Козирна карта Сі. Чому Пекін домінує на ринку рідкоземів і як це хоче змінити Захід

Рідкоземельні елементи (РЗЕ) стали ще одним важливим елементом геополітичного протистояння США із Китаєм та його сателітами.
Рідкоземи поступово стали необхідними для виробництва чи не всього передового: від мікросхем, сонячних батарей і гібридних автомобілів до супутників, лазерів та винищувачів. Пекін не просто виграє "рідкоземну гонку", але і є монополістом, контролюючи близько 70% видобутку і 90% переробки таких металів.
Не дивно, що Сі Цзіньпін активно використовує це козирем у торговій та геополітичній війні: то вводячи, то скасовуючи обмеження на експорт. Після зустрічі Сі з Дональдом Трампом 30 жовтня КНР знову тимчасово зняла частину обмежень, але натомість прописала низку правил, які експерти розцінюють не інакше як спробу промислового шпіонажу. Торік Китай видобув близько 270 тис.
тонн РЗЕ, тоді як США – лише близько 45 тис.
тонн.
Тож не дивно, що Трамп висловлює інтерес до Ґренландії та України.
Для нього це не просто піар-заходи, а й спроба змінити статус-кво на стратегічному ринку рідкоземів. Як Китай став монополістом на ринку і перетворив це у геоекономічну зброю? Як Вашингтон намагається знизити залежність від КНР і скільки часу це займе? Чому рідкоземи такі важливі Хоча назва "рідкоземельні елементи" і наводить на думки про їхній дефіцит, проте насправді вони не такі вже й рідкісні: у помірних кількостях вони містяться у земній корі, а деякі навіть більш поширені, ніж золото, мідь, платина чи свинець. Проте нюанс полягає у тому, що вони майже ніколи не зустрічаються в чистому вигляді, змішуючись з іншими мінералами, що ускладнює їх видобуток і розділення.
Поклади цих елементів рідко можна виявити у таких концентраціях, аби видобуток був економічно доцільним. Окрім Китаю, родовища РЗЕ є у США, московії, Канаді, В"єтнамі, Австралії, Індії та країнах Африки і Латинської Америки.
Є поклади і на Ґренландії: на острові присутні запаси 43 з 50 мінералів, які Вашингтон відносить до критично важливих, тож цьогорічні заяви Дональда Трампа про прагнення приєднати острів до США не випадкові. Читайте також Гаряча Арктика: як московія виграє в США перегони за домінування в регіоні Зазвичай рідкоземи ділять на дві групи: легкі і важкі.
Вони відрізняються способом видобутку та обробки.
При цьому учасники ринку наголошують, що Китай є монополістом, особливо у переробці важких рідкоземельних металів.
За оцінками британської консалтингової компанії Benchmark Mineral Intelligence, на частку компаній із КНР припадає до 99% всієї світової переробки важких мінералів. На Китай припадає близько 70% видобутку і 90% переробки Getty Images Чому рідкоземи стали критично важливими? Завдяки своїм унікальним фізичним, магнітним та хімічним властивостям вони відіграють ключову роль у виробництві магнітів, які зберігають свої властивості на невизначений термін без необхідності зовнішнього джерела енергії.
Це зробило їх незамінними компонентами усіх видів високотехнологічних товарів – від напівпровідників, ноутбуків і смартфонів до гібридних автомобілів, вітрогенераторів та сонячних батарей. Пентагон був змушений призупинити поставки F-35 на майже місяць, виявивши, що в магніті турбомашини літака використовувалися матеріали китайського виробництва Getty Images Важливе значення вони мають і для оборонної сфери: їх, застосовують, зокрема, у двигунах винищувачів, системах наведення ракет, супутниках, протиракетній обороні та системах зв"язку.
Наприклад, один винищувач F-35 містить понад 400 кілограмів рідкісноземельних металів. Домінація і промисловий шпіонаж Китаю Колись Сполучені Штати вважалися самодостатніми у забезпеченні РЗЕ, проте Китай за останні 20-30 років перетворився на домінуючого гравця на ринку.
Через високі витрати видобуток цих мінералів зазвичай нерентабельний для гірничодобувних компаній.
