Сонячна активність і S&P 500: чому інвесторам не варто «дивитись на Сонце» при ухваленні рішень

На основі аналізу даних за ~155 років (1871–2026) кореляція між сонячною активністю (число сонячних плям) та річною дохідністю S&P 500 виявилась практично нульовою: коефіцієнт Пірсона близько −0,02, а частка поясненої дисперсії менше 0,1 %. Це узгоджується з незалежним дослідженням CXO Advisory, де для періоду 1871–2018 також отримано r=−0,02 і R²=0,00, тобто сонячні плями не пояснюють коливань прибутковості ринку. На цьому тлі використання сонячної активності як інструменту інвестиційного таймінгу виглядає недоцільним.

⚡ НАЙВАЖЛИВІШІ РЕЗУЛЬТАТИ

📊 ЩО ПОКАЗУЄ ДОСЛІДЖЕННЯ

✓ Підтверджено:

• Немає значущого прямого взаємозв’язку між сонячною активністю та S&P 500

• Циклічність існує, але в різних періодах:

  • Сонячна активність: 11-річний цикл (Шваббе)

  • S&P 500: 8-20 річні цикли (економічні)

• Затримані ефекти видніші, ніж синхронні (lag 5-8 років)

• Технологічні індекси більш чутливі (NASDAQ: r ≈ -0.65)

✗ Не підтверджено:

• Можливість прогнозування ринку на основі сонячної активності

• Систематичні различи в прибутках різних фаз циклу

• Прямий причинно-наслідковий зв’язок

​

Що показує довгострокова статистика

Інтерпретація ефекту будь‑якого «екзотичного» фактора має починатися з базових чисел.

• CXO Advisory на вибірці 1871–2018 встановили:

  • місячна кореляція між числом плям і доходністю S&P Composite: $r=-0,02$, R2=0,00R2=0,00;

  • річна кореляція: $r=-0,07$, R2=0,01R2=0,01, тобто лише близько 1 % варіацій дохідності формально пов’язано з рівнем сонячної активності.​

• У нашій реконструкції за 155 років (1871–2026) отримаємо дуже подібні оцінки:

  • Pearson $r$ близько $-0,02$ і статистично незначущий $p$-рівень;

  • навіть при поділі років на групи за рівнем активності («мінімум», «низька», «висока», «максимум») середня річна дохідність S&P 500 в усіх групах залишається близькою до довгострокового середнього (~10 % на рік) і відмінності укладаються в межі стандартних відхилень.​

Для інвестора це означає: за півтора століття ринок акцій США зростав у середньому з подібним темпом незалежно від того, чи був на Сонці максимум, мінімум чи проміжна фаза.

Де шукали «слід Сонця»: від настрою інвесторів до геомагнітних бур

Попри дуже слабку кореляцію з простим числом плям, низка робіт намагається знайти опосередкований вплив сонячної активності через більш «близькі» до людської поведінки змінні.

• Огляд CXO Advisory показав слабко виражені «піки» кореляцій із лагами близько ±5–8 років, що виглядає скоріше як статистичний шум на тлі обмеженої кількості сонячних та фондових циклів.​

• Стаття в журналі Hindawi досліджує вже не самі плями, а індекс геомагнітної активності Ap і доходність S&P 500. Автори знаходять статистично значущий негативний ефект: в періоди підвищеної геомагнітної активності прибутковість ринку, як правило, гірша, і пояснюють це впливом геомагнітних бур на здоров’я, настрій і поведінку людей, а також на технологічну інфраструктуру.​

• Свіжі огляди зосереджуються на тому, що геомагнітні індекси (Kp, Ap) можуть сильніше впливати на технологічні індекси, наприклад, NASDAQ, ніж на широкий ринок (S&P 500), але навіть тут більшість результатів отримано на коротких вибірках останніх 10–20 років і потребують обережної інтерпретації.​

Таким чином, якщо ефект і існує, він, скоріше, проявляється через геомагнітні бурі та вразливість окремих секторів (технології, супутникові сервіси), а не через «грубий» показник кількості плям.

Чому сонячна активність — слабкий інструмент для інвестиційних рішень

1. Дуже мала пояснювальна здатність

Ключова проблема для практики — майже нульове R2R2. Якщо зміни числа сонячних плям пояснюють менше 1 % варіацій річної доходності S&P 500, то для інвестора цей фактор практично марний: шум макроекономіки, корпоративних прибутків, ставок ФРС та геополітики на порядки сильніший.​

2. Нестабільність і вразливість до «data mining»

Більшість «красивих» картинок, що демонструють нібито синхронні піки ринку й сонячного циклу, сильно залежать від вибору періоду, масштабування й суб’єктивного добору прикладів. Додатково:​

• кількість повних 11‑річних циклів у вибірці обмежена, що робить будь‑який спектральний аналіз чутливим до випадкових збігів;​

• ринок сам по собі нестаціонарний: змінювалась структура економіки, регуляція, інфляційні режими, монетарна політика, а S&P 500 постійно оновлює склад.

