Новий Трудовий кодекс: реальна спроба перезавантаження

У 2026 році Кодекс законів про працю (КЗпП) "святкуватиме" своє 55-річчя.
Звісно, можна було б радіти, що один з основних законів держави, пережив тектонічні суспільно-політичні зміни і може "похвалитися", що регулював і продовжує регулювати працю чотирьох, а може навіть п"яти поколінь українців. За 55 років КЗпП зазнав 184 зміни, вісім розглядів у Конституційному Суді, з них, чотири офіційні тлумачення, три рішення про визнання норм конституційними та одне рішення, вже у кінці 2025 року, про неконституційність окремих норм.
Проте до кризових ситуацій документ виявився не готовим. З початком великої війни одним із перших зазнало змін саме трудове законодавство.
У турборежимі ухвалили закон "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", який зберігає чинність до завершення дії останнього. Відповідно постає логічне запитання, до якого трудового законодавства має повернутися країна після війни? Відповідь проста: вона повернеться або до того, що є, або до нового, яке враховує міжнародні стандарти та кращі світові практики врегулювання трудових відносин. Досвід показав, що не прийняття нового Трудового кодексу з часу проголошення незалежності України призвело до ухвалення низки спеціальних законів, як то: про оплату праці, відпустки, колективні договори та угоди тощо.
Усе це в сукупності призвело до інфляції трудового законодавства, ускладнило його застосування як наслідок перевантажило судову систему.
Як факт – трудові спори перманентно входять до п"ятірки найпоширеніших категорій справ, які розглядаються судами загальної юрисдикції. З осені 2023 року, уряд розпочав роботу над рекодифікацією трудового законодавства, тобто підготовкою проєкту Трудового кодексу, до якої були залучені, зокрема, представники університетської та академічної спільноти з Києва, Харкова, Львова. Читайте також Фриланс, робота за домовленістю та "воєнні рейки".
Як війна змінила умови праці в Україні Перед тим, як вносити проєкт Кодексу для схвалення урядом Мінекономіки провело щонайменше 14 зустрічей-обговорень із представниками роботодавців та профспілок з представниками розробника.
Ще було шість узгоджувальних нарад за участю експертів Міжнародної організації праці, де кожна зустріч була присвячена окремій книзі проєкту Кодексу у форматі запитань-відповідей від роботодавців та профспілок до експертів МОП. За результатами обговорень частину пропозицій від кожної із сторін врахували у проєкті Кодексу. Після схвалення урядом проєкту Трудового кодексу з"явились заяви, в яких критично оцінюється проєкт.
Це добре, бо ідеальний документ створити неможливо, особливо враховуючи масштаб реформи.
Є звісно і позитивні реакції та слова підтримки.
Загалом, про успішність Кодексу можна говорити тоді, коли незадоволені всі, ми близькі до цієї межі, але звісно пошук компромісу повинен залишатися в пріоритеті. Однак, можна спостерігати й певну фетишизацію чинного КЗпП, як сакрального тексту, за принципом "старого не рухати – нового не впроваджувати" або "нащо чіпляти те, що і так працює".
Але наслідком таких підходів є стагнація, ерозія та деградація відносин.
Нас намагаються переконати, що і так все добре. Читайте також Рада легалізує домашніх працівників.
Що це означає та кого стосується? Чутно також голоси про необхідність реформи трудового законодавства, але у міфічній редакції, якої ніхто не бачив, але описується вона як побудова "країни благоденства", де працівникам обіцяні небачені досі права та гарантії, а місце роботодавця там номінальне. Кілька тез про проєкт Трудового кодексу.
Новий кодекс – нова ідеологія.
Саме так в загальному можна його охарактеризувати.
Яких би змін не зазнавав чинний КЗпП, він залишатиметься соціалістичним і звісно не йдеться про скандинавський соціалізм, а про соціалізм радянського зразка, який ми всі добре пам"ятаємо. У 1971 році безробіття не було, а єдиним роботодавцем була держава в іпостасі різних підприємств, установ та організацій.
