АРМА і арештовані активи. Чому бізнес не поспішає у конкурси і що з цим не так

Коли держава каже: "Ми шукаємо управителів для арештованих активів" – це звучить правильно.
Коли бізнес дивиться на умови конкурсів АРМА – ентузіазм зникає. Геологічна Інвестиційна Група – компанія, яка вже неодноразово робила крок до участі у конкурсах АРМА.
Ми не перший місяць говоримо про проблеми, які заважають ринку чесно й ефективно працювати з арештованими активами.
І кожного разу, занурюючись у процес підготовки до чергового конкурсу чи аналізуючи нове оголошення, стикаємося з тим самим: хороша ідея управління арештованими активами в Україні поки що не працює так, як могла б. Ми ділимося цим не для того, щоб когось звинуватити.
Навпаки – ми як ринковий гравець і як потенційний управитель хочемо взяти участь у процесі, готові вкладати в управління складними активами, зокрема надровими.
Але для цього правила мають стати прозорими, зрозумілими й однаковими для всіх. Де взяти інформацію про арештовані активи? Спойлер: не там, де хотілося б Формально джерела є.
Потенційний управитель може шукати інформацію про арештовані активи на сайті АРМА, у Єдиному держреєстрі судових рішень, Єдиному держреєстрі активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи держреєстрі речових прав на нерухоме майно. Здається, інфраструктура є.
Але проблема в іншому: навіть якщо зібрати всі ці джерела разом, це не дає відповіді на головне питання – чи реально з цього активу генерувати дохід і виконати зобов"язання перед державою. Якщо мова про корпоративні права, а не про квартиру чи автомобіль, ситуація ще складніша.
Немає інформації для розуміння реальної фінансової картини, зрозумілого опису бізнес-моделі, прогнозу витрат й оцінки стану активу. Виходить щось подібне до ситуації, коли вам пропонують орендувати авто, але не кажуть, чи воно на ходу, не показують сервісну історію, не попереджають про можливі поломки, а якщо щось вийде з ладу – зобов"язують все відшкодувати. Чинна керівниця АРМА нещодавно публічно заявляла, що потенційні управителі самі мають знаходити інформацію про активи і до моменту участі в конкурсі знати практично все про них.
Але хто реально має таку інформацію? Власники, менеджмент, прямі конкуренти. Коло дуже вузьке.
І це підводить до неприємного припущення: або АРМА розраховує, що в конкурси підуть ті, хто вже "в темі", або йому байдуже, що умови є нерівними. Така логіка не будує довіру.
Навпаки – створює враження, що десь Агентство співпрацює з власниками або менеджментом – там активи швидко знаходять управителів, а десь – з конкурентами, і тоді актив роками стоїть або потрапляє до найбільшого гравця на ринку. Ми очікуємо від державного органу зовсім іншого: якщо ви хочете конкуренцію – дайте всім однаковий доступ до необхідного для прийняття рішення обсягу інформації. Нормативна база: закон є, а правил гри немає У Законі України про АРМА чітко виписано, що Кабінет Міністрів має ухвалити цілу низку підзаконних актів.
Зокрема: методику визначення можливості здійснення управління активами; примірний договір управління активами (із чіткими умовами, витратами, відповідальністю, строками перерахування доходів до бюджету); порядок погодження витрат управителя; порядок визначення мінімальної страхової суми; порядок розробки та затвердження орієнтовного плану управління активами. Простіше кажучи, без цих документів немає зрозумілої правової рамки для конкурсу. Попри це, АРМА продовжує оголошувати конкурси, посилаючись на перехідні положення закону і на норми про публічні закупівлі.
Але ж Конституція нам говорить, що органи влади мають діяти в межах і в спосіб, визначений законом.
Закон про АРМА чітко прописує, що саме має бути затверджено урядом.
А поки цього немає – правова конструкція конкурсів виглядає, м"яко кажучи, хиткою. І тоді виникає логічне запитання: чи не перетворюється управління арештованими активами на зону постійного юридичного ризику – і для управителів, і для самої держави? Кейс IDS Ukraine.
