Чи врятують мігранти будівельний ринок

Україна входить у фазу, де попит на будівництво зростатиме швидше, ніж будь-коли в новітній історії.
Експерти вже починають говорити про брак кадрів та варіанти залучення мігрантів у будівельний сектор. За оцінками Світового банку, загальна вартість відбудови перевищує 588 млрд дол.
і понад дві третини цієї суми прямо або опосередковано пов"язані з будівельною галуззю: житлом, інфраструктурою, соціальними об"єктами. Однак є одна фундаментальна проблема, яку ринок поки що недооцінює.
Навіть за наявності фінансування і проєктів будувати такі обсяги просто нікому. Дефіцит, який настав До великої війни в будівництві працювали 600 тис.
осіб.
За різними оцінками, ринок втратив 30-50% цієї робочої сили через міграцію, мобілізацію та структурні зміни на ринку праці.
При цьому обсяг виконаних будівельних робіт у 2025 році становив 258 млрд грн або 5,5 млрд дол.
За потреб відбудови на рівні 350-400 млрд дол.
протягом десяти років сектор має зрости в сім-дев’ять разів. Україна втратила значну частину населення.
За кордоном перебувають 5-6 млн українців.
Навіть у найоптимістичнішому сценарії значна частина з них не повернеться в короткостроковій перспективі або не повернеться взагалі. У результаті будівельний сектор стикається з дефіцитом 150-200 тис.
працівників.
У фазі активної відбудови ця цифра може зрости до 500-800 тис.
навіть за умови часткової реалізації потреби та більш розтягнутих строків на відбудову, ніж десять років.
Це не тимчасовий дисбаланс, а нова реальність ринку. Внутрішній ресурс не спрацює Чи можна закрити цей дефіцит завдяки внутрішнім ресурсам? По-перше, частина працездатного населення мобілізована.
Навіть після завершення війни їх повернення в будівництво неавтоматичне. По-друге, український ринок праці програє конкуренцію ЄС.
Будівельник у Польщі чи Німеччині заробляє у два-три рази більше і цей розрив швидко не зникне. По-третє, відбувається структурна зміна зайнятості.
Частина людей перекваліфікувалася, інша частина вбудувалася в закордонні економіки.
Навіть якщо повернеться більше половини мігрантів, це не закриє потребу. Будівництво без мігрантів не працює Брак місцевих кадрів для будівельного ринку – поширена ситуація у світі. Польща до 2022 року залучала 1,5-2 млн українських працівників і будівельна галузь була одним із ключових бенефіціарів цієї міграції. Німеччина оцінює дефіцит кадрів у будівництві 200 тис.
осіб і спрощує імміграційні правила.
Країни Перської затоки – від ОАЕ до Катару – взагалі будують свої економіки на мігрантах.
Там іноземцями є 80-90% робочої сили в будівництві. За останні десятиліття будівництво стало глобально мобільним ринком праці і країни, які не відкриваються для міграції, не можуть масштабуватися. Звідки приїдуть працівники У середньостроковій перспективі Україна може залучити 100-300 тис.
іноземних працівників.
Реалістичне джерело кадрів – країни Центральної та Південної Азії.
Узбекистан, Таджикистан та Киргизстан мають надлишок робочої сили, а їх громадяни вже працювали за кордоном.
Потенціал цих держав – сотні тисяч осіб. У цьому контексті також згадуються Індія, Бангладеш та Пакистан.
Вони мають ще більший ринок кадрів, але й вищі вимоги до організації процесів. Економіка міграції: витрати і вигоди Залучення мігрантів – це не безкоштовне рішення.
Середня зарплата в будівництві становить 600-1000 дол.
на місяць.
Іноземним працівникам доведеться платити на 20-30% більше, а також покривати витрати на житло, логістику та документи.
Вартість рекрутингу одного працівника може сягати 500-1500 дол. У короткостроковій перспективі це означає зростання собівартості будівництва на 5-10%.
Збільшиться навантаження на соціальну та міську інфраструктуру.
Мігранти будуть лікуватися – частина медичного персоналу муситиме спілкуватися англійською.
Дехто переїде з родинами – дітей треба буде навчати. Читайте також Від 50 і старше: уряд Свириденко шукає кадрові резерви всередині країни Додатково для охочих довгостроково залишитися в Україні треба буде організувати мовні курси та чітку процедуру отримання резидентства.
Інакше завжди буде ризик отримати напівлегальну в юридичному сенсі та малоінтегровану групу людей. Альтернатива дорожча.
Затримки в реалізації проєктів збільшують фінансові витрати девелоперів та замовників, заморожують капітал і знижують темпи введення житла.
У масштабах економіки це мільярдні втрати ВВП.
Питання не в тому, чи дорого залучати мігрантів, а в тому, скільки коштує їх відсутність. Бар"єри, які можуть зупинити ринок Україна не готова до масштабного імпорту робочої сили.
Процедури отримання дозволів складні і тривалі.
Системної державної політики немає. Є і соціальні виклики: мовний бар"єр, адаптація, питання якості робіт.
Окремий ризик – конкуренція з ЄС.
Працівники можуть обрати Польщу чи Німеччину, де умови простіші, а зарплати вищі.
Без системного підходу ринок ризикує отримати фрагментовану і частково тіньову модель залучення мігрантів. Якщо Україна хоче масштабувати будівництво, необхідні швидкі та прагматичні рішення.
Спрощення імміграційних процедур – ключовий крок.
Отримання дозволу на роботу повинне займати тижні, а не місяці.
Також потрібні двосторонні угоди з країнами-донорами робітників і системи стандартизації кваліфікацій та контролю якості.
Девелопери мають навчати та адаптувати працівників. Чи є альтернатива Автоматизація та індустріалізація будівництва можуть знизити потребу в робочій силі на 10-20%, але вони не вирішать проблему, коли сектор на етапі відновлення муситиме видавати обсяги в сім-дев’ять разів більші за поточні. Підвищення зарплат частково допоможе, але не перекриє різницю з ЄС і не змусить айтівця піти працювати на будівельний майданчик.
Повернення українців – важливий фактор, але він не має достатньої швидкості та масштабу. Україна стоїть перед вибором: відкрити ринок для трудової міграції і отримати контрольований приплив робочої сили чи зіткнутися з хронічним дефіцитом кадрів, зростанням вартості будівництва і затримками у відбудові на десятиліття.