Тому відповідні родовища в США та Австралії закривались.
Натомість на КНР уже припадає близько 70% видобутку і 90% переробки РЗЕ.
Завдяки чому Пекіну вдалось досягнути такого домінування? КНР почала інвестувати у весь ланцюжок постачання мінералів ще в 1980-х роках: видобуток, хімічне розділення, виробництво магнітів, переробка та технологія сплавів.
Комуністичний режим застосовував методи жорсткого регулювання та мільярдних субсидій, щоб стимулювати місцевих промислових гігантів.
Як наслідок, серйозні успіхи Пекіна у цій галузі стали очевидними для багатьох ще понад 10 років тому. Читайте також ШОСь намічається.
Про що домовилися Сі та Путін? Тоді ж з"явились побоювання, що Китай почне використовувати своє становище на ринку як "козир" у торгових війнах та геополітичному протистоянні зі США та їх союзниками.
"Перша ластівка" прилетіла ще у 2010 році: тоді КНР через територіальний конфлікт припинив експорт рідкоземів до Японії. У розпал торгової війни США і Китаю у 2019 році під час першої каденції Трампа Пекін постійно погрожував скоротити експорт мінералів у відповідь на дії Вашингтона.
Ще тоді Сі Цзіньпін називав цю сировину "стратегічно важливим ресурсом". Нині ж політика Сі щодо маніпуляцій із запровадженням або призупиненням обмежень на експорт перетворилась на звичне явище.
Так, після оголошення Трампом "митної війни" у квітні із підвищенням мит для КНР до 145% Пекін одразу ж призупинив експорт мінералів і магнітів. Після зустрічі Сі з Трампом 30 жовтня та домовленості про однорічну торговельну угоду КНР зупинила заборону на поставки до США галію, германію та стибію.
Проте експортний контроль Пекін зберіг: він вимагає від вантажовідправників попереднього отримання ліцензій. Компанії, які подають заявки на закупівлю в Китаю рідкоземів, тепер мають надавати детальні дані щодо кінцевого використання металів, частина яких є конфіденційними – це абсолютно неприйнятно, особливо для виробників зброї. На початку жовтня Китай почав застосовувати режим ліцензування для експорту багатьох рідкоземів AP Photo КНР де-факто перетворює свій експортний контроль на різновид промислового шпіонажу.
"Наявність умов кінцевого використання рідкоземів, високі бюрократичні бар"єри та доступ до планів поставок готової продукції – це, по суті, і є витонченою формою промислового шпигунства", – визнав Якоб Куллік із Технічного університету Хемінца. Чи вдасться Заходу кинути виклик Попри тиск США із митами, аналітики наголошують, що Пекін готовий домінувати на ринку РЗЕ ще протягом багатьох років.
КНР досі має монопольне становище у постачанні 17 ключових мінералів, необхідних для виробництва напівпровідників, лазерів, оптичних приладів та чутливих військових систем. Запаси Китаю сягають 44 млн тонн – це більше, ніж у Бразилії (21 млн тонн), Індії (6,9 млн тонн) та Австралії (5,7 млн тонн) разом узятих.
До того ж, у 2024 році Пекін видобув близько 270 тис.
тонн РЗЕ, тоді як США – лише близько 45 тис.
тонн. Інфографіка: Економічна правда "Ми не знаходимо більше родовищ РЗЕ просто тому, що не шукали їх достатньо наполегливо.
Тепер, коли їх стратегічне значення добре відомо, ситуація змінюється.
Періодично з"являються новини про нові родовища", – пише експерт з Center for European Policy Analysis (CEPA) Енріке Данс. За його словами, США і ЄС починають гонку за диверсифікацією поставок: країни та компанії намагаються знайти альтернативні шахти, некитайські переробні заводи та технології, що зменшують залежність від КНР. Вже є певні обнадійливі новини.
Наприклад, європейські компанії планують виробництво магнітів без РЗЕ та інвестують у переробку критичних металів.
А новий закон ЄС про критичні сировинні матеріали заохочує розвиток місцевого видобутку та переробки.
Водночас у Великій Британії завод Pensana Salt End прагне покрити 5% світового попиту на неодим і празеодим. До того ж, цьогоріч в естонській Нарві відкрився завод з виробництва рідкісноземельних магнітів.
