До уваги платників акцизного податку!

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Відповідно до п. 53 частини першої ст. 1 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 3817) надання ліцензії – надання суб’єкту господарювання права на провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про надання ліцензії на право провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності та внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, а в передбачених Законом № 3817 випадках – також шляхом набуття такого права автоматично.
Пунктом 65 частини першої ст. 1 Закону № 3817 встановлено, що орган ліцензування:
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, – у частині здійснення ліцензування виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, вирощування тютюну, ферментації тютюнової сировини, а також у частині здійснення в автоматичному режимі ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки;
територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, – у частині здійснення ліцензування оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями, сидром та перрі (без додавання спирту), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, зберігання пального;
Згідно з п. 6 частини тринадцятої ст. 34 Закону № 3817 рішення про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, обов’язково має містити, зокрема, строки і порядок оскарження прийнятого рішення (у тому числі найменування та місцезнаходження податкового органу, що є суб’єктом розгляду скарги, вид суду, до якого особа може подати позов).
Рішення про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, прийняте територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може бути оскаржено в адміністративному порядку, передбаченому Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) або в судовому порядку, а рішення про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, прийняте центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, – в судовому порядку (частина шістнадцята ст. 34 Закону № 3817).
Рішення про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, обов’язково має містити, строки і порядок оскарження прийнятого рішення (у тому числі найменування та місцезнаходження податкового органу, що є суб’єктом розгляду скарги, вид суду, до якого особа може подати позов) (п. 6 частини тринадцятої ст. 35 Закону № 3817).
Рішення про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, прийняте територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може бути оскаржено в адміністративному порядку, передбаченому ПКУ або в судовому порядку, а рішення про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, прийняте центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, – в судовому порядку (частина шістнадцята ст. 35 Закону № 3817).
Рішення про відмову у внесенні відомостей про обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів до Єдиного реєстру обладнання, про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі обладнання, про виключення відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі обладнання, обов’язково має містити, строки і порядок оскарження прийнятого рішення (у тому числі вид суду, до якого особа може подати позов) (п. 5 частина шістнадцята ст. 38 Закону № 3817).
Рішення про відмову у внесенні відомостей про обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів до Єдиного реєстру обладнання, про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі обладнання, про виключення відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі обладнання, може бути оскаржено в судовому порядку (абзац перший частини двадцятої ст. 38 Закону № 3817).
Рішення про відмову у внесенні місць зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання, про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, про виключення місць зберігання з Єдиного реєстру місць зберігання обов’язково має містити, строки і порядок оскарження прийнятого рішення (у тому числі найменування та місцезнаходження податкового органу, що є суб’єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов) (п. 6 частини шістнадцятої ст. 39 Закону № 3817).
Рішення про відмову у внесенні місць зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання, про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, про виключення місць зберігання з Єдиного реєстру місць зберігання може бути оскаржено в адміністративному порядку, передбаченому ПКУ або в судовому порядку (абзац перший частини двадцятої ст. 39 Закону № 3817).
Рішення про відмову у включенні суб’єкта господарювання до Електронного реєстру суб’єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини (далі – Електронний реєстр), про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Електронному реєстрі, про виключення суб’єкта господарювання з Електронного реєстру обов’язково має містити такі відомості: строки і порядок оскарження прийнятого рішення (у тому числі вид суду, до якого суб’єкт господарювання може подати позов) (п. 6 частини шістнадцятої ст. 40 Закону № 3817).
Рішення про відмову у включенні суб’єкта господарювання до Електронного реєстру, про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Електронному реєстрі, про виключення суб’єкта господарювання з Електронного реєстру може бути оскаржено в судовому порядку (абзац перший частини двадцятої ст. 40 Закону № 3817).
У рішенні про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності обов’язково зазначаються такі відомості: строки і порядок оскарження прийнятого рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (у тому числі найменування та місцезнаходження податкового органу, який є суб’єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов) (п. 8 частини другої ст. 45 Закону № 3817).
Частиною четвертою ст. 45 Закону № 3817 встановлено, що рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, прийняте територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може бути оскаржено в адміністративному порядку, передбаченому ПКУ, або в судовому порядку.
Рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, прийняте центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може бути оскаржено в судовому порядку.
У рішенні про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності зазначаються, строк і порядок оскарження рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (у тому числі найменування та місцезнаходження податкового органу, який є суб’єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов) (п. 8 частини третьої ст. 46 Закону № 3817).
Рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, прийняте територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може бути оскаржено в адміністративному порядку, передбаченому ПКУ або в судовому порядку, а рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, прийняте центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, – в судовому порядку (частина сьома ст. 46 Закону № 3817).
За період оскарження рішення органу ліцензування про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, яке набрало чинності, плата за таку ліцензію не справляється і чергові платежі не вносяться (частина друга ст. 54 Закону № 3817).
Оскарження податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів в адміністративному порядку визначено ст. 56 ПКУ.
Згідно з абзацами першим – другим п. 56.3 ст. 56 ПКУ скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв’язку (за потреби – з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог п. 44.6 ст. 44 ПКУ) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Подання скарги в електронній формі засобами електронного зв’язку здійснюється платниками податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. У скарзі платник податків має право заявити про своє бажання бути присутнім особисто або через свого представника при розгляді скарги, у тому числі в режимі відеоконференції, а контролюючий орган зобов’язаний повідомити такого платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду скарги не пізніше ніж за п’ять календарних днів до дати розгляду такої скарги. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом матеріалів скарги у режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет. Відсутність платника податків (його представника), повідомленого в передбаченому п. 56.3 ст. 56 ПКУ порядку про дату, час та місце/спосіб розгляду скарги (у тому числі у режимі відеоконференції), не є перешкодою для розгляду скарги (абзац четвертий п. 56.3 ст. 56 ПКУ).
Отже, рішення прийняті органами ліцензування, які є територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (головні управління ДПС в областях, місті Києві), платники податків можуть оскаржити в адміністративному порядку, шляхом подання скарги до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (ДПС) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків рішення такого органу ліцензування, що оскаржується. Також такі рішення можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Рішення прийняті органом ліцензування, який є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (ДПС) оскаржуються в судовому порядку, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV (зі змінами та доповненнями).