноборони, військові частини. Обставини та докази Військовослужбовець зникає під час виконання бойового завдання.
На підставі наказу командира військової частини проводиться службове розслідування.
Акт такого розслідування займає чільне місце в доказовій базі для суду. В акті має бути зазначено про відсутність фактів, що свідчать про невиконання чи неналежне виконання службових обов"язків, події та склад дисциплінарного проступку, адміністративне правопорушення чи злочин. Далі починається досудове розслідування в кримінальному провадженні за фактом зникнення безвісти.
Нацполіція намагається отримати відомості про долю зниклого та перевіряє інформацію, яка може сприяти його розшуку. Читайте також Лікування, транспорт, житло: які пільги мають військовослужбовці та їхні родини Серед кроків – запит до ДП "Український національний центр розбудови миру" Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій щодо перебування військовослужбовця в полоні.
У доказову базу додається відповідь про відсутність відомостей про перебування в полоні. Підтвердити смерть фізособи в умовах воєнного стану можуть також письмові докази; речові докази, зокрема звуко- та відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва; довідки про смерть; показання свідків. Суд може визнати надані докази на підтвердження обставин імовірної загибелі особи такими, що "не дають підстав з надзвичайно великою вірогідністю припускати смерть у певний час і за певних обставин".
Про це йдеться в постановах Верховного Суду за справами №639/1567/25 та №279/2085/25. Встановлення строків Відповідно до частини другої статті 46 ЦК, особа, яка пропала безвісти у зв"язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення війни.
З урахуванням обставин справи суд може оголосити особу померлою до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Однак суди часто відмовляють у визнанні фізичної особи померлою з формулюванням "заява про оголошення особи померлою передчасна".
Суд може вважати, що воєнні дії на території, де зник військовослужбовець, ще не завершені.
Тобто перебіг строку, визначений ЦК, не починається. Тут слід брати до уваги позицію Верховного Суду.
У справі №755/11021/22 він зробив висновок, що шість місяців, про які йдеться в статті 46 ЦК, мають відраховуватися від дня закінчення боїв на місці ймовірної загибелі фізособи. Джерелом офіційної інформації про момент завершення боїв є "Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією", затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій. Момент відліку шестимісячного строку З урахуванням обставин справи суд може почати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель. "Якщо відеоматеріали, документи або показання свідків дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізособи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності", – ідеться в постанові Верховного Суду за справою №940/517/25. Обґрунтування строків У цьому випадку застосовується телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права, тобто увага зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб’єктів і суспільні інтереси. Встановлення мінімального шестимісячного строку до моменту оголошення особи померлою сприяє забезпеченню балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи.
З одного боку, законодавець хоче запобігти оголошенню особи померлою поспіхом, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини.
З іншого – є потреба в правовій визначеності. Шестимісячний строк, який обраховується з дня закінчення активних боїв, виконує функцію запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізособи.
Вона може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв"язок з різних причин, пов"язаних з обставинами воєнних дій.
Цей строк дозволяє уникати помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів та суспільства загалом. Позиція Верховного Суду "У частині другій статті 46 ЦК йдеться про воєнні дії, а не про воєнний стан загалом.
Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України", – стверджує Верховний Суд у справі №352/1828/25. Отже, словосполучення "від дня закінчення воєнних дій" варто тлумачити як визначення строку, який потрібно рахувати від дня закінчення активних боїв на певній території України згідно з переліком №376.
На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі №755/11021/22 і саме таке тлумачення підтверджує практика Верховного Суду.