Борги під час війни

У війни є безліч наслідків, але один з найболючіших для економіки – розриви ліквідності.
Малий і середній бізнеси задихаються не через брак попиту чи клієнтів, а через відсутність у потрібний момент грошей, які мають принести клієнти. Гроші зависають на чужих рахунках, у нескінченних "опрацюємо завтра" чи "немає можливості".
Те, що колись було операційною незручністю (затримка платежів, прострочений контракт, невчасна оплата), перетворилося на фактор виживання. В умовах війни будь-який касовий розрив може стати фатальним.
Підприємства працюють на межі, рахують кожну гривню і щоразу ризикують зупинитися через те, що хтось не виконав зобов"язання.
Борги стали не просто фінансовою проблемою, а системним ризиком, який визначає, чи доживе компанія до кінця кварталу. Це питання не бухгалтерії, це питання стратегії, управління та загальної стійкості.
Для багатьох бізнесів виживання – це не пошук нових клієнтів, а повернення того, що їм належить.
В умовах війни борги вбивають швидше, ніж відсутність продажів. Економіка боргів у цифрах За даними Diia.Business, у березні 2025 року 56,7% малих і середніх підприємств назвали нестачу платоспроможних клієнтів однією з головних перепон для розвитку.
Це сигнал, що проблема не в попиті, а в спроможності платити. Бізнес має що запропонувати, але гроші з угод повертаються надто повільно.
Клієнти купують, але оплачують із запізненням.
Інший варіант – домовленості укладаються на надто м"яких умовах, які з"їдають ліквідність. Донедавна підприємців підтримували банки: кредитні лінії допомагали перекривати касові розриви та утримувати обіг.
Зараз ця "фінансова подушка" стає тоншою.
Нацбанк звітує про зниження частки проблемних кредитів з 30,3% на початку 2025 року до 27% у другому кварталі 2025 року.
Формально це позитивна тенденція. Утім, за цією статистикою стоїть простий факт: кожна четверта гривня в банківській системі не працює.
Для реального сектору це означає, що кредитування зараз вибіркове, дороге і часто недоступне.
Отже, бізнес знову наодинці із своїми розривами – без платоспроможних клієнтів і без дешевих грошей. Чому борги стали критичною проблемою Зриви логістики.
Війна не лише зруйнувала дороги й мости, вона порушила логіку руху товарів та грошей.
Через пошкоджені шляхи, заблоковані порти і затримки на кордонах контракти виконуються повільніше, а гроші надходять із затримками.
Бізнесу складніше планувати оборот: відвантаження стоїть, клієнти чекають, рахунки не оплачуються.
Дні простою множаться на тижні касового дефіциту. Падіння попиту.
Навіть ті компанії, які можуть працювати, стикаються із зниженням купівельної спроможності.
У низці галузей продажі впали майже удвічі.
Це не коливання ринку, а нова реальність.
Люди і підприємства скорочують витрати, відкладають великі придбання, вибирають дешевші рішення.
Для бізнесу це означає менше готівки, більше бартеру, утримання клієнта будь-якою ціною. Читайте також Війна, борги та популізм Зеленського.
На що витрачатимуть бюджет 2025 року? Міграція та мобілізація персоналу.
Бухгалтер, фінансовий директор, менеджер із закупівель – це ланки одного фінансового ланцюга.
Коли хтось вибуває через евакуацію або мобілізацію, процеси "зависають".
Документи не підписуються, платежі не проводяться, керівники шукають заміну в стресових умовах.
Це не просто кадровий дефіцит, це параліч фінансової системи всередині компанії. Правові обмеження.
Держава намагається захистити бізнес і громадян від надмірного тиску, але мораторії на примусове стягнення в певних сферах створюють інший ефект.
Вони дають боржникам час, проте фактично заморожують зобов"язання і блокують кредиторів.
Для тих, хто чекає на оплату, це не перепочинок, а тривалий дефіцит ліквідності, який з"їдає ресурси компанії. Енергетичні та безпекові ризики.
Обстріли, блекаути, перебої в роботі зв"язку миттєво зупиняють операційні процеси.
Якщо компанія не може відвантажити товар чи провести платіж, вона втрачає не лише прибуток, а й довіру партнерів.
Кожен день без електрики – це день без доходу, який не повертається. За оцінкою UNDP, навіть місячна затримка платежів для малого бізнесу може стати межею виживання.
В умовах війни ці затримки множаться системно, створюючи ефект "заморожених грошей" по всьому ланцюгу економіки.
Касові розриви перестали бути тимчасовою проблемою, вони стали структурною хворобою, яку неможливо вилікувати без зміни фінансової поведінки бізнесу та держави. Як борги підривають бізнес Дефіцит ліквідності.
Гроші – це кисень бізнесу.
Коли він закінчується, навіть найуспішніша компанія починає задихатися.
Без достатнього обігу неможливо оплачувати оренду, енергоресурси, транспорт, сировину.
Ефект доміно стартує з дрібниць: невчасно оплачений рахунок перетворюється на лавину прострочень. Зупинка виробництва.
Наявність замовлень не гарантує стабільності.
Підприємства отримують контракти, але не можуть купити матеріали.
Лінії стоять, люди чекають, час працює проти бізнесу.
Кожен день простою – це не лише втрата прибутку, а й ризик втратити клієнта, який знайде більш стійкого постачальника. Втрата довіри партнерів.
У світі, де всі боргують усім, довіра стає новою валютою.
