Увага: ветерани. Що це означає для бізнесу

Бажаю здоров"я! Не виключено, що з часом значна частина ваших колег вітатиметься саме так, приносячи частинку військової реальності в робочі будні.
Насправді нова кадрова реальність уже зараз включає ветеранів. За даними дослідження IREX, 84% населення взаємодіють з ветеранами у щоденному житті.
Це означає, що навіть якщо у вашій компанії наразі немає співробітників-ветеранів, люди, які у вас працюють, мають їх у близькому колі. Для когось це військовий з родини чи близьких.
Хтось чекає близьку людину з полону чи невідомості зниклого безвісти, а хтось уже втратив найдорожчих. Що це означає для бізнесів? Які тенденції на ринку праці можна побачити з досвіду демобілізації після 2022 року? Як варто адаптуватися до цих реалій? Розповім на основі даних та досвіду організацій, які мають відповідні напрацювання. Хто такі ветерани У держреєстрі ветеранів у жовтні було 1,5 млн осіб.
Це ті, хто оформили всі папери і мають статус учасника бойових дій або інвалідність унаслідок війни.
З них 5% – жінки; 65% – особи віком 25-44 роки, найбільш економічно активна група; кожен третій – з інвалідністю; 59% – з вищою освітою, 30% – із середньою спеціальною. Чи всі ці ветерани серед нас? Велика частина з них продовжує служити, адже під час війни демобілізуються лише через інвалідність або за сімейними обставинами. В опитуванні українці показують хороше ставлення до ветеранів.
Кожен другий вважає їх патріотичними, мужніми, готовими допомагати.
Разом з цим кожен третій вважає, що ветерани психічно нестабільні, замкнені, потребують особливого ставлення і привілеїв.
Отже, ставлення до ветеранів поляризоване. Самі ветерани кажуть, що для 66% з них складно повертатися до цивільного життя.
Найперший виклик – фізичне та ментальне здоров"я, стабілізація стосунків у родині.
До служби тільки 6% ветеранів оцінювали своє фізичне здоров"я як погане, а зараз – кожен третій.
Це вдвічі вищий показник, ніж серед населення.
Про погане ментальне здоров"я говорять 23% ветеранів.
Різниця з населенням значно менша: поганий психологічний стан визнають 17% цивільних. Читайте також Екзотика на українському полі: як ветеран заробляє на бататі Для ветеранів найважливіший чинник успішної реінтеграції – родина.
55% ставлять возз"єднання із сім"єю на перше місце.
Якщо вибудовувати пріоритетність, то освіта, перекваліфікація та робота йдуть після повернення в родину, відновлення здоров"я і розуміння, у якій громаді ветеран з родиною буде жити далі. Компанії, які планують наймати людей після служби, мають зважати на цю послідовність і розуміти, як виглядає повернення для майбутнього колеги. З ким ветерани обирають працювати Переважна більшість ветеранів повертається в найм: 48% працевлаштовані, 12% шукають роботу.
Лише 9% ветеранів самозайняті, що підважує стереотип, ніби після війни ветерани масово створюватимуть власні бізнеси. Найбільша частка ветеранів знаходить роботу через неформальні канали: завдяки друзям, родині, побратимам.
Формальні канали – центри зайнятості, профільні організації, вакансії на сайтах – відіграють малу роль.
Основна складність при пошуку роботи – інвалідність, брак навичок, упереджене ставлення роботодавців. Більшість ветеранів, 64%, не повертаються на попередню роботу.
18%, які повернулися в ту саму компанію, міняють роль.
Кожен другий ветеран говорить, що нова робота краща.
Часто адаптація роботодавця є базою для задоволеності. Наведу два приклади адаптації роботодавця. Компанія Shreder Electric найняла ветерана з інвалідністю на склад, куди він хотів, бо йому подобалося впорядковувати речі.
Компанія сумнівалася, чи брати його, бо він не міг виконувати певні види робіт через інвалідність.
Проте відповідний відділ компанії перерозподілив ролі складських робітників і ветеран не лише гарно виконував свою роботу, а й допоміг оптимізувати багато процесів.
Він заряджав своєю енергією весь колектив.
Ветеран задоволений, компанія задоволена. Інший ветеран влаштувався у велику енергетичну компанію.
Вона заявила, що буде наймати ветеранів і ввела позицію veteran officer.
