Дослідження щодо розвитку виробництва, залучення інвестицій та ринку праці (листопад 2025)

Перше дослідження «Оцінка впливу євроінтеграції на макроекономічні показники: стратегічні орієнтири поглиблення торговельно-економічних відносин України з країнами Європейського Союзу в умовах набуття Україною офіційного статусу кандидата на вступ до ЄС», підготовлене науковцями Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки, фокусує нашу увагу на наступному:
Україна і зараз має невикористаний експортний потенціал в торгівлі з країнами Європейського Союзу на рівні $10 млрд; поряд з цим зберігається істотний потенціал диверсифікації вітчизняного виробництва і експорту шляхом посилення Європейської стратегічної автономії (зокрема, у видобуванні та частковій обробці критичних матеріалів, співпраці у розвитку оборонно-промислового комплексу, використанні європейськими компаніями nearshoring/friendshoring в умовах наростання геополітичних протиріч); актуальними викликами на шляху розвитку торгово-економічних відносин України з ЄС залишаються: а) перспектива запровадження СВАМ (зумовлює необхідність у пошуках шляхів відтермінування цього механізму щодо України та невідкладного запровадження системи торгівлі викидами); b) повернення ЄС до тарифних квот на деяку українську сільгосппродукцію; с) зволікання з укладанням та реалізацією угоди АСАА для зняття нетарифних бар’єрів у торгівлі промисловою продукцією; при вступі України в ЄС додаткові витрати бюджету ЄС на інтеграцію України сягнуть 90 млрд євро підтримки протягом перших п’яти років членства. Інвестуючи в структурні реформи та економічну трансформацію України ще до її вступу, ЄС допоможе їй стати більш стійкою та конкурентоспромож­ною, і водночас зменшить фінансове навантаження на власний бюджет у майбутньому та зробить інтеграцію України ефективнішою. Висновки: шлях ефективної інтеграції вітчизняної економіки до європейської вбачається у використанні Україною актуальних потреб ЄС у відкритій стратегічній автономії у світі, який стрімко фрагментується на протиборчі табори.
З дослідженням можна ознайомитися за посиланням.
Друге дослідження за темою «Цифрові трудові платформи в Україні: економічні можливості та регулювання», підготовлене науковцями ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», показало, що:
розрахунково на цифрових трудових платформах (далі – ЦТП) свої послуги надають якнайменше 890 тис осіб, які мають статус ФОПа, або незареєстрованого підприємця; крім цього існує потенціал зростання цієї кількості до 1,5 млн осіб, тобто 11,7% від усіх зайнятих; працівники, зайняті через платформи, генерують щонайменше 15,9 млрд грн доходу, 0,8 млрд грн прямих податків; 0,2 млрд дол. США валютних надходжень; самі платформи, орієнтовно, вже на даному етапі здатні генерувати понад 0,5 млрд грн податкових надходжень до бюджету; використання ЦТП в Україні відповідає довгостроковому тренду і сприяє структурним трансформаціям економіки, доповнюючи традиційні (у т.ч. онлайн) біржі зайнятості і даючи більше можливостей для розвитку діяльності у сфері ІТ, освіти, професійного розвитку, дизайну. Висновки: розвиток ЦТП відбувається досить високими темпами і з метою імплементації ЦТП як драйверу структурних трансформацій економіки України, мінімізації притаманних їй ознак прекарності праці та уникнення оподаткування і сплати соціальних внесків, державі доцільно зосередитися на розвитку регулювання сфери ЦТП в напрямі покращення моніторингу показників, захисту прав учасників та формування підходу до оподаткування.
З дослідженням можна ознайомитися за посиланням.