Коли компанія не виконує зобов"язання, навіть тимчасово, партнери реагують миттєво: вимагають повної передоплати, скорочують ліміти або просто йдуть до конкурентів.
Ринок, що пережив кілька хвиль криз, став обережним. Фінансові санкції.
Прострочення платежів у воєнний час обертаються не лише штрафами, а й судами.
Навіть якщо кредитор виграє справу, це не означає, що він отримає кошти.
Виконавча система перевантажена, а боржники часто – на межі ліквідації.
Юридичне право не завжди перетворюється на фінансовий результат. Ланцюгові неплатежі.
Один великий боржник може паралізувати мережу постачальників.
У невеликій економіці, де бізнеси пов"язані десятками контрактів, неплатежі поширюються, як інфекція.
Коли гроші не рухаються, навіть здорові компанії опиняються в штучній комі – без провини, але без ресурсів. Читайте також Україна витрачає на держборг більше, ніж на пенсії і "соціалку".
Чи можна вийти з "боргової ями"? Значний ризик банкрутства.
Якщо у 2019 році бізнес міг витримувати місяці затримок, то у 2025-му іноді достатньо кількох тижнів.
Вартість ресурсів, оренди й логістики зросла настільки, що "фінансова подушка" тане на очах.
Поки одні компанії намагаються домовитися з партнерами, інші тихо зникають з ринку. У такому випадку касовий розрив – не технічна проблема, а ланцюгова реакція, що руйнує довіру, зупиняє виробництво і вбиває бізнес.
У воєнній економіці касовий розрив став не винятком, а правилом.
Виживає той, хто навчився не лише рахувати гроші, а й управляти ризиками швидше, ніж вони матеріалізуються. Як зрозуміти, що компанія в "червоній зоні" Якщо більшість фінансових показників компанії переходить у "червону зону", це означає, що бізнес втрачає контроль над своїм грошовим циклом. Прострочена "дебіторка", затримки оплат і зростання касових розривів – це не просто цифри в Excel, це ознаки того, що фінансова система компанії не працює збалансовано.
У такому стані навіть дрібний зовнішній шок (зниження попиту, зрив постачання, підвищення курсу валют) може зруйнувати бізнес за лічені тижні. Що робити бізнесу Провести аудит дебіторської заборгованості.
Жоден бізнес не може впоратися з боргами, якщо не знає, де вони виникають.
Аудит – це рентген фінансової системи компанії.
Повний перелік боржників з розподілом за строками прострочення дозволяє побачити, хто реально створює касовий розрив. Зазвичай десять найбільших боржників формують до 80% проблеми, тому саме з ними варто починати роботу.
Коли структура боргу зрозуміла, можна обрати стратегію: домовлятися, реструктуризувати, подавати до суду або продавати борг. Зупинити відвантаження проблемним контрагентам.
Багато компаній припускаються фатальної помилки: продовжують постачати товар тим, хто вже заборгував.
Це схоже на те, якби ви наливали воду в діряве відро. Політика "червоних лімітів" – ефективний інструмент: прострочення понад 30 днів автоматично блокує нові поставки.
Це не покарання клієнта, а елементарна фінансова гігієна, яка запобігає подальшому зростанню "мертвих" боргів. Читайте також Сезонність у бізнесі: виклики і можливості Проводити переговори, а не чекати на суд.
Судові процеси – це довго, дорого і часто безрезультатно, особливо у воєнний час.
Переговори – це шанс повернути гроші швидше, зберігши стосунки.
До 60% боргів можна врегулювати через діалог. Головне – діяти превентивно: запропонувати поетапну оплату, домовитися про розтермінування або надати знижку за дострокове погашення.
Працює аргумент не сили, а партнерства: бізнес, який шукає компроміс, викликає більше довіри. Переглянути типові договори.
Половина боргових проблем закладається на етапі підписання контракту.
Якщо в договорі немає штрафів, застави, поруки чи банківської гарантії – це не документ, а запрошення до ризику.
Додайте чіткі строки, механізми відповідальності та валютні застереження, якщо контракт прив"язаний до курсу.
Добре прописаний договір дисциплінує контрагента. Управління боргами – це не кризова реакція, а частина фінансової культури компанії.
Бізнес, який контролює свою "дебіторку", виграє не лише в стабільності, а й у репутації.
Коли платежі прозорі, партнери довіряють, а гроші не "зависають" у невизначеності, навіть війна не здатна вибити бізнес із колії. Висновок Борги у воєнний час – це не просто рядки у звіті бухгалтера, а пульс компанії.
Коли грошові потоки зупиняються, бізнес втрачає здатність дихати.
Кожна гривня, що "зависла" в "дебіторці", – це невиплачена зарплата, несплачений податок, некуплена сировина.
Це може поставити на коліна навіть прибуткову компанію. Дисципліна платежів стає новою валютою довіри.
Компанії, які впровадили контроль за розрахунками, виграють не лише у фінансах, вони здобувають репутацію надійного партнера.
Ті ж, хто сприймають борги як тимчасове явище, поступово втрачають партнерів, ринки і, зрештою, власну суб"єктність. Питання про те, чи вистоїть бізнес, якщо завтра не заплатить клієнт, не гіпотетичне, а ключове.
Відповідь на нього визначає, чи є в компанії стратегія виживання.
В умовах війни фінансова стійкість одного підприємства впливає на сотні інших – від постачальників до працівників, тому боротьба з боргами – це не лише про баланс, це про відповідальність за економічне серце країни.