Мільярдний актив без оцінки Дуже показовою є історія з групою компаній IDS Ukraine – виробниками мінеральних вод "Моршинська", "Миргородська" та інших брендів. АРМА публікує оголошення про ринкові консультації щодо управління: корпоративними правами ПрАТ "Миргородський завод мінеральних вод"; корпоративними правами ПрАТ "Моршинський завод мінеральних вод "Оскар"; корпоративними правами ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи"; частками у низці дочірніх компаній (ТОВ "ІДС Аква сервіс", ТОВ "Потужність", ПП "ІВА", ДП "Нова.ком"). Водночас оцінка частини цих активів не проводилася, оголошення про пошук суб"єкта оціночної діяльності відсутнє, і складений перелік активів виглядає як конструктор, який можна розібрати й подати на конкурси в різних комбінаціях.
Варто підкреслити, що відсутність оцінки частини активів призводить до прямих втрат для бюджету.
Якщо оцінку проведено лише щодо двох активів, а конкурс оголошують стосовно семи, держава фактично недоотримує кошти.
Щоб уникнути таких збитків, слід або провести оцінку всіх активів, або оголошувати конкурс виключно щодо тих, для яких оцінку вже здійснено, як того вимагають Закон про АРМА та Конституція. Ми бачимо щонайменше три сценарії, яких АРМА може дотриматись: Оголосити два окремих конкурси – і тоді комплексний актив може опинитися в руках двох різних управителів. Оголосити один конкурс, але без повної оцінки частини активів. Дочекатися повної оцінки всієї групи і вже потім оголосити конкурс (це єдиний логічний варіант, але поки він не реалізований). У будь-якому випадку управителю пропонують зайти в акціонерний капітал групи, вартість якої очевидно перевищує 1 мільярд гривень, без прозорої оцінки, чітких механізмів визначення гарантійного платежу та зрозумілої логіки, як держава оцінюватиме програму управління. Складається враження, що АРМА фактично перекладає свою роботу на потенційного управителя, мовляв "прийдіть, розберіться, порахуйте, оцініть ризики, розробіть орієнтовний план управління, а ми потім подивимось, що з цього вийде". Але якщо оцінку стану активу робить управитель, а не агентство, виникає ще один ризик – держава може недоотримати значні кошти через некоректно сформований стартовий підхід. Корпоративні права – це не банкомат.
Звідки насправді беруться гроші Тут треба назвати речі своїми іменами.
Корпоративні права (акції, частки в статутному капіталі) не генерують стабільний щомісячний грошовий потік.
Єдине легальне джерело доходу за ними – дивіденди. Це означає, що якщо управитель заходить у 2026 році, то перші реальні дивідендні надходження до державного бюджету, швидше за все, з"являться не раніше весни 2027 року – після завершення фінансового року та розподілу прибутку.
При цьому вимога щомісячних платежів до бюджету з корпоративних прав виглядає відірваною від економічної реальності. Ознайомившись із договорами, які АРМА зараз додає до тендерної документації (хоча після 30 липня 2025 це взагалі окрема юридична дискусія), ми бачимо модель співпраці, яка не враховує ані природу корпоративних прав, ані реальні строки отримання доходів. Що у результаті? Управитель не має джерела, з якого може виконувати щомісячні фінансові зобов"язання.
Держава очікує грошей раніше, ніж вони можуть з"явитися.
А конкуренція звужується, бо реальні професійні компанії не готові працювати в умовах, де математика не сходиться. Коли вимоги до учасників виглядають як "під одного гравця" Окремий пласт проблеми – це вимоги до потенційних учасників конкурсу.
Ми проаналізували документацію до конкурсу на управління акціями Кіровоградського рудоуправління.
Виявилося, що потенційний переможець має одночасно бути професійним гравцем у видобутку піску, гравію, глин, каоліну тощо, мати досвід управління активами та мати в штаті людей із гірничою освітою, які працюють за фахом не менше трьох років. На практиці це виглядає так – або це конкурент самого активу, або штучна конструкція, створена "під конкурс".