Прийшов чоловік на роботу: окремий стіл, ноутбук, багато уваги, та ніяких реальних завдань чи повноважень не отримав.
Усі з ним носяться, а він не розуміє, що має робити.
Планує звільнятися. Чому роботодавці мають адаптуватися? Реінтеграція – це двосторонній процес.
Адаптація – це демонстрація подяки ветеранам, для них це важливо.
Як бізнесу налагодити і спростити цей процес? Є гарні інструменти, що працюють. П’ять дієвих практик для адаптації 1.
Дізнайтеся, хто ваші ветерани і родини ветеранів.
Підтримка родин – це підтримка ветеранів.
Знаючи, що є допомога від роботодавця, ветеран з більшою ймовірністю повернеться додому і розглядатиме варіанти продовження життя і кар"єри у своєму населеному пункті, а не буде думати про переїзд чи еміграцію разом з родиною.
Що зробити швидко і просто: групи взаємопідтримки для членів родин.
Довгостроково – реалістична політика підтримки ветеранів і їхніх родин. 2.
Проведіть роботу із страхами та стереотипами ваших команд.
Та третина людей з дослідження, які мають упередження, є і у ваших колективах.
Прочитайте дослідження, знайдіть профільну організацію, запросіть як спікера свого ветерана.
Працюйте з керівниками, які відповідають за створення безпечного середовища. 3.
Оцініть готовність вашого бізнесу до взаємодії з ветеранами.
В Україні визначені 12 принципів бізнесу, дружнього до ветеранів і ветеранок.
Подивіться, чи відповідає їм ваша компанія, визначте прийнятні кроки, розгляньте можливість приєднатися до спільноти.
Організація All Together Jobs розробила методику оцінювання готовності бізнесів до реінтеграції ветеранів.
Там 15 аспектів.
Компанії можуть пройти аудит і зрозуміти, куди їм рухатися.
Ось кілька аспектів з цієї оцінки. Політики недискримінації: розуміння працівником, що це означає в щоденній поведінці і робочих процесах, системне просування поваги до різноманітності.Навчання персоналу взаємодіяти з ветеранами, перекваліфікація ветеранів.Адаптація простору: доступність для людей з інвалідністю та інфраструктура для зниження стресу (паперові рушники замість гучних рукосушок, простір для психологічного розвантаження, дні без дзвінків, вихідний у день загибелі близьких).Вибір постачальників і партнерів: розуміння цінностей тих, з ким працюєте. 4.
Вивчіть потреби ветеранів та їх родин.
Виберіть, що можете впровадити за пів року або рік: гібридний формат роботи, медичну страховку з розширеним пакетом (психологічна допомога чи реабілітація), корпоративну підписку на спорт.
Впровадьте практики вшанування полеглих (хвилина мовчання, символічні жести, незайняте робоче місце, фотогалерея, спільні активності на честь загиблих). 5.
Будьте партнерами громад у підтримці ветеранів.
Проаналізуйте наявні послуги для ветеранів та їхніх родин у населеному пункті, де ведете бізнес.
Долучіться до обговорень з розподілу бюджету громади та розробки цільових програм з підтримки ветеранів, розгляньте їх додаткове фінансування. Ветерани кажуть: хто не адаптується, той не виживе.
Проте більшість адаптацій потрібні не лише ветеранам, а й людям з травмою війни, тобто кожному. Читайте також "Не хочу бути спонсором їхнього свята": як ветеран побудував бізнес крафтових соусів без супермаркетів Ветеранів не потрібно трактувати як окрему касту.
Військові та цивільні мають схожі пріоритети (сім"я, робота, дім).
Після демобілізації у ветеранів можуть з"являтися додаткові потреби, які нескладно задовольнити. Наймання ветеранів зніматиме соціальну напругу.
В інтересах кожного бізнесу напрацювати систему комфортної взаємодії з ветеранами.
Якщо це не зробите ви, то відповідну політику запропонує держава.
Зважаючи на економічні реалії, це радше будуть не стимули, а рішення, пов’язані з регулюваннями. Подивіться на ветеранів як на ваш актив і подбайте про нього зараз, щоб отримувати віддачу довгостроково.
Звісно, перспектива має невизначеності, тому варто сфокусуватися на створенні безпечного і сприятливого середовища для людей з досвідом війни без зволікань.
Якісна адаптація компаній та ветеранів – питання виживання вашого бізнесу, громади і країни загалом.