Заходи для диверсифікації поставок та інвестиції в проєкти за межами КНР вживають і великі азійські економіки: Японія та Індія. Проте спроби колективного Заходу знизити власну залежність від постачань із КНР поки не приносять швидких та бажаних результатів.
Для зміни статус-кво знадобиться ще принаймні 10 років, а то й більше. За підрахунками Adamas Intelligence, за умови "стабільної політики та інвестиційного імпульсу" США та їх союзникам, ймовірно, знадобиться 10-15 років, щоб створити ланцюг постачання, здатний задовольнити зростаючий попит. "Зараз США імпортують з Китаю близько 10 тис.
тонн рідкісноземельних магнітів на рік, а Європа – понад 25 тис.
тонн.
В обох регіонах попит на магніти сильно зростає – ці показники збільшаться в кілька разів протягом наступних 10 років", – показали в Adamas Intelligence залежність світу від поставок з Китаю. Данс акцентує увагу на обмежених можливостях США: на шахті California Mountain Pass досі не застосовуються передові технології хімічного розділення та виробництва магнітів.
За його словами, Пентагон виділив кошти на створення ланцюжка "від шахти до магніту" до 2027 року, але реалізація такої амбітної мети зовсім не гарантована, особливо для важких металів, таких як диспрозій і тербій, де Китай має майже повну монополію. У контексті ймовірної підготовки до війни за Тайвань, режим Сі використовує своє монопольне становище на ринку РЗЕ та поступово стирає межі між цивільною та військовою промисловістю, вимагаючи укладання будь-яких міжнародних угод з Пекіном на цьому ринку на умовах КНР. Читайте також Китай скуповує золото і нафту.
Готується до війни? "У довгостроковій перспективі колективний Захід повинен рішуче і швидко реагувати.
США, ЄС, Канада, Австралія та Японія повинні співпрацювати в спільних проєктах, щоб зменшити цю критичну залежність.
На кожен крок Китаю треба відповідати проривними інноваціями", – констатує Данс. Він зазначає: BMW і Renault вже розробляють гібридні двигуни, які не використовують РЗЕ, а гірничодобувні компанії працюють над розробкою ефективних процесів розділення або використання замінників. "Якщо будь-яка з цих технологій досягне комерційної рентабельності, вона може підірвати перевагу Китаю.
Але поки контроль КНР над сектором дає йому потужну зброю для переговорів", – резюмує експерт. Не дивно, що Трамп намагається постійно укладати угоди щодо розвитку родовищ з іншими державами.
Контракт із Пакистаном, інвестиції у проєкти з видобутку рідкісних металів в Австралії та мінеральна угода з Україною, яка має поклади літію, берилію, графіту, титану та інших важливих металів – частина цієї стратегії. Читайте також Кіт у мішку? Що саме передбачає угода про копалини зі США Експерти переконані, що самих контрактів недостатньо.
Зокрема, Австралія, попри значні запаси критично важливих мінералів, точно не зможе самостійно витіснити КНР: її запаси сягають лише близько однієї сьомої від запасів Китаю. Шахта Lynas Rare Earths у Західній Австралії, квітень 2025 року AFP Чи не головний виклик для диверсифікації поставок мінералів – збільшення власних потужностей із переробки та збагачення.
Перше, що потрібно зробити Вашингтону та його союзникам, – приділити пріоритетну увагу саме цим двом етапам, вважає експерт Чиказької ради з глобальних питань (CCGA) Карл Фрідхофф.
Він підкреслює, що без контролю над середньою ланкою у виробництві США і ЄС будуть змушені відправляти РЗЕ на переробку до Китаю. "Доки не запрацює нове західне виробництво, КНР використовуватиме свій вплив на постачання, щоб забезпечити собі пільги в галузі технологій чи мит та доступу до ринків.
Пекін також стимулюватиме високотехнологічні галузі "оселятися" саме в Китаї", – прогнозують в CEPA. Але навіть за наявності сильної політичної волі, процес отримання дозволів, фінансування та технічного нарощування цих складних проєктів не можна швидко прискорити, каже Росс Чандлер з Австралійського національного університету.
