Вклали 40 тисяч гривень на двох і завоювали ринок: як айтівці зі Львова заснували Dodo Socks
08:00 | Економічна правда
Історія компанії Dodo Socks нагадує креативний стартап: її засновники не мали стартового капіталу і досвіду виробництва текстилю.
До запуску бренду яскравих шкарпеток Андрій Плясун та Марта Турецька працювали в ІТ і перенесли в новий бізнес підхід, типовий для стартап-середовища: мінімальні вкладення, швидке тестування продукту, прямі продажі і ставка на впізнаваність, а не на масштаб виробництва.
Виробництво шкарпеток підприємці починали з одного простого продукту, будували навколо нього історію, спільноту і систему цінностей, робили те, що подобається самим, а не орієнтувались на маркетингові стратегії.
Масштабуванню справи посприяло партнерство з Рубіжанською панчішною мануфактурою.
На початку великої війни фабрика опинилась під обстрілами, а згодом – в окупації.
Тоді Dodo Socks фінансово підтримала релокацію виробництва, допомогла із запуском фабрики у Львові та фактично забезпечила її замовленнями у перші місяці роботи.
За кілька років Dodo Socks перетворився з експерименту айтівців на повноцінний бренд із впізнаваним стилем, культовими моделями, стабільною аудиторією та знаковими колабораціями.
В чому секрет успіху компанії?
"У вас такий дизайн депресивний, а нам кажуть – то зробіть свій".
Як з"явились Dodo Socks
У 2014 році, після початку російсько-української війни, багато вітчизняних бізнесів шукали різні способи допомоги війську: організовували збори, заходи, допомагали з необхідними речами.
Андрій Плясун та Марта Турецька тоді працювали в ІТ-компанії у Львові.
Вони зголосились організувати закупівлю теплих шкарпеток для військовослужбовців.
"Знайшли невелике виробництво шкарпеток і пішли домовлятися з власником цеху – В"ячеславом", – розповідає майбутня засновниця бренду Dodo Socks.
Відшили дві партії базових чорних шкарпеток.
Турецька озвучила вголос власні думки: "Я сказала: дизайни якісь депресивні, сумні, нецікаві".
В"ячеслав відповів: "Приносьте свій дизайн – зробимо".
З цього все почалося", – згадувала вона.
Майбутні підприємці, крім роботи в ІТ, були ще учасниками велоспільноти, тож перші авторські дизайни – з велосипедами – зробили для себе і для друзів.
Турецька намалювала макет, у цеху зв"язали перші прототипи, дизайн яких всім сподобався.
Стенд в офісі Dodo Socks
ЕП
Після відшиття партії шкарпеток для військовослужбовців за власним дизайном підприємцям стало зрозуміло: це не разова історія.
Потрібні назва, бірка, айдентика.
Так у 2015 році з"явився бренд Dodo Socks.
Влітку відшили першу колекцію, а в листопаді – вже з сайтом і логотипом – офіційно анонсували запуск.
Запуск перевершив усі очікування – розпродали всю партію з 500 пар шкарпеток.
"Нам тоді здавалось, що це дуже багато.
Планували в разі невдачі продавати шкарпетки на OLX", – згадує Турецька.
Бізнес стартував з мінімальними інвестиціями – 40 тис.
грн власних заощаджень.
Найдорожчою статтею витрат стала розробка логотипа (близько 400 дол.), дизайн, сайт і фото зробили самі.
"Перші два роки не виводили прибуток.
Все, що заробляли, реінвестували у збільшення обсягів виробництва, оренду приміщень", – наголосив Плясун.
Читайте також
Качечка на 100 мільйонів.
Історія Mr.Scrubber з Луцька
За 11 років роботи бізнесмени жодного разу не взяли кредиту.
Протягом майже року від запуску підприємці продовжували працювати в ІТ-компанії, аби мати додаткове джерело доходу, "для підстраховки".
"Взагалі в той час ІТ вважалось "золотою коровою".
Всі друзі нам казали: "Як так, всі хочуть в ІТ, а ви йдете з ІТ? Чим ви думаєте?", – згадував Роман Шупер, який доєднався до команди згодом.
Команда зробила ставку на яскравий дизайн, доступну ціну, економію на масштабах.
Додатково спрацювало сарафанне радіо: друзі, знайомі, рекомендації.
Також для українського ринку новим був формат наборів із трьох пар.
Від маленького цеху у Львові до великої фабрики на Луганщині: як влаштоване виробництво
Першим виробничим партнером засновників Dodo Socks став той самий В"ячеслав – власник невеликого цеху, який погодився працювати з малими тиражами, коли більшість виробників чекали замовлень на тисячі пар.
"Він нас терпів і вчив.
Ми прийшли з IT – з ноутбуком, без ниток і без експертизи", – розповідає Плясун.
Спочатку палітра цеху налічувала лише чотири кольори.
Для Dodo Socks цього було замало.
