Навіщо нам прифронтова медицина

Війна трансформувала медицину прифронтових регіонів із винятково гуманітарної у важливу складову економічної інфраструктури.
Там, де надаються медичні послуги, працює лікарня, продовжує свою діяльність бізнес, а отже, зберігаються робочі місця і до бюджету надходять податки.
Досвід Харкова демонструє: інвестиції в стійкість медицини повертаються зниженням втрат продуктивності, мінімізацією відпливу людей і як результат – збереженням економіки міста. Інфраструктура медичної стійкості У 2022 році система охорони здоров"я увійшла у війну з недофінансуванням, вигоранням після COVID-19, браком фахівців, застарілою матеріально-технічною базою.
Війна лише поглибила ці проблеми: додалися ворожі удари по лікарнях, вимкнення електроенергії, розриви логістики, зросло навантаження на персонал. Ми чудово розуміли наслідки, які на нас чекають, якщо ми не допоможемо нашій медичній сфері вистояти.
Наше управлінське рішення було простим: забезпечити медичній інфраструктурі автономність, безпеку та мобільність.
Головні кроки, які допомогли нам втримати стійкість системи охорони здоров"я, були такі. Читайте також "Сірий" ринок медичних послуг в Україні сягає 150 мільярдів.
Як його побороти? ? Безпека та безперервність.
Усі комунальні медичні заклади облаштовані укриттями, а кластерні лікарні обладнуються повноцінними сховищами, здатними автономно проводити операції, реанімаційні заходи та післяопераційний догляд. ? Енергонезалежність.
У лікарнях міста встановлені генератори із запасом пального, у лікарнях працюють артезіанські свердловини, заклади обладнані власними газовими блочно-модульними котельнями. ? Автономна "зелена" енергетика.
У частині медичних закладів уже працюють дахові сонячні електростанції, в інших – встановлюються.
Це мінімізує ризики переривання операцій і дозволяє економити кошти міста. ? Відновлення.
Із 49 наших лікарень пошкоджені 44.
Попри це, нам вдалося уникнути зупинок у роботі медиків.
Ми розгортали тимчасові модульні амбулаторії і направляли лікарів та пацієнтів в інші міські заклади охорони здоров"я.
На відновлення медичних об"єктів ми залучили понад 140 млн грн з різних джерел. Це наша управлінська відповідь на виклики війни.
Вона допомогла забезпечити безперервність медичної допомоги, підтримати лікарів, утримати кадри і найголовніше – зберегти людський капітал та економіку міста. Ключові розриви медицини прифронтових територій Медицина прифронтових територій тримається на відданості професії і підтримці з боку керівників громад та областей.
Проте є виклики, з якими навіть найсильніші медики та найвідповідальніші очільники громад не можуть впоратися самотужки.
Ці слабкі місця потребують державної підтримки і партнерської допомоги. Недофінансованість та слабка матеріальна база.
У комунальних лікарнях Харкова досі немає сучасного МРТ.
Це "вузьке горло" для неврології, онкології та травматології.
У багатьох прифронтових громадах ситуація ще складніша: базові лабораторії зруйновані або не працюють через безпекову ситуацію та відключення електроенергії.
Відсутність сучасної діагностики – це довші лікарняні, вищі витрати та, на жаль, більша смертність.
Тому модернізація обладнання та гідне фінансування – це питання не лише медицини, а й економічної стійкості. Читайте також Вадим Шекман, "Добробут": Міжнародна допомога Україні повинна відбуватися так, щоб не "вбити" місцеву економіку Кадри.
Після початку війни з прифронтових територій виїхали тисячі медиків.
Хтось – через небезпеку, хтось – через вигорання.
Особливо гостро брак кадрів відчувається в екстреній медицині, хірургії, анестезіології та реабілітації, а без людей навіть найкраща інфраструктура – це лише стіни та обладнання. Захист бригад екстреної допомоги.
Бригади швидкої перші приїжджають на місця обстрілів, але вони часто не мають необхідних засобів безпеки та зв"язку. Доступність ліків, ускладнена логістика та розриви "холодових ланцюгів".
Через ускладнену логістику, пошкоджені дороги та безпекову ситуацію ліки в прифронтових громадах або значно дорожчі, або взагалі відсутні.
Відключення електроенергії та руйнування логістики загрожують зривом лікування і вакцинацій. Доступність медичної допомоги.
Безпекова ситуація та відсутність транспорту залишають жителів прифронтових і віддалених громад без медичної допомоги. Реабілітація та ментальне здоров"я.
Потреба у фізичному та психологічному відновленні стрімко зростає, а спроможності залишаються мінімальними. Ці напрямки потребують інвестицій та підтримки для посилення стійкості системи медичного забезпечення.
Є тут і економічний вимір, тому що кожна гривня, вкладена в стійкість медицини прифронтових регіонів, зменшує десятки гривень втрат ВВП від згортання бізнесу, відпливу кадрів та скорочення робочих місць. Не можна сказати, що держава не реагує на ці виклики.
За останній рік ухвалена низка важливих рішень, спрямованих на підтримку медиків прифронтових громад. У зонах активних боїв діють підвищені моделі оплати праці: до 40 тис.
грн для лікарів, 27 тис.
грн для середнього та 18 тис.
