Іноземний дохід, отриманий громадянином України, який перебуває у Польщі понад 183 дні, та здійснює підприємницьку діяльність як польський ФОП (JDG): що з оподаткуванням ПДФО і військовим збором?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі – ПКУ) (п. 1.1 ст. 1 ПКУ).
Визначення резидентського статусу фізичних осіб є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів особи згідно з нормами ПКУ.
Нерезиденти – фізичні особи, які не є резидентами України (п.п. «в» п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Поняття «резидент» та критерії визначення резидентського статусу наведено у п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ. Фізична особа вважається резидентом, якщо вона має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Отже, відповідно до п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ перебування в інших країнах світу понад 183 дні не є достатньою підставою для визначення резидентського статусу, оскільки, якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом України, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розд. ІV ПКУ, згідно з п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Об’єктом оподаткування резидента є іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п.п. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 ПКУ).
Дохід, отриманий з джерел за межами України, – це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, або територій, непідконтрольних контролюючим органам (п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Оподаткування іноземних доходів регулюється п. 170.11 ст. 170 ПКУ, згідно з п.п. 170.11.1 якого у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація), та оподатковується податком на доходи фізичних осіб (далі – податок) за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відс.), крім випадків встановлених п.п. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПКУ.
Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Ставка військового збору становить 5 відс. від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) передбачено ст. 179 ПКУ.
У разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації (п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПКУ).
Згідно з п. 13.4 ст. 13 ПКУ суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими ПКУ.
Відповідно до п. 13.5 ст. 13 ПКУ для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.
При цьому п.п. 170.11.3 п. 170.11 ст. 170 ПКУ визначено, що не зараховуються у зменшення суми річного податкового зобов’язання платника податку:
а) податки на капітал (приріст капіталу), податки на майно;
б) поштові податки;
в) податки на реалізацію (продаж);
г) інші непрямі податки незалежно від того, чи належать вони до категорії прибуткових податків або вважаються окремими податками згідно із законодавством іноземних держав.
Відповідно до п. 3 ст. 2 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 12 січня 1993 року (далі – Конвенція) податками, на які поширюється Конвенція, зокрема, є:
a) в Україні:
(i) податок на прибуток (доходи) підприємств;
(ii) прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства;
(надалі «український податок»);
b) у Польщі:
(i) прибутковий податок з юридичних осіб;
(ii) прибутковий податок з фізичних осіб;
(iii) сільськогосподарський податок;
(надалі «польський податок»).
Конвенція застосовується також до будь-яких ідентичних або подібних по суті податків, які стягуються одною з Договірних Держав після дати підписання Конвенції, в доповнення до або замість існуючих податків цієї Договірної Держави. Компетентні органи Договірних Держав повідомляють один одного про будь-які істотні зміни, що відбудуться в їх законодавствах щодо оподаткування (п. 4 ст. 2 Конвенції).
Згідно з п. 1 ст. 24 Конвенції з урахуванням положень законодавства України, що стосуються звільнення податку, сплаченого на території за межами України (які не будуть суперечити головним принципам цього пункту), на польський податок, сплачуваний за законодавством Польщі та відповідно до цієї Конвенції прямо або шляхом вирахування прибутку, доходів або майна, що підлягає оподаткуванню, із джерел в Польщі, буде робитись знижка у вигляді кредиту проти будь-якого українського податку, обчислюваного стосовно того ж прибутку, доходу або майна, стосовно яких обчислюється український податок.
Отже, з метою уникнення подвійного оподаткування платника податків враховуються податки, визначені п. 3 ст. 2 Конвенції та будь-які ідентичні або подібні до них по суті, які стягуються однією з Договірних Держав.
Звертаємо увагу, що нормами ПКУ не передбачено зменшення річного податкового зобов’язання з військового збору на суму податків, сплачених за кордоном.
Враховуючи вищезазначене, сума річного податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб може бути зменшена на суму прибуткового податку з фізичних осіб, сплаченого у Польщі, за умови надання відповідної довідки від державного органу країни про суму сплаченого податку, а також про базу та/або об’єкт оподаткування.
При цьому кожен окремий випадок розглядатиметься компетентними органами на основі наданих документів та підтверджень з урахуванням усіх обставин.