Податкові ризики для компаній з іноземними бенефіціарами
Державна податкова служба (ДПС) останніми роками посилює контроль за діяльністю компаній, які мають ознаки пов"язаності з іноземними юридичними особами.
Мета – запобігти ухиленню від оподаткування через використання структур.
Ці структури фактично виконують функції представництв нерезидентів, але формально зареєстровані як окремі українські юридичні особи.
Коли українську компанію можуть визнати постійним представництвом
Податкова може розглядати українську компанію як постійне представництво нерезидента, якщо:
Засновники або керівники мають тісні корпоративні чи родинні зв"язки з нерезидентом.
Українська компанія діє виключно в інтересах нерезидента (наприклад, укладає контракти від його імені, просуває його продукцію, не має власної економічної мети).
Відсутність комерційної самостійності: фінансування, управлінські рішення та ключові активи контролюються нерезидентом.
Фінансові наслідки: податки, штрафи, блокування ПДВ
Визнання компанії представництвом нерезидента тягне за собою донарахування податку на прибуток (за ставкою 15% на доходи нерезидента, отримані в Україні), передбачена штрафна санкція за ведення діяльності представництва без взяття на облік.
Ця штрафна санкція сягає 100 тис.
грн, крім цього ДПС в деяких випадках може довести і порушення валютного законодавства.
Найбільшу загрозу це несе для платників ПДВ, бо така негативна податкова історія призводить до блокування реєстрації податкових накладних в СЕА ПДВ.
Визнання української компанії постійним представництвом автоматично позбавляє нерезидента права на податкові пільги за міжнародними угодами (конвенціями).
Нерезидент не вважається таким, що має постійне представництво в Україні, якщо він здійснює господарську діяльність через посередника – резидента.
При цьому надання резидентом агентських, довірчих, комісійних та інших подібних посередницьких послуг з продажу чи придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок, в інтересах та/або на користь нерезидента здійснюється в рамках основної (звичайної) діяльності резидента та на звичайних умовах.
Якщо посередник – резидент, діє виключно або майже виключно за рахунок, в інтересах та/або на користь одного або кількох осіб - нерезидентів, які є пов`язаними особами, такий посередник не може вважатися таким, що діє в рамках основної (звичайної) діяльності стосовно будь-якої з пов`язаних осіб – нерезидентів.
Він також визнається постійним представництвом такого нерезидента в Україні або кожної особи - нерезидента, якщо такі нерезиденти є пов`язаними особами.
Пунктом 117.4, ст.
117 ПКУ передбачено накладення штрафу на нерезидента в розмірі 100 тис.
грн у разі ведення нерезидентом діяльності через відокремлений підрозділ, у тому числі постійне представництво, без взяття на податковий облік у порядку за нормами ПКУ.
Також ПКУ передбачено штрафні санкції у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов"язання.
Якщо за результатами перевірки контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов"язання за відповідні звітні періоди застосовується штраф відповідно до ст.
123 ПКУ в розмірі 10% суми визначеного податкового зобов"язання, незалежно від того, сплачував такий нерезидент податок чи ні.
Крім того, відповідно до п.п.
94.2.9 п.
94.2 ст.
94 ПКУ адміністративний арешт майна платника податків може бути застосовано, якщо нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.
Судова практика: як вирішують спори ДПС і бізнес
Суди дедалі частіше підтримують позицію податкової, якщо доведено фактичну залежність української компанії від нерезидента.
Ключовими доказами при цьому вважаються – спільні IP-адреси, корпоративні пошти, використання бренду нерезидента, відсутність власних клієнтів та доходів, окрім операцій з нерезидентом і головне – наявність контрактів, що фактично виконують функції агентських угод.
Показовою є постанова Верховного суду від 4 липня 2024 року в якій колегія суддів Касаційного адміністративного суду фактично стала на бік ДПС у визнанні української компанії постійним представництвом компанії нерезидента, що призвело до нарахування і сплати санкцій на суму близько 50 млн грн.
Втім, є випадки, коли бізнес виграє справи, довівши економічну самостійність та наявність власної господарської мети, але це дійсно повинна бути самостійність і незалежність, а не прихована діяльність з представництва інтересів нерезидента.
