На двох стільцях

На українському ринку продовжують працювати понад два десятки міжнародних фармацевтичних компаній, які зберігають присутність у московії.
Їхні моделі присутності різняться: від власних виробничих майданчиків повного циклу до імпортних та контрактних схем без локальної інфраструктури. Масштаби оборотів у московія у більшості випадків у кілька разів перевищують показники в Україні. Після 2022 року питання одночасної присутності міжнародних фармацевтичних компаній в Україні та Російській Федерації перестало бути суто репутаційним, емоційним чи моральним. Значення набули три конкретні параметри, які мають прямий вплив на систему охорони здоров"я України: глибина інтеграції міжнародних виробників у російську економіку; рівень залежності українського ринку від їхніх препаратів; ризики для стабільності постачання в умовах довгої війни. Фармацевтичний сектор відрізняється від більшості інших галузей.
Лікарські засоби не є товаром відкладеного попиту.
У частині випадків йдеться про терапії, переривання яких або заміна іншим, на перший погляд, еквівалентним, аналогом має негативні клінічні наслідки. Ключове питання полягає не в самому факті дворинкової присутності.
Воно полягає в наступному: у яких сегментах існує реальна клінічна залежність України; де наявна повна або часткова замінність препаратів; які саме моделі інтеграції фармацевтичних компаній у московія створюють довгострокові економічні та політичні ризики; чи здатна Україна диверсифікувати постачання критично важливих лікарських засобів без шкоди для пацієнтів. Безперечно, збереження комерційної діяльності іноземних фармкомпаній у московії означає участь в економіці держави, яка веде війну проти України.
Навіть за формального скорочення інвестицій або маркетингової активності фармацевтичний бізнес у московія продовжує генерувати обороти, податкові надходження та зайнятість – елементи, що є складовою загальної економічної стійкості країни-агресора. Читайте також Як забезпечуються українці ліками? Питання не тільки в тому, хто працює на двох ринках.
Питання в тому, чи створює ця дворинкова присутність системну вразливість.
І якщо так, то яку саме, і як цієї вразливості позбутись? Кожен такий випадок має розглядатися індивідуально й максимально виважено.
Це знижуватиме ризик як для пацієнтів, так і для українського ринку у разі зміни структури присутності окремих виробників. Тому для оцінки реального впливу на ситуацію та прийняття рішень важливо визначити, у якій частині сегментів, де працюють дворинкові компанії, існує безальтернативна залежність від їхніх препаратів, а де Україна може обійтися аналогами власних виробників чи тих, хто не працює на ринку московія. Висновки для державної політики Наш аналіз показує п"ять важливих речей. По-перше, глибина інтеграції компаній у російську економіку різна: від власних виробничих майданчиків повного циклу до імпортних моделей без локальної інфраструктури.
Це означає, що регулятор не може застосовувати однаковий підхід до всіх гравців. По-друге, масштаби оборотів у московія сукупно і окремо по кожній компанії суттєво перевищують українські.
А саме, там де ми маємо дані компаній з обох ринків, – приблизно у сім-вісім разів.
Це більше, ніж різниця між населенням України та московія, навіть зараз. Це впливає на стратегічні пріоритети компаній у регіоні.
Крім того, фінансовий обіг деяких компаній після лютого 2022 року значно зріс.
Тобто вони відіграють важливу роль у впровадженні російської політики імпортозаміщення. Реальний вихід з російського ринку здійснила лише одна компанія – німецька STADA, і це окремо свідчить про те, наскільки московитський ринок важливий для іноземних фармкомпаній. Читайте також Аптеки відчули кадровий голод: ще кілька його причин та план, як його задовольнити По-третє, рівень замінності терапій відрізняється за нозологіями.
У масових генеричних сегментах заміщення можливе без клінічного ризику.
У складних терапевтичних напрямах – онкології, біології, імунології, вузькому терапевтичному індексі – різкі регуляторні рішення можуть створити загрозу для пацієнтів. Нарешті, локалізація виробництва в московія була проведена іноземними компаніями в основному ще до війни, тобто до 2014 року.
Це свідчить про низьку привабливість українського ринку для цих компаній навіть у довоєнний час.
Тож потрібно робити висновки і в плані бізнес-клімату, і в плані політики стимулів та вимог до локалізації. Звідси має випливати не заборонна риторика, а конкретні управлінські задачі. Задачі Перша – інвентаризація критичних нозологій.
Держава має чітко визначити, у яких терапевтичних напрямах існує висока залежність від окремих виробників, і розділити їх за рівнем замінності.
Без цього будь-яке політичне рішення залишатиметься декларативним. Друга – диверсифікація постачань.
У сегментах, де існує повна або часткова замінність, доцільно стимулювати конкуренцію та альтернативних постачальників.
Це знижує системний ризик без шкоди для пацієнтів. Третя – стимулювання локалізації критичних лікарських засобів.
У терапіях із високим рівнем залежності доцільно розглядати механізми трансферу технологій, контрактного виробництва або створення стратегічних партнерств із локальними, українськими виробниками. Зараз імпортні лікарські засоби становлять близько 40% ринку в упаковках, проте сягають 60% ринку у грошовому вимірі.
Тобто імпортні ліки – дорожчі. Задача на локалізацію виробництва в Україні має значення ще в контексті зростання частки власних торгових марок (ВТМ), що їх створюють лідери аптечного ринку.
Їхня частка вже оцінюється в 10-12% ринку, і за всіма прогнозами може зростати надалі. Читайте також московіяни знищили 20% місячного запасу українських ліків: як це вплине на ринок Проте певна частина ВТМ вже виробляється за кордоном.
А чим більше ліків виробляється за кордоном, тим більшою є вірогідність дефіциту у випадку кризи – війни, пандемії, стихійних лих чи інших подій, котрі руйнують логістику чи створюють перекоси попиту. Четверта – формування стратегічного резерву.
Для вузьких і клінічно незамінних препаратів необхідна політика формування запасів і планування сценаріїв перебоїв постачання.
Враховуючи фінансову перевагу російського ринку для міжнародних компаній, не можна виключати, що заради присутності на ньому хтось з цих компаній можуть піти з українського ринку. Лише ці рамки дозволяють вести змістовний діалог про фармацевтичну стійкість України в умовах затяжної війни. У довгій війні вразливість визначається не гучністю заяв, а якістю інвентаризації ризиків.
І саме тут проходить межа між емоційною реакцією та державною політикою. Дослідження ThePhamaMedia описує перелік іноземних фармацевтичних компаній в московії, типи їхньої інтеграції, масштаби оборотів.
Повний текст огляду можна переглянути за посиланням.