грн для молодшого персоналу.
Для екстреної допомоги запроваджені коефіцієнти ризику: від 1,48 до 6,01 залежно від рівня небезпеки.
Молоді лікарі, які погоджуються працювати в громадах з підвищеними ризиками, отримують одноразову допомогу в розмірі 200 тис.
грн. Читайте також Страхування життя та здоров"я під час війни: що пропонують українцям Ці кроки допомагають утримати кадри, підтримати медиків і стабілізувати систему, але вони не можуть комплексно вирішити проблеми прифронтових громад.
Наше завдання – перейти від точкових ініціатив до державної політики, у якій прифронтова медицина стане окремим напрямом програми медичних гарантій з власними тарифами, стандартами безпеки та ресурсним резервом. Що пропонує Асоціація прифронтових міст і громад Проаналізувавши досвід лідерів місцевого самоврядування Харківщини, Сумщини, Дніпропетровщини, Миколаївщини, Чернігівщини, Херсонщини, Донеччини та Запоріжжя, які входять до Асоціації прифронтових міст і громад, ми сформували власне бачення підтримки медицини прифронтових регіонів.
Ці рішення перевірені на практиці.
Ми переконані, що держава може масштабувати їх на всю країну. 1.
Прифронтова медицина як окремий напрям державної політики. Медицина в зонах боїв не може фінансуватися за тими ж формулами, що і в більш безпечних регіонах.
Асоціація пропонує створити окремий блок у програмі медичних гарантій з підвищеними тарифами, капітальними видатками, пріоритетами безпеки, підтримкою медиків та реабілітацією. 2.
Програма підтримки медиків на прифронтових територіях. Люди – головний ресурс системи.
Пропонуємо забезпечити комплексну підтримку медиків у громадах з підвищеними ризиками: житло, страхування життя, оплачувані відпустки та оздоровлення.
Також важливо запровадити систему ротацій, коли фахівці з безпечних регіонів тимчасово підмінятимуть колег з прифронтових лікарень, щоб запобігати вигоранню та, як наслідок, втраті кадрів. 3.
Безпечні лікарні нового покоління. Харків має досвід облаштування підземних укриттів у лікарнях, здатних працювати автономно.
Цю модель потрібно масштабувати: лікарні з підземними операційними, пологовими залами, автономним енергоживленням, водопостачанням і вентиляцією мають стати базовим стандартом для всієї країни. 4.
Мобільна медицина і телемедицина. Медичні послуги мають бути там, де є люди.
Мобільні амбулаторії на базі мікроавтобусів, виїзні бригади, пересувні аптечні пункти та лабораторії дозволяють підтримувати життя навіть у громадах, у яких немає лікарень. Телемедицина – ще один ключ до розширення можливостей.
Завдяки зв"язку через Starlink лікар з віддаленого села може отримати консультацію від спеціаліста з обласного центру, з провідних інститутів Києва чи Харкова.
Це не майбутнє, це реальний досвід деяких громад, який повинен стати нормою. 5.
Резерви ліків і цифровий моніторинг. Ми пропонуємо створити розосереджену систему зберігання медикаментів на рівні громад із системою цифрового контролю запасів.
Це рішення дозволить уникнути переривання в лікуванні в разі тривалих обстрілів та порушення логістичних ланцюгів.
Ми вже бачили, як локальні резерви рятують цілі райони та громади від колапсу.
Тепер потрібно масштабувати цей досвід на всі прифронтові території. Читайте також Аптеки відчули кадровий голод.
Через дефіцит фармацевтів ліки продають люди без освіти 6.
Реабілітація і ментальне здоров"я. Фізична реабілітація поранених, психологічна підтримка військових, цивільних і медиків – це не опція, а необхідність.
Харків створив власну мережу центрів ментального здоров"я, де вже отримали допомогу сотні ветеранів та мешканців міста.
Інші прифронтові громади теж мають подібний досвід. Ми розвиваємо центри ментального здоров"я, бо психологічна реабілітація – це також економіка: швидше повернення людини до роботи та зменшення соціальних витрат.
Ми об"єднали міські інвестиції, державні субвенції та донорські кошти, щоб уникнути дублювання витрат і досягти максимального ефекту від кожної гривні. Ми впроваджуємо "зелені" ініціативи в лікарнях, щоб знизити операційні витрати і ризики зупинок надання допомоги пацієнтам.
Ми запровадили внутрішні показники ефективності: час очікування допомоги, стабільність операцій під час відключень, рівень навантаження.
Це дозволяє бачити, де система потребує підсилення. Харків – місто підприємців.
Підтримуючи бізнес, зокрема податковими пільгами на місцевому рівні, ми одночасно гарантуємо медичну стійкість міста як базову умову для інвестицій і наявності робочих місць, адже це все ланки одного ланцюга.
Ми не просто реагуємо на кризу, ми впроваджуємо нову інженерію стійкості, яку можна масштабувати на всі прифронтові регіони і на країну загалом. Не можна сприймати прифронтову медицину як сферу, що потребує "зайвих державних витрат".
Це актив, який утримує економіку міст і регіонів.
Стійкість медицини впливає на стійкість держави в збереженні робочих місць, податкових надходжень і головне – людей, які допомагають країні боротися.