Третє дослідження «Спеціальний податковий режим «Дія.City»: оцінка впливу на показники економічного і соціального розвитку та його ефективності», підготовлене науковцями Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, акцентує на тому, що:
запровадження нового Спеціального податкового режиму «Дія.City» по часу співпало із повномасштабним вторгненням рф на територію України, що не дає змоги оцінити чистий ефект дії цього режиму на економіку та бюджет. Разом з тим Спеціальний податковий режим «Дія.City» допоміг ІТ сектору залишитись стійким під час повномасштабної війни росії проти України, сприяв відчутному переходу зайнятості з формату ФОП на найманих працівників, що збільшує їх соціальний захист. Водночас через військові ризики не було досягнуто мети збільшення інвестицій саме в сектор ІТ. за три роки кількість компаній-резидентів «Дія.City» зросла з 413 у 2022 році до 1 419 у 2024 році та 3 535 станом на листопад 2025 року, що відбулось не лише через «відкладений попит» і зростання довіри до режиму, але й внаслідок повномасштабної війни. Зміна підходів зайнятості з ФОП до найманих працівників за режимом Дія.Сіті дало змогу бронювати працівників, що суттєво підвищило привабливість спеціального податкового режиму для ІТ-компаній; у 2024 році резиденти «Дія.City» сплатили 9,7 млрд грн прямих податків – це 27% усіх податкових надходжень від ІТ-сектора (проти 17% у 2023 році), при цьому найбільший внесок забезпечують компанії з комп’ютерного програмування (58% усіх прямих податків резидентів); режим стимулює формалізацію зайнятості: у 2024 році кількість працівників у резидентів зросла приблизно на 30 тис. осіб, а кількість гіг-спеціалістів – з 9 тис. у 2023 році до 20 тис. у 2024 році; водночас дослідження фіксує ризики та «ціну» моделі: пільгове нарахування ЄСВ у мінімальному розмірі може погіршувати майбутній пенсійний захист спеціалістів, а сприйняття стабільності правил було підірване підвищенням ставки військового збору, що вимагає кращої комунікації ухвалених рішень. Висновки: режим «Дія.City» посилив стійкість частини технологічного бізнесу в умовах війни та сприяв «виходу в білу» зайнятості, але за рахунок нижчих податкових платежів та соціальних внесків на одного зайнятого порівняно із загальними режимом оподаткування. Важливо уникати в подальшому політики збільшення кількості нових спеціальних податкових режимів або їх поширення на інші види економічної діяльності. Натомість варто докладати зусилля до реформування загальної системи оподаткування.
З дослідженням можна ознайомитися за посиланням.
Четверте дослідження за темою «Аналіз законодавчої бази неконцесійного державно-приватного партнерства в країнах ЄС», підготовлене науковцями Інституту економіки промисловості НАН України, доводить, що:
запровадження договорів з оплатою за експлуатаційну готовність у сфері суспільних послуг і комунального господарства дозволить отримати 20–30% економії бюджетних видатків, що відповідає зменшенню витрат держави на 5,4–8,1 млрд грн щорічно; застосування договорів «проєктування – будівництво – фінансування – утримання» та системи оцінювання за показниками ефективності забезпечить створення 300–1500 робочих місць на кожні 100 млн євро інвестицій, що активізує розвиток суміжних галузей – будівництва, машинобудування, енергетики; поетапне закладення платежів за експлуатаційну готовність у межах 1–2% видатків державного бюджету на рік дозволить залучити 4–6 млрд євро приватних інвестицій у розвиток сфери суспільних послуг і комунального господарства протягом 5–7 років, що сприятиме зростанню ВВП на 0,02–0,08 в.п. на кожні 100 млн євро вкладень. Висновки: впровадження неконцесійних форм публічно-приватного партнерства є потужним механізмом оновлення та підвищення якості сфери суспільних послуг і комунального господарства: з одного боку – забезпечує раціональне використання бюджетних коштів та гарантує якість об’єктів через вимірювані показники ефективності, з іншого – стимулює приватні інвестиції, сприяє розвитку локального виробництва та підвищує загальну стійкість та результативність публічних інвестицій у відновлення України.
З дослідженням можна ознайомитися за посиланням.
П’яте дослідження за темою «Стратегія повернення населення: програми та заходи, спрямовані на заохочення повернення українців додому», підготовлене науковцями Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, наголошує на важливості запровадження комплексного підходу та розширення інструментів політики повернення українських громадян з-за кордону:
cформовано та обґрунтовано комплекс заходів державної міграційної політики, спрямованих на заохочення повернення українців в Україну та зміцнення взаємодії з діаспорою; доведено важливість розвитку панукраїнського простору в країнах ЄС, залучення мігрантів до лобіювання інтересів України за кордоном, посилення соціальної згуртованості та національної єдності; визначено вісім пріоритетних державних програм у межах Стратегії повернення та реінтеграції біженців війни та трудових мігрантів, а також підготовлено пропозиції щодо змістовного наповнення кожної програми; обґрунтовано необхідність розвитку фінансових інструментів, що стимулюватимуть перекази мігрантів в Україну, сприятимуть інвестиціям у соціально значущі проєкти, підтримуватимуть механізми дольового фінансування, циркулярну міграцію, дистанційну зайнятість українців за кордоном в українських компаніях та кар’єрний розвиток зворотних мігрантів. Висновки: реалізація запропонованих заходів і програм створить комплексну та ефективну систему державної міграційної політики, здатну зменшити відтік населення, насамперед молоді та кваліфікованих кадрів, зміцнити співпрацю з українською діаспорою та забезпечити належний захист прав громадян за кордоном. Впровадження цих ініціатив сприятиме формуванню панукраїнського простору в країнах ЄС, розширенню участі діаспори в суспільному житті України та узгодженню національної міграційної політики зі стандартами ЄС, що загалом посилить стійкість держави та її людський потенціал.
З дослідженням можна ознайомитися за посиланням.
Окрім учасників наукової платформи, в дискусії також взяли участь фахівці інших департаментів Мінекономіки та представники інших міністерств та відомств.