Спадщина без конфліктів: ключові інструменти для розподілу активів

В українській правовій реальності спадщина – одна з найбільш конфліктних категорій спорів.
Бізнес, нерухомість, борги, неформальні сім"ї, діти від різних шлюбів, податкові наслідки можуть стати причиною судової тяганини після смерті власника активів.
Уникнути цього допоможуть інструменти спадкового планування. Для чого потрібні інструменти спадкового планування Інструменти спадкового планування – це механізми, за допомогою яких особа за життя визначає, хто, що, коли та за яких умов отримає після її смерті.
Їх завдання – керований розподіл майна, мінімізація податкових втрат, зниження ризику сімейних конфліктів, захист вразливих спадкоємців, збереження бізнесу та інвестицій. Принципово важливо: універсального інструменту не існує.
Те, що ідеально працює в одній сім"ї, може провалитися в іншій.
Усе залежить від структури активів, складу родини, боргів, податкового резидентства та географії майна. Базові правила спадкування в Україні Спадкування – це перехід від спадкодавця до спадкоємців не лише прав, а й обов"язків.
До складу спадщини входять нерухомість, бізнес, рахунки, корпоративні права та борги.
Не входять до спадщини лише особисті немайнові права, право на аліменти, пенсію, соціальні виплати, компенсації шкоди здоров"ю. Момент відкриття спадщини – день смерті або день оголошення особи померлою за рішенням суду.
Саме з цього моменту починають спливати процесуальні строки. В Україні існують лише дві форми спадкування: за заповітом і за законом.
Усі інші інструменти розподілу майна (договори, трасти, фонди) не підпадають під класичні правила спадкування і мають зовсім інші податкові наслідки. Заповіт: свобода, але з обмеженнями Заповіт – це особисте розпорядження фізособи на випадок смерті.
Його можна скласти лише особисто, у письмовій формі, з нотаріальним посвідченням та реєстрацією в Спадковому реєстрі.
Заповідач може призначити будь-яких спадкоємців (зокрема юридичних осіб), позбавити спадкоємців за законом права на спадкування, передбачити підпризначених спадкоємців, встановити умови отримання спадщини.
Однак ця свобода обмежена інститутом обов"язкової частки. Обов"язкова частка – головний ризик заповіту Незалежно від змісту заповіту право на обов"язкову частку мають малолітні та неповнолітні діти, непрацездатні повнолітні діти, непрацездатні чоловік або дружина, непрацездатні батьки.
Розмір обов"язкової частки становить половину від тієї частки, яку особа отримала б за законом.
Навіть якщо людина повністю виключена із заповіту, вона все одно отримає цю частину.
Саме тому заповіт не завжди дозволяє передати активи саме так, як хоче власник. Заповіт подружжя – інструмент контролю сімейного капіталу Особливим видом є спільний заповіт подружжя щодо спільного майна.
Його ключові особливості такі.
Після смерті одного з подружжя його частка не входить у спадщину, а автоматично переходить до того, хто пережив.
Після смерті другого майно успадковують визначені в заповіті спадкоємці.
На майно накладається заборона відчуження – другий з подружжя не може його продати чи подарувати. Читайте також Спадкування іноземних активів: як не опинитися в мінусі Заповіт подружжя дозволяє уникнути дроблення активів, зберегти бізнес і нерухомість як єдине ціле, відтермінувати реалізацію обов"язкової частки до смерті другого з подружжя.
Ця опція доступна парам, які мають зареєстрований шлюб.
Факт спільного проживання не дає права зробити заповіт подружжя. Спадковий договір – альтернатива заповіту Спадковий договір часто плутають із заповітом, але це не інструмент спадкування, а цивільно-правовий договір з відкладеним переходом права власності.
Набувач виконує обумовлені дії і після смерті власника отримує право власності на майно.
Серед дій – фінансове утримання, догляд, поховання, немайнові зобов"язання. Спадковий договір має дві ключові переваги.
Перша – на нього не поширюється правило обов"язкової частки.
Навіть якщо у власника є малолітні діти або непрацездатні родичі, то набувач отримає все майно.
Друга перевага – до набувача не переходять борги власника, актив передається "чистим". Саме тому спадковий договір часто використовують для бізнес-активів, проблемної нерухомості, складних сімейних моделей, ситуацій, де критично важливо виключити обов"язкову частку.
Є й "ложка дьогтю": податки. Оскільки спадковий договір – це не спадщина, а цивільно-правовий правочин, то до нього не застосовуються пільгові ставки 0% і 5%.
Дохід у набувача оподатковується як "інший дохід" за ставкою 18% ПДФО плюс військовий збір. Спадковий договір vs договір довічного утримання? Їх часто плутають, але різниця принципова: за довічним утриманням майно переходить одразу, а догляд здійснюється до смерті; за спадковим договором майно переходить тільки після смерті, що дозволяє власнику зберігати повний контроль за активом. Українські інструменти – лише перший рівень захисту Заповіт, спадковий договір, договір довічного утримання – це базові інструменти, які працюють у межах українського права.
Проте в сучасних умовах цього часто недостатньо, якщо активи розміщені в різних країнах, є міжнародний бізнес, існують санкційні або арештні ризики, важливі податкові та комплаєнс-наслідки. Саме тому українські власники активів дедалі частіше виходять на наступний рівень (іноземні трасти, фонди, сімейні холдинги), що дозволяє не просто передати спадщину, а побудувати комплексну систему захисту капіталу. У сучасному світі спадкове планування стає стратегічним інструментом, що дозволяє не лише уникнути конфліктів, а й побудувати надійний фундамент для збереження та розвитку активів.
Вибір правильного інструменту передавання активів – це не просто юридичний процес, а спосіб формування довгострокової стратегії захисту родинного та бізнес-капіталу.
Уміння адаптувати спадкове планування до змінюваних умов є основою успішного передавання бізнесу та майна наступним поколінням з мінімальними ризиками та податковими втратами.