Щодо визначення доходу юридичною особою – платником єдиного податку третьої групи за певних умов

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області щодо: чи включається до суми доходу юридичної особи –платника єдиного податку третьої групи фінансовий дохід від дисконтування довгострокової дебіторської та кредиторської заборгованості, який виник відповідно до даних бухгалтерського обліку, повідомляє.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розд. ХІV Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Згідно з п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 ПКУ для платника єдиного податку (юридичної особи) доходом є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (абзац перший п. 292.6 ст. 292 ПКУ).
Відповідно до абзацу п’ятого п. 296.1 ст. 296 ПКУ юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пп. 44.2 та 44.3 ст. 44 ПКУ.
Бухгалтерський облік та фінансова звітність підприємства повинні ґрунтуватися, зокрема, на принципі нарахування, за яким доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
Пунктами 5 та 15 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (зі змінами), визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Доходом визнається сума зобов’язання, яке не підлягає погашенню.
Пунктом 5 Національного положення (стандартами) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання» (далі – НП(С)БО № 11), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 (зі змінами), визначено, що зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Суб’єкти господарювання з метою складання фінансової звітності повинні визнавати доходи і витрати від дисконтування відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237 (зі змінами), та НП(С)БО 11.
Підприємства не залежно від розміру (мікро-, мале, середнє чи велике) та системи оподаткування, на якій перебуває платник (загальна чи спрощена) ведуть облік за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та за загальним правилом зобов’язані дисконтувати довгострокову дебіторську та кредиторську заборгованість.
Враховуючи зазначене, оскільки, юридичною особою – платником єдиного податку в податковому обліку відображаються лише доходи, тому фінансовий дохід від дисконтування довгострокової заборгованості, який виник відповідно до даних бухгалтерського обліку включається платником до суми доходу, отриманого протягом податкового (звітного) періоду та оподатковується єдиним податком.