Ігор Зубович: Маємо унікальний шанс перезавантажити екологічну політику в Україні
| Відділ зв’язків з громадськістю та засобами масової інформації
Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України провело першу в цьому році зустріч робочої групи з підготовки змін до Закону України «Про Основні засади (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2030 року», який був ухвалений у 2019 році і потребує якісного оновлення.
Зустріч проходила під головуванням заступника Міністра Ігоря Зубовича, який відзначив: «Маємо унікальний шанс перезавантажити екологічну політику в Україні та зробити її сталим фундаментом зеленого відновлення держави».
На зустрічі, в якій взяли участь представники Міністерства, ОВА, органів місцевого самоврядування та громадянського суспільства, міжнародних організацій та науковці, було представлено:
короткий огляд виконання Стратегії за період з 2019 по 2025 роки,
пропозиції до розділу «Існуючі проблеми та стан довкілля в Україні», що зумовлено сукупністю зовнішніх і внутрішніх факторів.
Члени робочої групи внесли пропозиції щодо продовження терміну дії Стратегії до 2035 року, з огляду на умови воєнного стану і певні екологічні обмеження. Також наголосили на важливості оновлення підходів до формування регіональної політики, зокрема, особливої уваги до прифронтових областей. Домовились про алгоритм роботи щодо збору інформації, її узагальнення та порядку внесення пропозицій для подальшого обговорення.
Планується, що протягом 20-23 січня 2026 року будуть організовані зустрічі, під час яких усі охочі зможуть висловити свою позицію за тематичними блоками:
мета, засади, принципи та інструменти державної екологічної політики,
стратегічні цілі та завдання,
показники оцінки реалізації державної екологічної політики,
загальні питання (моніторинг та оцінка виконання, очікувані результати тощо).
Нагадаємо, що у грудні 2025 року відбулось перше установче засідання робочої групи за участі Міністра Олексія Соболева. Учасники відзначили, що чинні стратегічні документи часто не забезпечують належної інтеграції природоохоронних пріоритетів у секторальні політики та не містять чітких показників ефективності, необхідних для оцінювання результатів і залучення міжнародної фінансової підтримки. Це ускладнює узгодження міжгалузевих рішень і досягнення екологічних стандартів відповідно до ключових європейських стратегічних ініціатив, зокрема Європейського зеленого курсу.
