Життя без газу? Як війна в Ірані вдарила по ЄС

Загострення конфлікту на Близькому Сході знову порушило питання болючої залежності Європи від імпорту викопного палива і ненадійності його джерел постачання, насамперед скрапленого природного газу (СПГ) та нафти. Енергетична система Євросоюзу після 2022 року змінилася і стала більш стійкою.
Однак поточна криза показує, що глобальний ринок СПГ, де ЄС є одним з основних покупців, залишається вразливим до геополітичних потрясінь. Стрімке подорожчання нафти й СПГ з початку війни в Ірані принесло московії 6 млрд євро додаткових доходів від експорту викопного палива – у середньому по 510 млн євро щодня.
Це зростання фінансує агресію Кремля проти України. СПГ витісняє Росію Після початку великої війни залежність ЄС від трубопровідного газу з московія значно скоротилася, але на її місце прийшла залежність від глобального ринку СПГ.
Якщо у 2021 році Москва забезпечувала 40% імпорту трубопровідного газу в ЄС, то до кінця 2025 року її частка впала до 6% (17 млрд куб.
м через "Турецький потік"). У реальних цифрах імпорт російського газу в Євросоюз упав з понад 150 млрд куб.
м у 2021 році до близько 40 млрд куб.
м у 2025 році включно з поставками СПГ з Арктики від російської компанії "Новатек".
Загальний імпорт газу в ЄС у 2025 році становив понад 300 млрд куб.
м, з яких 142 млрд куб.
м становив СПГ. Основними постачальниками СПГ в Євросоюз у 2025 році були США – понад 80 млрд куб.
м, їх частка зросла до 58%.
московія продала ЄС 21 млрд куб.
м СПГ, а Катар посів третє місце з 11 млрд куб.
м або близько 8%.
Постачання з Катару в ЄС в останні роки зменшилося через нестабільність у Червоному морі. Ризик дефіциту катарського газу Криза на Близькому Сході створила нову загрозу, яка вже викликала паніку на паливних ринках Євросоюзу.
Основні причини пов"язані з кількома факторами. По-перше, виникли перебої з постачанням: 20% світового експорту СПГ проходять через Ормузьку протоку, яку заблокував Іран.
Крім того, виробництво СПГ в Катарі зупинилося через блокування морських перевезень та загрозу іранських атак. По-друге, ускладнилася логістика.
Частина танкерів заблокована в Перській затоці, а загальний флот таких суден у світі обмежений – їх лише 750. Читайте також Трамп рятує Путіна? Війна в Ірані перетворилася на передишку для російської економіки По-третє, різко зросли витрати на перевезення: фрахт танкерів подорожчав удвічі, а терміни доставки значно збільшилися. Як наслідок з початку війни в Ірані спотові ціни на ринку СПГ зросли на 70-90%.
Переважно – через азійських покупців, які шукають заміну катарському газу. На думку експертів Інституту енергетичної економіки та фінансового аналізу (IEEFA), поточна криза на Близькому Сході може суттєвіше скоротити пропозицію газу, ніж початок великої війни в Україні.
Під ризиком можуть опинитися до 113 млрд куб.
м експорту СПГ з Катару та ОАЕ на рік, з них 11 млрд куб.
м – у ЄС. Для порівняння: після російського вторгнення Євросоюз втратив близько 110 млрд куб.
м блакитного палива, з яких 78 млрд куб.
м – у перший рік війни. На початку російського вторгнення у 2022 році ціна на газ у європейському біржовому хабі TTF була втричі вища, ніж на початку поточної кризи.
Проте зараз світовий ринок більше залежить від імпорту СПГ, ніж чотири роки тому. З того часу світовий обсяг торгівлі СПГ зріс на 7%, що посилило залежність від морських поставок та ключових транспортних вузлів.
Отже, наслідки поточної кризи можуть бути більшими для ринку, ніж енергетичний шок 2022 року. Аналіз даних показує, що в разі одночасного припинення постачань СПГ з Катару та московії Європейському Союзу доведеться скоротити споживання цього палива на 14%.
За останні чотири роки ЄС знизив споживання газу на 20%. Отже, тривала криза в довгостроковій перспективі може стати додатковим чинником прискореної трансформації енергетичного ринку ЄС у бік ВДЕ та стимулювання додаткових заходів з підвищення енергоефективності. Китай адаптується, московія заробляє Китай став одним з ключових економічних гравців на Близькому Сході.
Його банки фінансують розширення найбільшого СПГ-проєкту Катару North Field East, а державна компанія Sinopec має частку в цьому проєкті. Крім того, Китай має достатньо ресурсів, щоб виграти цінову війну в умовах обмеженої пропозиції газу.
Наприклад, 25 березня СПГ на TTF коштував 50 євро за МВт-год, а на азійському спотовому ринку – 65 євро за МВт-год (на 30% більше).
Через це ЄС втрачає доступ до газу: СПГ-танкери повертають з Європи в Азію. Читайте також Третя світова почалась.
Поки що в економіці країн Близького Сходу Важливим гравцем глобального газового ринку залишається московитський проєкт "Сахалін-2".
Цей СПГ-комплекс постачає паливо за довгостроковими контрактами Японії, Південній Кореї та іншим країнам Азії. Високий попит на СПГ на спотових ринках в Азії та високі ціни створюють можливості для отримання "Газпромом" надприбутків, якщо США, Японія та країни "Великої сімки" не вживуть запобіжні заходи. Крім того, через ризики постачання газу морем зростає значення трубопроводів, зокрема "Сили Сибіру", яким московія постачає газ у Китай. Стратегічний вибір ЄС Криза на Близькому Сході збіглася в часі з початком дії рішення ЄС про поетапну відмову від імпорту російського СПГ через війну.
Наразі країни блоку припинили імпорт російського СПГ за спотовими контрактами.
Заборона почне діяти із січня 2027 року, остаточно закупівля припиниться з вересня 2027-го.
Як наслідок європейський ринок втратить 40 млрд куб.
м російського газу. План Єврокомісії REPowerEU передбачає масштабний енергетичний перехід до відновлюваних джерел енергії.
Очікується, що до 2030 року це замінить 100 млрд куб.
м газу, зокрема скоротить попит на нього на 40-50 млрд куб.
м до 2027 року. За оцінками IEEFA, 65 ГВт сонячних потужностей, встановлених у ЄС у 2025 році, виробляють електроенергію, еквівалентну імпорту катарського СПГ в ЄС у тому ж році – 11,4 млрд куб.
м.
У Європі бум ВДЕ, тому країни регіону стають стійкішими до подорожчання енергії, зумовленого волатильністю цін на імпортний газ. Війна на Близькому Сході демонструє нестабільність глобальних ринків викопного палива.
Будь-яка геополітична ескалація миттєво призводить до різких коливань цін на нафту і газ, створюючи суттєві економічні ризики. Для Євросоюзу ця ситуація підтверджує стратегічний висновок: енергетична безпека неможлива без скорочення залежності від викопного палива.
Криза на Близькому Сході не повинна стати приводом для повернення російського викопного палива в ЄС і продовження фінансування агресора. Саме тому розвиток ВДЕ, електрифікація економіки та підвищення енергоефективності залишаються не лише основою "Зеленого курсу" ЄС, а й ключовим інструментом геополітичної стабільності та економічної безпеки Європи.