Газова логістика майбутнього та реальність війни

Перекриття Ормузької протоки, через яку проходить близько 20% світового постачання LNG, тримає європейські котирування на високому рівні. Це безпосередньо впливає на доступність ресурсу: наразі через аномально високі ціни в ЄС та відсутність позитивного спреду (різниці між вартістю на європейських хабах та внутрішньою ціною в Україні), реальний імпорт газу в Україну фактично обвалився. Економічна доцільність таких закупівель зникла на невизначений термін, що змушує ринок працювати переважно на внутрішньому ресурсі, очікуючи сприятливих цінових коливань. За оцінкою Standard Chartered, європейські газові ціни можуть піднятися вище 80 євро за МВт-год – це рівень, який востаннє бачили у 2022 році після повномасштабного вторгнення московії в Україну. Читайте також Як війни змінюють міжнародну торгівлю Більше того, високі ціни можуть затриматися не на кілька тижнів, а на місяці, а частково і довше.
Але справа не тільки в Близькому Сході.
Європа підійшла до цього етапу з дуже слабкими запасами газу.
Сховища зараз заповнені лише приблизно на 28%, і це найнижчий рівень із 2022 року. Крім того, в межах ЄС, в рамках довгострокового процесу, відбувається радикальна зміна географії поставок.
EMBER і Argus демонструють, що країни Центральної Європи дедалі більше задовольняють попит за рахунок LNG, що надходить у Свіноуйсьце, Александруполіс, Ревітуcсу та німецькі FSRU. Австрія, згідно з даними Argus, уперше відмовляється від домінування східного напрямку, переорієнтовуючись на імпортні поставки з Німеччини та Італії.
Таким чином, європейська інфраструктура газу – від LNG-терміналів до інтерконекторів – змінила напрям домінуючих потоків. Україна поступово інтегрувалася в нові ланцюги постачання Європи, розширюючи географію імпортних маршрутів і диверсифікуючи джерела надходжень природного газу.
Динаміка поставок 2023–2025 років свідчить про те, що найбільші фізичні обсяги газу надходили до України з Угорщини та Польщі. Так, польський напрямок залишається ключовим з точки зору доступу до глобального LNG.
Джерелами надходжень є СПГ-термінал у Свіноуйсьце з можливостями приймати LNG зі США, Катару, Алжиру та Нігерії, і трубопровід Baltic Pipe, що забезпечує доступ до норвезького газу.
Додатковим фактором є зростання ролі литовського LNG-терміналу в Клайпеді, який також забезпечує поставки в Польщу та далі – на український ринок. Читайте також Що буде з цінами на скраплений газ Окремим стратегічним напрямком є південний вектор постачання через Грецію, Болгарію, Румунію та Молдову.
Україна вже отримувала перші обсяги LNG, що надходили морським шляхом через грецький термінал Revithoussa. Розвиток інфраструктури Греції, включно з FSRU в Александруполісі відкриває можливість регулярних поставок у межах Трансбалканського вертикального газового коридору. 11 листопада 2025 року НКРЕКП ухвалила рішення синхронізоване з рішеннями енергетичних регуляторів Греції, Болгарії, Румунії та Молдови щодо можливості приймання газу через маршрути 2 та 3 Трансбалканського коридору. Це означає, що з 2026 року Україна отримала можливість регулярно імпортувати газ, зокрема LNG зі США та Катару, через грецькі термінали Revithoussa та Alexandroupolis, а також безперешкодно транспортувати його в українську ГТС через узгоджені інтерконектори та реверсні ділянки. Таким чином, Україна вже не функціонує в логіці одного або двох доступних напрямків.
Сьогоднішня система, доступна для імпорту природного газу – це складна багатовекторна інфраструктура, яка спирається на північний (Польща — LNG + Baltic Pipe), західний (Угорщина, Словаччина), та південний (Греція — два LNG-термінали з подальшим транспортуванням Трансбалканським коридором) маршрути. Отже, формується повноцінний набір альтернативних джерел постачання, що значно підвищує її стійкість до ризиків, зокрема й у період воєнних загроз. Реальність внутрішнього ринку водночас залишається складною.
UA-Energy у дослідженні "Як Україна імпортує газ під час війни" наголошує, що частина видобувної інфраструктури країни зазнала руйнувань, а її відновлення потребуватиме часу.
З огляду на це, роль імпорту у балансуванні системи України зростатиме у довгостроковій перспективі. Однак доступ міжнародних трейдерів до українського ринку залишається суттєво обмеженим.
Попри імплементацію європейського газового законодавства, нерезиденти стикаються з низкою бар"єрів, зокрема, відсутністю поширеного в ЄС на ринку природного газу та електричної енергії механізму зворотного нарахування ПДВ (reverse charge procedure, RCP), валютними обмеженнями, відсутністю повноцінного обліку в енергетичних одиницях та обмеженим доступом нерезидентів до української ВТТ. В умовах війни та переформатування європейського ринку забезпечення енергетичної безпеки України потребує поєднання трьох стратегічних елементів: фізичної диверсифікації імпорту, укладення довгострокових угод із великими міжнародними постачальниками LNG та лібералізації умов входу на український ринок для іноземних трейдерів. Лібералізація імпорту природного газу дозволить міжнародним гравцям працювати в Україні так само як на європейських хабах.
Це, своєю чергою, відкриє можливість хеджування цінових ризиків, збільшить ліквідність та забезпечить формування справедливих ринкових цін. Читайте також Третя світова почалась.
Поки що в економіці країн Близького Сходу Біржова торгівля природним газом відіграє важливу роль для ринку та системи безпеки постачання оскільки створює прозорий, конкурентний та передбачуваний механізм формування ціни.
У період, коли Європа й Україна переходять до диверсифікованої системи імпорту та стикаються з волатильністю на глобальних ринках, ефективний біржовий сегмент стає необхідною умовою енергетичної стабільності. В умовах війни, часткової втрати видобутку та зростання важливості імпорту, прозора торгівля на біржі – це механізм не лише ринкового балансування, а й енергетичної стійкості.
Чим більше ліквідності та конкуренції на біржі – тим більше постачальників готові працювати з українським ринком і тим сильніший захист країни від цінових або фізичних шоків. Зацікавленість нерезидентів у партнерстві з українськими клієнтами існує, проте на практиці активізації даних напрямків, крім "цінового вікна", заважають перепони, висвітлені вище. Біржа провадить діяльність з організації торгівлі на організованому ринку природного газу, зокрема у секціях "Транскордон", "Митний склад" та "Імпортований природний газ".
Як організатор торгів біржа продовжує підтримувати дані секції, щоб у момент відкриття "цінового вікна" вже акредитовані учасники ринку могли розпочати торгівлю для забезпечення постачання газу в Україну.