Тож вони самі їздили до постачальників, шукали яскраві відтінки, перебираючи ящики з нитками на складах.
"Нам фартило: я собі не уявляю, щоб зараз хтось прийшов до постачальників і сказав: "Дайте ми пориємося у вас на складі".
Думаю, їм тоді було весело подивитися на нас, цікаво спостерігати за нашим прогресом", – пригадує Шупер.
Нині масштаб компанії інший: DodoSocks працює за контрактною моделлю з Рубіжанською панчішною фабрикою, яка виготовляє продукцію ексклюзивно під бренд.
Сировину замовляють контейнерами, іноді навіть фарбують нитки під конкретні відтінки.
Рубіжанська фабрика у Львові
ЕП
Співпрацю з фабрикою почали ще у 2017-2018 роках, а у 2019 році поїхали знайомитись особисто: "Побачили, про які об"єми йдеться, зрозуміли, що це класний цех, люди добротно і серйозно ставляться до своєї праці", – розповіла Турецька.
Рубіжанська панчішна мануфактура заснована у 1994 році.
До великої війни підприємство працювало в Луганській області, мало близько 100 в"язальних машин і понад 160 працівників.
На фабриці виробляли шкарпетки, колготки та інші панчішні вироби – як під власними брендами, так і для партнерів.За кілька днів до 24 лютого 2022 року керівники фабрики виїхали з Рубіжного на Львівщину у пошуках резервного приміщення.
Більше на фабрику вони так і не повернулись.
Вивезти обладнання чи сировину не вдалося.
Навесні 2022 року Рубіжне окупували росіяни і зруйнували саму фабрику.
Зруйнована фабрика в Рубіжному
Фото: Misyurenko
Фабриці довелося починати роботу заново, маючи 12 млн грн зобов"язань за кредитами і три контейнери бавовни, які за щасливим збігом обставин росіяни не знищили через затримку поставки.
Ключову роль у відновленні мануфактури відіграли саме Dodo Socks.
Компанія не лише публічно підтримала виробника, а й надала безвідсоткову позику – 3 млн грн – для закупівлі обладнання та перезапуску виробництва у Львові.
До процесу долучилася місцева влада.
"Вони взяли нас за ручку і водили скрізь, показували приміщення", – розповідає комерційна директорка Рубіжанської мануфактури Ольга Ушакова.
Частину обладнання фабрика закупила за грантові кошти, зокрема італійські (по 26 тис.
євро) та китайські (по 6,5 тис.
дол) в"язальні машини.
Італійська в"язальна машинка
ЕП
Першу продукцію на новому місці фабрика випустила восени 2022 року.
Нині у Львівській області працює близько 50 в"язальних машин, а разом із виробництвом релокувалися 17 родин працівників із Рубіжного.
До 90% завантаження фабрики сьогодні забезпечує саме Dodo Socks.
Виробництво працює у кілька змін цілодобово.
В середньому на виготовлення однієї шкарпетки потрібно 4 хвилини.
Італійські машини одразу зшивають шкарпетки, а китайські роблять заготовку, яку завершує інша спеціальна машина вартістю близько 12 тис.
євро.
Таких в цеху зараз є три.
Як зшивають шкарпетки на фабриці
ЕП
Замовник надає дизайн, за справу береться технолог фабрики – він підбирає сировину, дає техзавдання майстрам, ті розробляють програму, як буде в"язатися кожна ділянка, з якої сировини тощо.
Ці параметри вводять в машину, в"яжеться перший зразок, ще без заданих розмірів, потім роблять налаштування і запускають партію.
Готові шкарпетки потрапляють у формувальний цех, потім – у пакувальний.
Пакувальна зона
ЕП
Собівартість однієї пари шкарпеток становить 60-100 грн – залежно від розміру та сировини.
"Ющенко Так" і "Срав пес": найуспішніші колаборації та асортимент
Асортимент Dodo Socks не обмежується просто "яскравими" шкарпетками.
Бренд пропонує базові моделі на кожен день, тематичні колекції, набори та різні колаборації, що поєднують дизайн та історію.
У 2016 році в продаж запустили білизну, адже на неї був запит від покупців.
За словами Шупера, продажі товарів мають сезонність, 70% припадає на період між жовтнем і січнем, коли багато замовлень на чорну п"ятницю та перед різдвяними святами.
Виручка у червні може бути в 10 разів нижчою, ніж у грудні.
"Ми намагаємося додавати літній сегмент продукції, розширювати лінійку білизни, майок, панам, капців.
Хоча ми запустили виробництво трекінгових шкарпеток, все одно влітку їх менше купують, бо менше носять", – розповідають власники.
Нові дизайни виходять кожні два тижні, а в "гарячий" сезон – двічі на тиждень.
Команда працює короткими "спринтами", як в ІТ, і принципово не мислить колекціями.
Найпопулярніший дизайн – шкарпетки "Срав пес" (150 грн за пару).
