Як зупинити падіння економіки

Поки на фронті триває виснажлива боротьба за кожен метр української землі, важливо, щоб у тилу не виникали сумніви в нашій спроможності забезпечити фронт усім необхідним.
Значить, економічна стійкість не менш важлива. Останні місяці свідчать, що в тилу розгортається битва за виживання економічного фундаменту.
Ми звикли захоплюватися стійкістю українського підприємця, який під обстрілами виробляє дрони, відкриває кав"ярні та релокує заводи. Проте дослідження стану мікро-, малого та середнього підприємництва в умовах війни від Advanter Group свідчить, що романтичний період "незламності" вичерпано.
На зміну йому прийшла сувора і похмура фаза виснаження. Індекс тривоги Головним барометром самопочуття приватного сектору є індекс активності бізнесу (UBI).
У березні 2026 року він упав до 32,9 бала із ста можливих.
Показник нижче 50 свідчить про негативні очікування, а падіння з позначки 36,8 наприкінці 2025 року означає, що бізнес заходить у зону системного скорочення активності. Цей індекс – це "червона зона" економічного світлофора.
Він показує одночасне скорочення інвестицій, запасів, контрактів, робочих місць.
На відміну від інших оцінок "настроїв" він показує фактичний вектор змін ділової активності. Чому це відбувається зараз, коли ми вже мали адаптуватися? Відповідь – у накопичувальному ефекті: енергетичний терор, що забирає понад 10% доходу в кожного другого підприємця, критичний кадровий голод, що душить 64% компаній, і фінансова засуха, яка залишила бізнес із запасом міцності на 2,5 місяця. Ми підійшли до межі, де внутрішній ресурс малого та середнього бізнесу – головного створювача робочих місць та суттєвої частки податків для СОУ – вичерпаний.
Якщо не звернути уваги на цей сигнал SOS, ми можемо прокинутися в економіці, де замість системного розвитку панує режим виживання.
Він не передбачає ні інвестицій, ні зростання, ні потенціалу швидкого відновлення. Потужності є, замовлень немає Бізнес опинився в пастці, яку можна назвати "економікою напівсили".
Дослідження показує аномальну ситуацію: підприємці мають потенціал для збільшення оборотів, але не мають ринку, де цей потенціал можна реалізувати. Середньозважений показник роботи бізнесу за перші два місяці 2026 року становить лише 85,9% від рівня 2025 року.
Здавалося б, падіння оборотів на 14% не фатальне для країни в стані війни, якби не прихована за цим динаміка. Справжня тривога криється в показнику завантаженості потужностей.
Він упав до 52,4%, а ще в грудні 2025 року тримався на рівні 64,8%.
Що це означає на практиці? Це означає, що виробничі лінії працюють "упівсили". Ми спостерігаємо класичний парадокс обмеженого попиту: зниження купівельної спроможності (внутрішній ринок стискається), невпевненість клієнта (63,8% підприємств скорочують роботу через відсутність замовлень і загальну стагнацію), ефект доміно (коли 20% бізнесів призупиняють діяльність, вони перестають бути клієнтами для інших компаній, закручуючи спіраль падіння ще сильніше). Це не просто тимчасовий застій.
Це ситуація, коли бізнес змушений нести постійні витрати на утримання інфраструктури, оренду та мінімальні зарплати, використовуючи лише половину свого потенціалу.
Працювати на 50% потужності в умовах зростання податків і тарифів – це пряма дорога до касових розривів. Коли ми говоримо про економічне відновлення, варто пам"ятати цю цифру: 52,4%.
Це реальний обсяг нашої економічної енергії.
Решта – це холостий хід, який з кожним днем випалює залишки фінансових резервів. Фінансове знекровлення та криза ліквідності Якщо низька завантаженість потужностей – це симптом хвороби, то криза ліквідності – це як зупинка серця.
Дані дослідження малюють картину фінансового знекровлення, де кожен другий підприємець працює на межі зупинки. Наразі 49,4% підприємців оцінюють свій фінансово-економічний стан як нестабільний або критичний.
Майже половина сектору щоранку прокидається з питанням, чи вистачить грошей, щоб протриматися ще місяць. Що робить цю ситуацію по-справжньому небезпечною? Перше – вичерпаний запас міцності.
Середній фінансовий резерв малого бізнесу становить лише 2,5 місяця.
За цим критично коротким горизонтом – невідомість.
Уявіть систему, де будь-який форс-мажор (чергова ракетна атака або затримка платежу від партнера) стає фатальним, бо "підшкірного жиру" немає. Друге – пастка дебіторської заборгованості.
У 29,6% підприємств зростає дебіторська заборгованість.
Це класичний ефект доміно: замовник не платить вчасно і ланцюжок неплатежів паралізує підрядників у мережі створення вартості.
Гроші нібито є, але їх нема на рахунках для виплати зарплат чи купівлі сировини. Третє – фінансова "засуха".
Попри численні державні програми, 37,9% підприємців заявляють, що гостро потребують зовнішнього фінансування, але не мають до нього доступу.
Кредитування або дороге, або бюрократично недосяжне. Бізнес змушений витрачати всі свої ресурси на виживання, а не на розвиток.