Колективно-договірне регулювання виконувало декоративну функцію імітації узгодження підходів між керівниками та профспілками. Те трудове законодавство стало частиною адміністративного права, де трудовий договір займав символічне місце, але жодним чином не був інструментом регулювання трудових відносин.
І тільки з проголошенням незалежності, рік за роком трудове законодавство повертається до приватно-правових засад регулювання (не плутати із цивілістичними засадами). Читайте також Законодавство, що забороняє жінкам заробляти нарівні з чоловіками Проєкт Трудового кодексу є свідченням остаточного розриву із радянською спадщиною та повернення до справді договірного регулювання, коли сторони домовляються про свою взаємодію в трудових відносинах. Не можу оминути увагою питання "рабства" у різних відмінках і прикметникових формах, у хвилі публікацій щодо проєкту Трудового кодексу, яка захлинула соціальні мережі та електронні шпальти різних видань.
Насправді, це не нове означення змін до трудового законодавства, добрі вони чи погані.
Такі епітети щодо проєкту Трудового кодексу є несправедливими, облудними, маніпулятивними, спекулятивними і просто безграмотними. Проєкт у редакції станом на кінець 2024 року отримав оцінку від Міжнародної організації праці та Єврокомісії, про жодне рабство там не йдеться.
Так, дійсно зроблені зауваження та пропозиції, які упродовж 2025 року опрацьовувалися і враховувалися.
Наразі очікуємо на новий висновок від цих двох поважних організацій, але там точно не буде йтися про рабство. Хотілося б все ж вийти за межі "пролетарських гасел" і повернутися до конструктивного діалогу, який обов"язково буде.
Проєкт імплементує понад 30 директив Євросоюзу та правових інструментів конвенцій Міжнародної організації праці, які ще не ратифіковані Україною, але є невід"ємною частиною корпусу міжнародних трудо-правових стандартів. Проєкт приводить у відповідність до міжнародних та європейських стандартів цілі інститути трудового права, суттєво їх осучаснює.
Запроваджуються два нові види трудових договорів, посилюється роль колективно-договірного регулювання трудових відносин, закладаються основи для відновлення правозахисної та представницької ролі профспілок.
Усе це вже написано в проєкті, який оприлюднений на сайті Верховної Ради, залишилося тільки його прочитати. Читайте також "Алі-Баба" не в Києві: чому московія чи ЄС більш привабливі для трудових мігрантів? Підсумовуючи, чинний КЗпП нагадує радянський автомобіль 1971 року випуску, наприклад, ЗАЗ-968, який був модернізованою версією "Запорожця", що отримав нове оформлення та вогні заднього ходу.
Цей автомобіль був символом епохи, а його поява на вулицях українських сіл та міст сьогодні викликає тільки меланхолійну посмішку. Так от, КЗпП ровесник "Запорожця", від моменту прийняття зазнав суттєвих змін.
Якщо продовжувати аналогію, то наш "Запорожець" постійно оновлювався, були замінені колеса, фари, замки, вікна, встановлена магнітола з USB із вбудованим Bluetooth тощо. Цей автомобіль буде якось їхати, але чи може він конкурувати із новими авто чи відповідати на запити сучасних водіїв та справлятися із новочасними викликами? Ні.
Так і з КЗпП, якщо його залишати, чи працюватиме він? Так, якось працюватиме.
Але чи це той документ, який сприятиме розвитку держави, відповідатиме на динамічність ринку праці, все більше поширення нетипових форм зайнятості? Очевидно, що ні. Крім того, у проєкті чітко зафіксовано, що "цей Кодекс набирає чинності через шість місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні". Сьогодні Кодекс тільки зареєстрований в парламенті, попереду багато роботи, і яким цей проєкт буде у фіналі не знає ніхто, все залежить від злагодженої та конструктивної роботи соціальних партнерів, експертів та парламентарів.
У будь-якому разі, всі ми зацікавлені у якісному та ефективному документі, а з деструктивом треба завершувати.