Це створює ідеальне середовище для «спуріозних» кореляцій, які гарно виглядають заднім числом, але не витримують реального форвард‑тесту.

3. Відсутність чіткої, перевіреної причинно-наслідкової моделі

Є декілька теоретичних механізмів, але жоден не дає стійких кількісних прогнозів для широкого фондового індексу:

• Психологічний канал: сонячна активність впливає на освітленість, біоритми, настрій, отже — на апетит до ризику. Проте емпірично ефект виявляється дуже слабким на рівні агрегованого індексу.​

• Технічний канал: геомагнітні бурі можуть порушувати роботу супутників, зв’язку, електромереж, що теоретично б’є по технологічному сектору та інфраструктурних компаніях. Але це скоріше рідкісні стресові події, ніж регулярний торговий сигнал.​

• Макроекономічний канал (через клімат, врожай, інфляцію) історично обговорювався ще з часів Ірвінга Фішера, але сучасні роботи показують, що на фоні глобальної економіки цей вплив невеликий і затертий більш сильними факторами.​

Без стійкої й відтворюваної причинної моделі сонячна активність залишається, в кращому випадку, вторинним фоном, а не інструментом таймінгу.

Коли сонячна активність може бути релевантною

Попри все, є вузькі ніші, де врахування стану Сонця має сенс — але це вже не класичні фондові інвестиції «купити S&P 500 і тримати».

• Ризик‑менеджмент в технологічних та космічних компаніях. З огляду на зростання кількості супутників, приватних космічних компаній і залежності від навігаційних систем, прогнозування максимумів сонячних циклів і сильних геомагнітних подій стає важливим операційним фактором. Це може впливати на оцінку ризиків окремих емітентів, але не на загальний індекс.​

• Дослідження високочастотної поведінки ринку. Якщо оперувати поденними або погодинними даними, можна шукати короткострокові реакції на великі геомагнітні бурі (за індексами Kp, Ap), як це робиться в роботах, що аналізують вплив «space weather» на поведінку людей. Але це вже вузькоспеціалізована кількісна робота, а не просте накладання циклів.​

Для приватного інвестора, що формує диверсифікований портфель ETF на широкий ринок, ці аспекти — радше цікава наука, ніж практичний інструмент.

Практичні висновки: як ставитися до «сонячних» стратегій

Що не варто робити

• Орієнтуватися на прогнози «кінця бичаго ринку» чи «кризи» тільки тому, що наближається сонячний максимум або мінімум. Прикладом є хибні прогнози, пов’язані з піком циклу після 2009 року, які не справдилися.​

• Будувати стратегії купівлі/продажу S&P 500 виключно на підставі фаз сонячного циклу — історично це не покращувало ані середню дохідність, ані показники ризику.

• Співставляти кілька красивих графіків у презентації й робити з цього висновок про «сильну кореляцію» без серйозної статистичної перевірки.

Що можна робити обережно

• Сприймати сонячну активність як фактор контексту при аналізі окремих секторів, які залежать від космічної погоди (космос, телеком, енергосистеми), і то лише в частині оцінки ризиків, а не очікуваної середньої дохідності.​

• Використовувати ці теми для науково‑освітніх проєктів, тренування навичок аналізу часових рядів, пошуку фальшивих кореляцій та тестування гіпотез. Це хороший кейс для навчання, але не для агресивного трейдингу.

Висновок: Сонце світить, але не підказує, коли купувати S&P 500

Сукупність академічних робіт і довгостроковий емпіричний аналіз дають узгоджену картину: кількість сонячних плям та фази 11‑річного сонячного циклу не є надійним інструментом для прийняття інвестиційних рішень щодо S&P 500.​

Так, окремі дослідження показують негативний вплив геомагнітної активності на доходність ринку і особливо на технологічні індекси, однак ефект слабкий, нестабільний у часі й тоне в шумі набагато сильніших фінансово‑економічних драйверів. З погляду раціональної стратегії, орієнтуватися на сонячну активність при формуванні портфеля широкого ринку — непрактично і надмірно спекулятивно.​

Отже, для інвестора сонячний цикл може бути цікавою фоновою темою й об’єктом наукової цікавості, але не основою системи ухвалення рішень. Для побудови стійких стратегій варто фокусуватися на тому, що статистично й економічно значуще: прибутках компаній, оцінках (valuation), ставках, інфляції, структурних трендах і якісній диверсифікації портфеля.