Хто керуватиме зрошенням полів

Майже половину валютних надходжень Україні приносить агросектор, тому зміни в ньому – це завжди більше, ніж просто галузева історія.
Зараз відбувається одна з таких змін – у сфері зрошення, яка десятиліттями була проблемною. Цифри говорять самі за себе: понад 2,2 млн га потенційно зрошуваних земель і лише близько 525 тис.
га фактичного поливу у 2021 році.
Зношена інфраструктура, непрацюючі насосні станції, аварійні трубопроводи і водночас близько 3 млрд грн щороку з бюджету на їх утримання.
Війна лише загострила проблему.
Після руйнування Каховського водосховища площі зрошення впали до 130 тис.
га. Від монополії до відповідальності Ситуація виглядала безвихідною, але стартувала реформа гідротехнічної меліорації.
Її суть проста і радикальна: передати управління меліорацією тим, хто від неї залежить.
Так з"явилися організації водокористувачів: об"єднання аграріїв, які керують інфраструктурою, інвестують у неї і відповідають за результат. До реформи агровиробники часто не мали права навіть за власні кошти відремонтувати прорив на трубопроводі.
Виникало замкнене коло: у державних водогосподарських організацій не було ресурсів, а в аграріїв – повноважень. Тепер водокористувачі можуть самі управляти меліоративною інфраструктурою, ремонтувати її, інвестувати кошти в її модернізацію.
Це вже дає результат. Коли реформа працює ОВК "Вода життя" – перша організація водокористувачів, яка отримала державне меліоративне майно у власність.
Втрати води в її системах сягали 50%. Після проведення першого етапу оновлення інфраструктури втрати вдалося знизити до 20%, а споживання електроенергії – на 35%.
Це вплинуло на тариф і створило економічну основу для розширення площ під зрошенням. Таких організацій водокористувачів створено 77, з них 12 стали власниками інфраструктури.
Це означає, що реформа перейшла від законів до практики. Новий етап Не всю інфраструктуру можна передати аграріям, тому реформа включає ще один інструмент: операторів меліоративних систем.
На зміну централізованій моделі управління сектором приходить інша: операторами керуватимуть наглядові ради за участю аграріїв-водокористувачів.
Це означає більшу прозорість у використанні коштів, формуванні тарифів та ухваленні інвестиційних рішень. Читайте також Без води.
Як катастрофа на Каховській ГЕС може знищити овочівництво Півдня Держава відходить від неефективної моделі, коли вона одночасно власник, балансоутримувач та управлінець, і переходить до більш професійної та відповідальної системи управління.
Такі кардинальні зміни потребували чимало зусиль уряду, парламентарів, аграріїв та міжнародних донорів, зокрема програми "Агро", яку фінансує уряд США, проте результат того вартий. Інвестиції і новий ринок Організації водокористувачів забезпечують полив понад 40% площ, що зрошуються.
Вони відновлюють насосні станції, які не працювали десятиліттями, як-от ОВК "Квітучі лани" з Полтавщини, повертають зрошення на деокуповані території, наприклад, ОВК "Довгалівська" з Харківщини, модернізують системи і роблять їх утричі енергоощаднішими, як-от ОВК "Перша" з Черкащини. Реформа вже створює економічний ефект.
За даними Асоціації організацій водокористувачів, 80% опитаних нею організацій водокористувачів планують розширювати полив і готові інвестувати в це щонайменше 20 млн дол. Завдяки реформі величезна меліоративна галузь, яка повністю залежала від бюджетного фінансування, стала відкритою для інвестицій.
Тому розвиток зрошення в Україні – це не лише питання внутрішньої стійкості агросектору. Потреба в заміні застарілого обладнання і поява нових фінансових механізмів для задоволення попиту робить Україну важливим учасником міжнародного ринку аграрних технологій.
Передове місце на ньому посідають американські виробники, а це ще одна можливість для розвитку економічної співпраці. Що далі Попереду ще багато роботи.
Асоціація організацій водокористувачів працює над тим, щоб прискорити передавання інфраструктури у власність організацій водокористувачів, запустити роботу операторів, врегулювати тарифні питання, налагодити прямі контакти з виробниками зрошувальної техніки. Однак ключове вже сталося: аграрії отримали вплив на меліорацію, а разом з ним – відповідальність і мотивацію інвестувати.
Це дало шанс перетворити меліорацію з багаторічної проблеми на одну з точок зростання агросектору. Тепер подумаймо: скільки ще секторів економіки можна оживити й перезапустити, просто замінивши централізоване державне управління на ринкову модель?