Коли капітал не обертається, а вимивається на покриття збитків від простою та енергетичних витрат, економіка втрачає здатність до самовідновлення. Без термінового розширення доступу до обігових та інвестиційних коштів і вирішення проблеми взаєморозрахунків ми ризикуємо побачити хвилю закриттів у найближчі місяці, коли вичерпаються 2,5 місяця "запасу" підприємців. Системні шоки: енергетика та кадри Якщо фінансові проблеми – це хронічна хвороба, то енергетичний терор та кадровий голод – це відкриті рани, через які витікає життєздатність бізнесу. Енергетичний тупик.
Для підприємця відключення світла – не незручність, а фактор, який коригує цифри у звітах про прибутки та збитки.
46,6% підприємств втрачають понад 10% щомісячного доходу через перебої в енергопостачанні.
У масштабах країни це колосальні ресурси, які не були інвестовані, не пішли на зарплати чи податки, а зникли разом з вимкненим рубильником. Рівень готовності до тривалих блекаутів тривожно низький: 22,2% бізнесів не мають жодних автономних джерел енергії.
Ще більш показова цифра "критичного часу": 28,1% підприємств не витримають навіть дві години блекауту без незворотних втрат для технологічного процесу чи клієнтського сервісу.
Це свідчить, що значна частина бізнесу тримається на "чесному слові" енергосистеми. Кадрова порожнеча.
Навіть за наявності світла бізнес стикається з викликом, який неможливо вирішити грішми.
Дефіцит кадрів став критичним для 63,8% опитаних.
Це не проблема найму, а системна криза людського капіталу. Причини очевидні: міграція, мобілізація, демографічна яма.
Наслідки катастрофічні: бізнес не може масштабуватися, бо нема кому працювати на нових лініях; витрати на утримання персоналу зростають швидше за продуктивність праці; відсутність зрозумілих механізмів бронювання, на що скаржиться кожен п"ятий підприємець, тримає менеджмент у стані постійного стресу. Ці два шоки працюють у синергії: брак людей заважає бізнесу адаптуватися до енергетичних викликів, а енергетичні виклики роблять робочі місця менш стабільними та привабливими.
Це замкнене коло, розірвати яке неможливо лише силами HR-директорів чи власників.
Це виклик національного рівня. Держава: партнер чи додатковий ризик? У суспільному договорі воєнного часу роль держави очевидна: захист, прозорі правила, підтримка економічного тилу.
Однак результати дослідження свідчать про серйозний збій у цій системі координат.
Для багатьох підприємців державна машина перетворилася з джерела стабільності на джерело додаткового ризику. Коли ми питаємо про головні перешкоди, відповіді приголомшують.
Після фактору війни бізнес ставить майже ідентичні за вагою страхи: загальна невизначеність (48,4%) і непередбачуваність державної економічної політики (48,2%).
Кожен другий підприємець боїться нових регуляторних чи податкових сюрпризів так само сильно, як ескалації.
Це діагноз довірі між малим бізнесом та владою. У чому полягають конкретні претензії? У тому, що держава продовжує тиснути на болючі точки, які паралізують роботу навіть тих, хто вижив під обстрілами. Фіскальний зашморг: 26,3% опитаних вказують на блокування податкових накладних.
Цей механізм миттєво вимиває обігові кошти. Кадровий глухий кут: 20 відсоткам підприємств відмовляють у бронюваннях.
Без зрозумілих правил у цьому питанні планування неможливе. Податковий аванс: 14% бізнесів скаржаться на вимоги передплати податків.
Це виглядає як позика в бізнесу, тоді як він не має ресурсу на існування. Найбільш тривожним симптомом є відчуття покинутості.
Лише 11,3% підприємств відчувають підтримку на рівні громад.
Величезний масив бізнесу залишається наодинці з проблемами, поки влада діє в парадигмі "витискання максимуму" тут і зараз, не замислюючись про те, чи зможе цей бізнес відкритися завтра. Якщо держава не змінить роль контролера на роль партнера, ми втратимо "економіку незламності", про яку любимо звітувати на міжнародних конференціях. Читайте також Ставки зроблено: уряд пропонує підняти податки з 2027 року Ми підійшли до моменту, коли стійкість бізнесу перестає бути предметом для гордості і стає приводом для побоювань.
Головна проблема не лише в браку ресурсів, а в тому, що бізнес втрачає здатність бачити майбутнє.
За даними дослідження, 57% підприємців функціонують без чіткого стратегічного горизонту: 40,7% не мають формалізованого плану, 16,3% планують на три місяці. Це реактивне управління – режим "гасіння пожеж", який веде до неминучого вигорання власників та капіталу.
Коли ти не знаєш, чи зможеш забронювати ключового інженера завтра і чи не заблокують тобі податкову накладну післязавтра, стратегія стає розкішшю, яку мало хто може собі дозволити. Економіка воєнного часу не може вічно триматися на патріотизмі.
Ресурс незламності має межу.
Цифри кажуть, що ми наблизилися до неї впритул. Потрібна радикальна зміна державного вектору: від витискання податків – до стимулювання попиту та створення ліквідності; від непередбачуваності регуляцій – до незмінних правил гри щодо бронювання та податкового адміністрування; від ігнорування проблем бізнесу – до партнерства на рівні громад. Упевненість бізнесу в майбутньому перебуває на вкрай низькій позначці, коли UBI становить менше 33 і знижується.
Якщо держава не почує цей сигнал SOS і радикально не змінить систему підтримки економічної активності, завтра ми ризикуємо опинитися в реальності масової зупинки підприємств. Дослідження проводилося в березні 2026 року за підтримки Коаліції бізнес-спільнот за модернізацію України.
Були опитані 514 власників і керівників бізнесів усіх форм в усій Україні.