Інші базові моделі в каталозі коштують 150-230 грн за пару.
Андрій Плясун, Марта Турецька та Роман Шупер дорогою до Рубіжанської фабрики, 2018 рік
Бренд пропонує набори шкарпеток – популярний формат для подарунків або комплектації стильного гардероба.
Набір із трьох пар коштує від 450 грн.
Перші колаборації Dodo Socks робили не за стратегією: пропонували співпрацю тим, кого любили, згадують власники бізнесу.
Так, першими були колаборації з гуртами Latexfauna і "Хамерман знищує віруси", проєктом "Телебачення Торонто".
Модель співпраці передбачає роялті для партнерів.
Після 2022 року чимало колаборацій мали благодійну мету.
Одна з найгучніших – з третім президентом України Віктором Ющенком.
"Ми всі були на тій революції, це була наша юність, і вона ніколи не забувається.
Коли почалася повномасштабна війна, ми пробували "колабитись" з усіма, з ким можна було, щоб збирати кошти.
Колаборація з Ющенком передбачала збір коштів на школу капітанів від "Повернись живим", – згадує Турецька.
Помаранчева революція, любі друзі, між Тимошенко і Януковичем, хаос управління.
Історія Віктора Ющенка
Співвласники бренду розповіли, що ця колаборація стала найпопулярнішою для них, адже Ющенко – контраверсійна постать в історії України, яка викличе або хейт, або захват.
"Люди замовляли по 10 пар шкарпеток "Ющенко Так".
В той же час виробник етикетки обурювався, не розумів, як таке можна робити.
Тобто, українці по-різному сприймають цю колаборацію", – розповів Шупер.
Коштує така пара 300 грн, третину коштів передають на підтримку Збройних Сил.
Нині Dodo Socks експериментує з керамікою, розширює лінійку одягу й аксесуарів.
Головна стратегія на найближчі три роки – зміна сприйняття бренду.
"Ми хочемо, щоб Dodo Socks асоціювався не з мемними подарунковими шкарпетками, а з якісною базою", – наголошує Турецька.
За даними Опендатабот, дохід Dodo Socks за три квартали 2025 року становив 64,2 млн грн, чистий прибуток – 11,4 млн грн.
Котики в кімоно та прискіпливі покупці: як Dodo Socks продаються в Японії
До пандемії коронавірусу львівський бізнес був представлений у кількох країнах, зокрема, у США, Німеччині, Франції та Саудівській Аравії.
У вересні 2023 року в Японії проходила промислова виставка, на яку запросили власників Рубіжанської фабрики.
Представники мануфактури не змогли поїхати, тому передали запрошення Dodo Socks.
"Я приїхала туди з цілою валізою кольорових шкарпеток.
А на цій виставці переважно були роботи, кондиціонери, пилососи, було багато "каталожних" стендів.
Наш куток виглядав яскраво і приваблював людей", – згадує співзасновниця бренду.
На виставці вона познайомилась з місцевими підприємцями.
Їм сподобалась продукція.
loadScript("https://connect.facebook.net/en_US/sdk.js#xfbml=1&version=v3.2", function (){});
Вже в листопаді того ж року перша партія шкарпеток приїхала в Японію.
"Україна була на слуху, японці добре розуміють, що таке мати сусіда Росію", – наголосила співзасновниця бренду.
Спершу японські підприємці продавали шкарпетки на ярмарках та "острівцях" в інших просторах, наприклад, у книгарнях.
Нещодавно вони відкрили магазин-кафе в околицях Токіо – The Dodos.
Участь українського бізнесу у цьому мінімальна, кажуть засновники.
Вони розробили логотип і постачають шкарпетки.
Різниця у вартості шкарпеток невелика, бо японський покупець дуже допитливий, і перед тим, як щось купити, перевіряє інформацію на сайті.
"Покупець зайде до нас, подивиться, що шкарпетки суттєво дешевші і це вдарить по репутації, а в Японії репутація – це все", – розповідає Шупер.
Читайте також
MasloTOM: як з радянської кавомолки масштабувати виробництво солодощів
Але є й інший бік медалі – в японських магазинах українські шкарпетки вважаються задешевими, через що можуть здатися "несолідними".
Якось Dodo Socks пробували робити шкарпетки під японського клієнта.
І для них все має бути обґрунтованим, все повинно мати сенс.
Наприклад, кімоно має бути заправлене лише на лівий бік.
Такий дизайн – котики в кімоно – і робили українські підприємці, довго затверджуючи кожну деталь.
А для другої шкарпетки дизайн просто віддзеркалили.
"Хто б міг подумати.
Приходить потім до них партія тих шкарпеток, і тут кімоно заправлене на праву сторону.
І це для них катастрофа, бо в Японії так роблять тільки під час похорону.
Згодом ми цей дизайн виправили", – згадує Турецька з посмішкою.