Ми не бачимо на ринку класичних управлінських компаній, які одночасно професійно займаються управлінням активами, ведуть видобувну діяльність та мають гірничих інженерів, які при цьому є частиною управлінського блоку. І тому виникає просте, але дуже важливе питання – кого держава насправді шукає для надрових активів – професійних управителів чи конкурентів? Ми очікуємо, що АРМА разом із потенційними управителями проведе нормальний аналіз надрових активів, які сьогодні перебувають у його фокусі, підготує якісну тендерну документацію, розробить обґрунтовані орієнтовні плани управління, та оголосить конкурси, в яких зможуть брати участь професіонали, а не лише "свої люди". Хто відповідає за збитки від простою? Є ще одна річ, про яку зазвичай говорять пошепки: простій арештованого активу – це теж збитки.
І чим довше нічого не відбувається, тим більше втрачає держава. Коли конкурси оголошуються із запізненням, чи документація підготовлена поверхнево, чи не проводиться належна оцінка, чи умови для управителів несправедливі або невиконувані – актив просто стоїть.
Він не працює на державу, не приносить доходів, знецінюється, втрачає ринки, кадри, інфраструктуру. Це не абстракція – це щоденні реальні гроші, які Україна недоотримує.
І поки АРМА зловживає своїм монопольним становищем на цьому полі та пропонує договірні умови, які неможливо обговорити, реальні управителі залишаються осторонь. Що має змінитися, якщо ми справді хочемо результату Як ринковий гравець і потенційний управитель, ми не просто критикуємо.
Ми чітко розуміємо, що треба зробити, щоб система запрацювала. Перше – завершити нормативну базу.
Кабінет Міністрів має ухвалити всі передбачені Законом про АРМА підзаконні акти.
Без цього конкурси залишатимуться юридично вразливими. Друге – гарантувати повноцінну інформацію про активи.
Перед оголошенням конкурсу АРМА повинно ідентифікувати актив, визначити його реальний стан і ринкову вартість, зрозуміти джерела доходів та витрат та підготувати якісний опис для потенційних управителів.
Це не забаганка бізнесу, це пряма вимога закону. Третє – переглянути підхід до корпоративних прав.
Умови управління повинні враховувати природу активу: корпоративні права = дивіденди, а не щомісячний грошовий потік; строки перерахування коштів до бюджету мають відповідати фінансовому циклу підприємства. Четверте – прибрати дискримінаційні вимоги.
Критерії допуску до конкурсу не повинні штучно звужувати коло учасників до одного-двох гравців.
Якщо держава хоче чесної конкуренції, вона має формувати реалістичні вимоги. П"яте – пам"ятати, що бездіяльність теж коштує грошей.
Кожен місяць простою – це мінус у вартості активу та мінус у доходах бюджету.
АРМА має бути зацікавлене не лише у перекладенні відповідальності на управителя, а й у своєчасній і якісній роботі зі свого боку. Замість епілогу, або Про очікування держави і бізнесу У держави є своє бачення.
Можливо, вона щиро вважає, що пропозиції, які зараз формує АРМА, є достатніми і привабливими.
І щиро дивується: чому ж тоді немає черг охочих? У бізнесу – інша оптика.
Ми звикли рахувати ризики, джерела доходу, строки окупності й відповідальність.
Ми не готові ризикувати наосліп, не розуміючи реального стану активу, зрозумілих правил гри, співвідношення ризику й потенційного результату. Успіх можливий лише тоді, коли держава розуміє, що прозорість і юридична визначеність – це не бюрократія заради бюрократії, а базова умова залучення відповідальних управителів, а бізнес розуміє, що арештовані активи – це не просто цікава можливість, а серйозна відповідальність перед державою. Геологічна Інвестиційна Група готова працювати з державою.
Ми готові брати в управління складні активи, готові інвестувати в них, зберігати й розвивати.
Але для цього потрібна база – чесні, прозорі та реалістичні правила.