Чи можна відбудувати країну без жінок
27.04 16:30 | Економічна правда. Колонки
Про роль жінок у післявоєнній відбудові говорять багато.
Ідеться не лише про представництво, рівність чи справедливість, а й про інвестиційну привабливість, якість людського капіталу та швидкість економічного відновлення країни.
Попри велику війну, Україна залишається країною, у яку готові інвестувати та інвестують, якщо бачать масштаб, потенціал та зрозумілі правила.
Вірять у нас, у нашу перемогу та європейське майбутнє, адже для інвестиції в Україну недостатньо мати лише раціональні фактори та цифри, треба ще вірити.
Працюючи з міжнародними інвесторами та донорами, я помічаю, що вони позитивно оцінюють українські перспективи і бачать наші сильні сторони: високу адаптивність бізнесу, наявність професіоналів із сильними технічними компетенціями, здатність швидко ухвалювати рішення та масштабуватися.
Показово, що війна – не головний стоп-фактор.
Набагато більше лякають непередбачуваність правового регулювання, тобто корупція, і слабкість інституцій.
Я супроводжувала кілька великих угод – від купівлі заводів на сотні мільйонів доларів до інвестицій в українські miltech-компанії.
У переговорах з української та іноземної сторін завжди брали участь жінки.
Вони виконували різні ролі: від лідерських до не менш важливих залаштункових.
Присутність жінок змінює динаміку: менше змагання за домінування, більше уваги до деталей.
Головний дефіцит – не гроші
Якщо говорити не лише про інвестиції, а про повоєнну відбудову України загалом, то ключовий виклик – не капітал.
Не лише гроші визначатимуть, якими будуть швидкість та якість відновлення.
Найбільший дефіцит – це люди.
Бракує підприємців, здатних запускати бізнеси і брати відповідальність; лідерів громад, які вміють організовувати і будувати довіру на місцевому рівні; технічних спеціалістів, без яких неможливо реалізувати інфраструктурні проєкти.
В умовах війни дефіцит людей посилюється: кількість чоловіків працездатного віку скорочується і це впливатиме на відбудову ще довго після завершення боїв.
Читайте також
Майбутнє українського села: як його відбудовувати після руйнувань
Саме тому залучення жінок стає стратегічно важливим.
Це питання не лише балансу чи довіри інвесторів, а базова умова відновлення економіки.
Без участі жінок цей процес буде повільнішим, громади – менш стійкими, економіка – слабшою.
Нам потрібно використовувати весь наш людський капітал.
Що показує досвід інших країн
Постконфліктні країни, де жінки отримували більше економічних можливостей і доступ до ухвалення рішень, проходили шлях відновлення швидше.
Після війни 1991-1995 років Хорватія перейшла до економіки послуг, де туризм забезпечує 15-20% ВВП – один з найвищих показників у Європі.
Малий бізнес став хребтом цього переходу: готелі, ресторани, сервіси відкривали переважно жінки.
Поряд з приватизацією, іноземними інвестиціями та євроінтеграцією жіноче підприємництво стало одним із чинників відновлення зайнятості.
У Руанді після геноциду 1994 року жінки становили 70% населення і вони взяли відбудову на себе: від домогосподарств до парламенту.
Згодом це закріпили на рівні держави: квоти у виборних органах і 64% жінок у парламенті у 2013 році.
Вони ініціювали реформи: від рівної оплати праці до протидії домашньому насильству.
Інший приклад – Ліберія.
У 2005 році після 14-річної війни країну очолила Елен Джонсон-Серліф – перша в Африці демократично обрана жінка-президент.
За роки її президентства вдалося залучити понад 16 млрд дол.
інвестицій, збільшити бюджет у вісім разів і забезпечити стабільне економічне зростання.
На рівні громад цей ефект не менш помітний.
У Косові після війни жінки створювали кооперативи з виробництва консервації, які зараз експортують продукцію до кількох країн Європи.
У Боснії і Герцеговині саме жіночий малий бізнес став основою відновлення локальної економіки.
У Північній Ірландії жіночі організації об"єдналися, долучилися до мирних переговорів і домоглися включення до Угоди Страсної п"ятниці 1998 року положень про права жертв, житло та освіту – тем, які ігнорувалися.
Коли жінки включені в економіку, управління й розвиток громад, спроможність країни зростає.
Чому жінки – ключовий ресурс відбудови
Україна рухається в правильному напрямку.
У 2025 році жінки очолили 34% нових компаній і зареєстрували понад 60% ФОПів – переважно у сфері торгівлі, послуг та освіти.
Жінки керують 450 тис.
бізнесів – майже кожним третім у країні.
Зростає роль жінок і в державному управлінні та корпоративному секторі.
У Верховній Раді є 80 жінок, тоді як у попередніх скликаннях їх було 20-35.
У корпоративному секторі частка жінок теж зростає: у наглядових радах компаній їх 31%, тоді як раніше в 50-х найбільших компаніях країни їх було 17,6%.
Жінки становлять більшість працівників та активістів громадського сектору, особливо у сферах освіти, соціальних послуг, гуманітарної допомоги та роботи з громадами.
Майже 58% жінок залучені до волонтерських ініціатив.
Жінки є важливою силою державного управління, економіки, громадського сектору та соціальної стійкості.
Однак цей потенціал досі не використаний повністю.
Причина в бар"єрах, які нікуди не поділися.
Що можна змінити?
Державі – закріпити участь жінок у програмах відбудови й публічних закупівель.
Я позитивно ставлюся до таких квот, адже вони розширюють можливості.
Бізнесу – залучати і перекваліфіковувати жінок, відкриватися їм на всіх рівнях, включати їх в управління і переговорні команди з міжнародними партнерами.
Донорам – фінансувати не лише жіноче підприємництво, а й жіноче лідерство в секторах відбудови: будівництві, енергетиці, місцевому самоврядуванні.
Відбудова без жінок – це половина відбудови.
На цьому я наголошувала під час щорічної церемонії "УП 100.
Сила жінок 2026".
Ми не можемо собі цього дозволити.
Ми заплатили високу ціну, а шанс побудувати країну мрії трапляється лише раз.

