Бізнес без актів виконаних робіт

В Україні є "податок" на бізнес, якого немає в ЄС.
Його не сплачують у бюджет, його сплачують часом, зарплатами бухгалтерів і витратами на зайві підписи.
Ідеться про обов"язкові акти виконаних робіт.
Законопроєкт №14023 прибрає цей бюрократичний податок і робить акти необов"язковими за домовленістю сторін. Проєкт не забороняє акти і не "прибирає контроль".
Він лише прибирає обов"язковість двосторонньої форми там, де бізнес здатен домовитися сам.
За домовленістю сторін операцію можна оформити інвойсом, підписаним виконавцем, а прийняття (акцепт) підтвердити оплатою або іншим способом. За оцінками громадської організації "CASE Україна", втрати економіки від "актової" бюрократії сягають 34 млрд грн на рік (?0,6% ВВП в цінах 2021 року).
Це гроші, які можна залишити бізнесу, а не спалювати на папір та паперову тяганину. Опоненти реформи часто кажуть: без двостороннього акта бухгалтер "не зрозуміє", чи була операція, а відповідальність перекладається на бухгалтерію. Насправді акт не створює факт виконання.
Факт виконання створює результат: надана і спожита послуга (звіт переданий, доступи відкриті, продукт працює; у випадку оренди – працівники орендаря продовжують працювати в приміщенні).
Акт – лише один із способів оформлення, який став обов"язковим "за звичкою". Читайте також Як бізнесу зекономити 20 мільярдів Цей підхід узгоджується з логікою міжнародної звітності: МСФЗ виходять із принципу "сутність важливіша за форму" та принципу нарахування. Показова й судова практика: Верховний Суд не раз наголошував, що формальні первинні документи самі по собі не є беззаперечним доказом реальності господарської операції.
Оцінюються фактичні обставини та докази в сукупності. Другий аргумент критиків – ризик "фейкових інвойсів".
Утім, фіктивні документи можливі і з актами: два підписи не роблять операцію реальною.
"Лівий інвойс" нічого не дає.
Якщо замовник не визнає рахунок, то він його і не оплачує.
Якщо замовник свідомо "малює" витрати, то це шахрайство, яке має підтверджуватися доказами реальності/нереальності операції, а не наявністю "правильного папірця". Ще один факт, який часто губиться в дискусії: при експорті послуг з України інвойс уже працює як документ, що підтверджує надання послуг.
Це відображено в статті 6 закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" та підтверджено позицією податкових органів у загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДПС.
Аналогічний висновок міститься і в матеріалах територіальних органів ДПС. Акт №14023 прибирає не контроль, а зайву обов"язковість там, де бізнес нормально працює, тому законопроєкт варто підтримати в другому читанні.