США витісняє українську кукурудзу зі світових ринків – ЗМІ

США агресивно заходять на нові ринки кукурудзи, укріплюються на традиційних і методично витискають конкурентів, і Україна відчуває це найсильніше. Про це пише Latifundist.com. Головна точка конкуренції — ЄС, що входить до топ-5 імпортерів для обох країн.
Саме тут зміни найпомітніші: між сезонами 2023/24 і 2024/25 США наростили поставки на 6,5 млн т, тоді як Україна скоротила експорт на 7,5 млн т, говориться у публікації. Основний приріст США забезпечили Південна Корея та ЄС (передусім Іспанія), а також нові для себе ринки — Єгипет, Туніс, Ізраїль і В"єтнам. Як зазначила керівниця редакційного контенту та аналітики ASAP Agri Вікторія Блажко, для України динаміка виглядає майже дзеркальною: на більшості ринків прямої конкуренції, де США нарощували експорт кукурудзи, українські поставки скорочувалися. Найбільш відчутно це проявилося в ЄС — насамперед в Італії, Нідерландах і Португалії.
Навіть суттєве зростання експорту кукурудзи до Туреччини не змогло компенсувати втрати в Європі. "Фактично Туреччина стала головним напрямком переорієнтації українських потоків кукурудзи.
Окрім неї, Україні вдалося зберегти або частково посилити позиції лише на окремих ринках — в Іспанії, Південній Кореї, В’єтнамі та Ізраїлі", — говорить Блажко. У 2025–2026 роках США закріпили позиції на ключових ринках кукурудзи через торговельні угоди з фіксованими обсягами та зняттям бар"єрів.
Японія погодилася закуповувати американську агропродукцію на $8 млрд щороку, Південна Корея більш ніж удвічі збільшила імпорт кукурудзи. У Південно-Східній Азії США отримали безмитний доступ до Індонезії та домовленості про прямі закупівлі з В’єтнамом, Таїландом, Філіппінами, Бангладеш і Тайванем. У ЄС рамкова угода про "збалансовану торгівлю" передбачає зняття нетарифних бар"єрів, що створює кращі умови для постачання кукурудзи й біоетанолу.
Подібний ефект має угода з Великою Британією. "Тобто частина приросту американського експорту кукурудзи базується не лише на ціновій конкурентності, а й на договірно закріпленій торговельній інфраструктурі", – говориться у повідомоенні. Саме це формує для США більш комфортне середовище на ринках ЄС, Південної Кореї, В’єтнаму, Індонезії, Близького Сходу та Південної Азії — там, де раніше системно працювала Україна, зазначає Блажко. "І тому нинішній зсув виглядає вже не сезонним коливанням, а структурною зміною торгових потоків", — додала вона. Єдиний великий ринок, де Україна нині нарощує експорт кукурудзи й майже не стикається з прямою конкуренцією зі США, — це Туреччина.
І визначальним чинником тут виступає не логістика й навіть не ціна, а жорстка регуляторна рамка. Станом на кінець 2025 року в Туреччині схвалено 36 ГЕ-трейтів — тобто генетично інженерних подій (genetic events), конкретних модифікацій у кукурудзі та сої, дозволених до імпорту й використання. Перелік не розширюється через політичні та регуляторні обмеження.
Кожна партія проходить обов"язкове лабораторне тестування, і виявлення незатвердженого ГЕ-трейту означає автоматичне відхилення вантажу. Теоретично Туреччина може імпортувати американську кукурудзу за умови, що вона не містить незатверджених генетично інженерних подій.
Практично ж США майже не присутні на цьому ринку. Причина — висока ймовірність наявності в американській кукурудзі ГЕ-трейтів, які не входять до турецького списку, а також ризик змішування різних гібридів у ланцюгу постачання, говориться у повідомленні. "Сьогодні близько 75% імпорту кукурудзи Туреччиною забезпечує Україна.
Саме тому турецький напрямок залишається ключовою опорою для українського експорту, і подальша динаміка поставок значною мірою залежатиме від попиту з цієї країни", — підсумувала Блажко. Нагадаємо: Раніше повідомлялося, що запровадження 10% експортного мита на сою та ріпак дозволило Україні збільшити виробництво олії та шроту з цієї сировини, а також наростити експорт продуктів переробки. Раніше повідомлялося, що частка України в імпорті кукурудзи до Європейського Союзу знизилася до 17%, тоді як минулого року вона становила майже 50%.
Затримка збиральної кампанії та стриманість виробників призводять до втрати основного ринку збуту.