Чи захистить уряд від податку на вуглець

Абревіатуру CBAM знає кожен металургійний менеджер.
Це carbon border adjustment mechanism – механізм транскордонного вуглецевого коригування.
Введений Євросоюзом з 1 січня 2026 року механізм передбачає впровадження податку на вуглецевий вміст продукції, що імпортується в ЄС із сусідніх країн.
Мова передусім про сталь, чавун, цемент, добрива, водень та електроенергію. За оцінками Євросоюзу, впровадження CBAM повинно мінімально вплинути на українську економіку та ВВП країни загалом.
Чому це не відповідає дійсності, покажу на прикладі найбільшого металургійного заводу України "АрселорМіттал Кривий Ріг" – промислового активу Mittal Group в Україні. Тимчасово райські умови До розв’язаної Росією великої війни Євросоюз виділяв для українського експорту квоти.
Будучи обмеженим ними, заводу вдавалося збувати країнам ЄС мінімальні об"єми: 100-150 тис.
тонн при фактичному виробництві 5,5 млн тонн. Після лютого 2022 року ЄС підтримав українських виробників сталі та чавуну.
Через війну ми втратили ринки Близького Сходу та Африки, тож економічний простір ЄС замінив їх: скасував мита й тарифи для української промисловості. Ми не могли миттєво почати відвантаження, адже повинні були переконати євросоюзівських споживачів обрати Україну замість Єгипту, Північної Африки, Алжиру та узгодити протоколи якості.
Три роки, які ми витратили на це, дали плоди.
У 2025 році "АрселорМіттал Кривий Ріг" експортував у ЄС близько 920 тис.
тонн продукції.
Це орієнтовно третина від усього торішнього об"єму. Компанія пам"ятала про неминучість запровадження механізму CBAM і вела перемовини з урядом.
Ми вимагали донести до Брюсселя консолідовану позицію українського бізнесу: він не готовий миттєво перейти на "зелені" рейки і потребує кількарічної відстрочки для акумулювання інвестицій та модернізації обладнання. Основна причина – негативний воєнний контекст: ракетні та дронові атаки, відключення світла, подорожчання енергоносії, нестача кваліфікованих кадрів. Нокаут або CBAM по голові Попри заспокійливі запевнення з боку українського уряду, відстрочки чи принаймні перехідного CBAM-періоду український бізнес не дочекався.
Тож за новими "зеленими" євросоюзівськими правилами імпортери кожної тонни вітчизняної продукції повинні доплачувати 60-90 дол.
залежно від типу продукції. Такий підхід сильно вдарив по криворізькому комбінату.
До введення CBAM він мав три ринки збуту: США (чавун), ЄС (метал) і внутрішній ринок (приблизно 0,25%).
Після запровадження CBAM ми втратили ринок ЄС.
Клієнти, які дізналися про необхідність доплати 60-90 дол.
за тонну продукції, скасували замовлення. Для заводу це майже нокаут, адже у 2026 році компанія планувала відвантажити в ЄС 1,25 млн тонн продукції – близько половини запланованого об"єму випуску.
У першому кварталі ми гарантовано втратили експорт 300 тис.
тонн.
Це недобір дефіцитної валюти, несплачені податки та збори, скорочені робочі місця. Під ударом також опинилися українські метизні підприємства, які щороку постачали в Євросоюз до 200 тис.
тонн продукції.
Іншими словами, продажі катанки АМКР в Україні під величезним ризиком.
Втрата цих об"ємів дорівнює роботі прокатного стану підприємства протягом майже трьох кварталів. Читайте також Відновити і модернізувати знищені заводи: якою може бути "зелена" промислова революція в Україні Логічним наслідком незапланованої втрати половини прибутків стала вимушена робота найбільшого металургійного комбінату України на половину його сили.
Порівняно з листопадом 2025 року, виробництво прокату впало на 60%, сталі – на 40%, чавуну – на 30%.
Також довелося закрити найбільш збиткові підрозділи. У січні ми зупинили роботу цеху блюмінгу.
Запущений у 1958 році цех виробляв сталеві заготовки.
Причина зупинки – скасування євросоюзівських контрактів. У лютому ми закрили нашу дочірню компанію – Ливарно-механічний завод.
Причиною став не стільки руйнівний вплив CBAM, скільки феноменально висока вартість енергоресурсів.
Російські атаки на енергетичну інфраструктуру зумовили дефіцит електроенергії.
Ми змушені імпортувати її за ще вищими цінами за невигідною схемою "на день уперед".
Якщо у 2024 році вона коштувала 120 дол.
за МВт-год, то в лютому 2026-го – 230 дол., а в пікові години – 370 дол. Wanted: активний уряд Євросоюз для України є основним торговельним партнером.
За оцінкою профільного медіа GMK Center, протягом наступних п’яти років запровадження CBAM може коштувати українській економіці близько 4,7 млрд дол. Яка позиція уряду? На наш погляд – недостатньо активна, вичікувальна.
Численні дискусії на міждержавному рівні не привели ні до вилучення українських компаній із списку "платників CBAM", ні до відтермінування цих платежів. На жаль, Кабмін не зміг використати для захисту промисловості воєнний аргумент.
Унаслідок обстрілів, блекаутів та високих цін на енергоресурси місцеві металургійні компанії-експортери стають менш конкурентоздатними. Навіть попри це їхній економічний внесок значний: 7% ВВП, 15% експорту і 30% вантажообігу залізничного та водного транспорту.
Абсолютно некоректно порівнювати умови доступу до покупців у євросоюзівських компаній, які в тиші та мирі виробляють свою продукцію, і наші брутальні воєнні умови. Чи допоможе українським експортерам пакет фінансової допомоги в розмірі 90 млрд євро, який ЄС погодив наприкінці минулого місяця? Навряд чи.
Президентка Європарламенту Роберта Мецола наголосила, що кошти спрямують передусім на зміцнення обороноздатності України і підтримку ключових державних служб. ЄС, не відчуваючи аргументованого тиску з боку уряду України, не ухвалив політичного рішення щодо CBAM для нашої держави.
Іншими словами, з 90 млрд євро допомоги українські компанії-експортери не отримають нічого. Прогнози та очікування Євросоюз ввів CBAM на тривалий період, можна сказати, навічно.
Крім того, його розмір збільшуватиметься.
Такий жорсткий підхід дозволяє орієнтованим на ЄС промисловцям робити невтішний прогноз: треба або забути про цей ринок, або терміново шукати нових покупців і виконувати їхні вимоги.
На це підуть роки. На мою думку, уряд повинен донести до ЄС чіткий меседж: українські експортери не опонують тамтешнім довкіллєвим стандартами і не просять про привілеї.
Ми виступаємо за рівні умови доступу до ринку і за справедливі підходи, які враховують умови роботи в країні, що відчайдушно опирається зовнішній агресії. Уряд має домагатися відтермінування для України запровадження CBAM хоча б на три роки.
Це дозволить майже розореним війною виробникам акумулювати кошти для модернізації виробництва і відповідності екологічним вимогам ЄС.