Він описує зусилля щодо зменшення залежності від Китаю як "процес, що триватиме кілька десятиліть". Робітники працюють на місці видобутку рідкісних металів у китайській провінції Цзянсі, жовтень 2010 року Getty Images Створення нових збагачувальних комбінатів, які б відповідали суворим екологічним нормам західних країн, може виявитися високовитратним і тривалим процесом.
"Необхідно спростити процедури отримання відповідних екологічних дозволів", – визнають представники німецького ВПК.
Переробка рідкоземів також вимагає величезних витрат електроенергії та води, що може викликати протидію з боку населення. У вашингтонському Центрі стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) визнали, що Китай володіє "неперевершеним технічним досвідом у галузі переробки рідкісноземельних елементів, особливо в екстракції розчинниками" – критично важливому і складному методі. Водночас західні компанії, за оцінками аналітиків, постають перед труднощами через обмежені можливості щодо робочої сили, наукових досліджень і розробок, а також згаданих вже екологічних норм. Чи є вихід із ситуації? CSIS закликає Білий дім розробити стратегію з відновлення технічних компетенцій у сфері рідкісноземів та створення центрів з їх переробки.
Але там застерігають, що окрім сировини за конкурентними цінами потрібен також надійний доступ до недорогої електроенергії, ефективної транспортної інфраструктури, передових технологій переробки та кваліфікованих кадрів.
Однак навіть це не зупинить домінації Пекіна на цих ринках у найближчому майбутньому. Шахта Mountain Pass – ключовий елемент плану США з протидії домінації Китаю Politico Тим не менш, наголошують у CSIS, іншого виходу, окрім як прискорюватись, у Заходу немає.
"Без швидких і скоординованих дій вікно можливостей для протидії глибоко вкоріненому домінуванню Китаю буде звужуватися, піддаючи постійному ризику ключові технології, галузі та інтереси у сфері нацбезпеки", – попередили експерти. Ризики для німецького ВПК і досвід Японії Китай використовує рідкоземи як стратегічний козир тиску насамперед у протистоянні зі США.
Проте з проблемами може зіткнутись і німецький ВПК – один із ключових постачальників зброї для України.
На початку листопада Єврокомісія визнала, що досі до кінця не зрозуміло, чи поширюються на членів ЄС домовленості Пекіна й Вашингтона щодо експорту рідкоземів із Китаю. Як на дії Пекіна реагує німецький ВПК? За словами керівника Федерального об"єднання підприємств оборонної промисловості (BDSV) Ганса Крістофа Ацподіна, в галузі "паніки немає".
Він каже, що оборонка ФРН використовує "відносно невеликі обсяги" рідкісноземельних металів у порівнянні з іншими секторами, а компанії галузі вжили запобіжних заходів, щоб не обмежувати своє виробництво в найближчі місяці. Проте експерти наполягають на ризику виникнення дефіциту РЗЕ.
"Якщо виникне крайня необхідність, головне питання в тому, де оборонні концерни знайдуть альтернативні джерела поставок.
І тут справи справді йдуть погано", – визнав Куллік. Читайте також Чипова залежність.
Чому уряд Трампа купує 10% частку в Intel Ацподін погоджується, що раніше для Німеччини імпорт та переробка в Китаї завжди були найпростішим варіантом забезпечення РЗЕ, але тепер повністю залежати від КНР неможливо.
Проте далі слів справа поки не пішла.
За словами Кулліка, влада і приватний сектор перекладають відповідальність один на одного. Те, до чого лише прагнуть США й Німеччина, певною мірою вдалось Японії.
Після перекриття Пекіном всього експорту рідкоземів у 2019 році Токіо значно знизив свою залежність від поставок з КНР. Буріння свердловин для пошуку родовищ літію в німецькій федеральній землі Саксонія Sylvio Dittrich/IMAGO Великі оборонні концерни ФРН поки що запевняють, що їх постачання сировиною надійно забезпечене.
"Проте Китай із монополією на рідкоземи має ідеальну геоекономічну зброю.
Якщо Пекін продовжить її використовувати, то це може як мінімум ускладнити або затримати оснащення Бундесверу сучасним озброєнням", – попереджає Куллік.