Зона вільної торгівлі між Україною та США: можливості без ілюзій

Ідея укладення угоди про зону вільної торгівлі між Україною та Сполученими Штатами періодично з"являється в політичному та експертному дискурсі.
Останнім часом вона знову набула публічного звучання після заяв президента Дональда Трампа. Втім, для оцінки реалістичності та потенційного ефекту такої угоди доцільно відійти від політичної риторики й перейти до аналізу економічних передумов. Що означає зона вільної торгівлі в практичному сенсі Угода про зону вільної торгівлі є інструментом торговельної політики, який передбачає зниження або скасування мит і частини нетарифних бар"єрів у взаємній торгівлі.
Водночас вона не означає повної лібералізації: майже завжди зберігаються винятки, перехідні періоди, захисні механізми та чутливі товарні позиції. Тому ключове питання полягає не в самій наявності угоди, а в тому, який економічний зміст вона наповнює: які сектори отримують доступ до ринку, які обмеження залишаються та чи існує потенціал для зростання торгівлі. Досвід України: угоди є – ефект різний Україна вже має широку мережу угод про зону вільної торгівлі.
Водночас їхній економічний ефект був нерівномірним. Більшість таких угод укладалися з країнами, з якими Україна не мала суттєвих торговельних протиріч або прямої конкуренції на одних і тих самих ринках.
Угоди з Великобританією, Канадою, Ізраїлем мали передусім політичне та інституційне значення – як елемент стратегічного партнерства. Обсяги торгівлі з цими країнами не були достатніми, щоб зона вільної торгівлі стала відчутним драйвером економічного зростання або структурних змін.
Для пересічного бізнесу та споживача ефект таких угод залишався обмеженим. Європейський Союз як системний виняток Угода з Європейським Союзом є єдиним прикладом, де зона вільної торгівлі мала комплексний і довгостроковий економічний ефект.
Це пояснюється масштабом ринку, географічною близькістю, логістичною інтеграцією та взаємодоповнюваністю економік. Навіть у цьому випадку лібералізація не була повною: квоти, антидемпінгові та захисні механізми залишаються ключовими елементами торговельних відносин.
Ефект угоди формувався поступово й вимагав адаптації бізнесу та регуляторного середовища. Туреччина: приклад складної економічної інтеграції Показовим є переговорний процес з Туреччиною, який тривав понад 11 років.
Причиною такої тривалості був значний масштаб взаємної торгівлі та конкуренція на одних і тих самих регіональних і глобальних ринках. У цьому випадку зона вільної торгівлі розглядалася не лише як механізм зниження мит, а як інструмент для промислової кооперації, створення спільних ланцюгів доданої вартості та виходу на треті ринки. Велика війна фактично призупинила цей процес, але сам кейс демонструє: чим більший економічний інтерес сторін, тим складнішими є переговори і тим вищим може бути потенційний ефект. Україна та США: масштаб відносин На цьому тлі варто оцінювати перспективи зони вільної торгівлі між Україною та Сполученими Штатами Америки. Станом на сьогодні Україна перебуває серед торговельних партнерів США у другій сотні, тоді як США для України – у другому десятку.
Це не є ані позитивною, ані негативною оцінкою – це констатація реального масштабу двосторонніх економічних відносин. У 2024 році: експорт України до США становив близько 0,9 млрд дол.; імпорт зі США – близько 1,7-1,8 млрд дол.; загальний товарообіг – близько 2,9 млрд дол., що є незначним у порівнянні з загальними обсягами зовнішньої торгівлі нашої країни. Саме обмеженість масштабів пояснює, чому між Україною та США відсутні глибокі торговельні протиріччя, які зазвичай ускладнюють переговори.
З інституційної точки зору укладення угоди можливе і не потребуватиме багаторічного переговорного процесу. Структура торгівлі: ключове обмеження потенціалу Не менш важливою є товарна структура двосторонньої торгівлі, яка значною мірою визначає потенційний ефект будь-якої угоди. Експорт України до США має переважно сировинний та напівсировинний характер.
У його структурі домінують: чавун, напівфабрикати зі сталі, феросплави; окремі види труб та металевих виробів; аграрна продукція з низьким рівнем переробки (зокрема мед, окремі олії); нішеві товари легкої промисловості та меблі. Читайте також Торговий представник України про наслідки мит Трампа, можливості українських експортерів і переговори з ЄС Водночас імпорт зі США в Україну складається переважно з продукції з високою доданою вартістю: машин і обладнання для промисловості та енергетики; транспортних засобів і комплектуючих; фармацевтичної та медичної продукції; паливно-енергетичних товарів у окремі періоди; аграрних технологій, насіння, хімічної продукції. Таким чином, торгівля між Україною та США є асиметричною за рівнем доданої вартості, що істотно обмежує потенційний ефект навіть у разі повної лібералізації тарифів. Потенційний ефект і межі зони вільної торгівлі За нинішніх умов зона вільної торгівлі може: знизити транзакційні витрати; спростити доступ до окремих товарних ніш; створити інституційну рамку для поглиблення співпраці. Водночас вона не здатна автоматично змінити експортну модель України.
Нетарифні бар"єри США – стандарти, сертифікація, регуляторні вимоги – залишатимуться ключовим обмеженням.
Без розвитку переробної промисловості, експортного фінансування та інтеграції у виробничі ланцюги ефект угоди буде обмеженим. Висновок Зона вільної торгівлі між Україною та США є інституційно можливою та політично привабливою.
Однак її економічний ефект не варто переоцінювати. За нинішніх обсягів торгівлі, структури експорту та асиметрії доданої вартості така угода може бути лише допоміжним інструментом, а не самостійним драйвером економічного зростання. Її результативність залежатиме від ширшої економічної стратегії та здатності України наповнити інституційну рамку реальним економічним змістом.