Провал корпоративного управління в "Енергоатомі" став ударом по всій реформі

Викриття масштабної корупційної схеми в межах операції "Мідас" стало маркером не окремої управлінської помилки, а системного провалу – або, точніше кажучи, відсутності належної системи корпоративного управління в "Енергоатомі". Питання сьогодні полягає не лише в тому, чи наслідки цього провалу обмежаться однією компанією, а в тому, чи не призведе він до відкату всієї реформи корпоративного управління та нівелювання здобутків останніх років. Оприлюднені матеріали справи показали масштабну, системну корупцію в управлінні "Енергоатомом" – стратегічною компанією, що забезпечує найбільшу частку енергогенерації країни. Впровадження ефективної системи корпоративного управління мало гарантувати, що "чистота компанії" стане ключовим пріоритетом її першої наглядової ради.
Проте кейс "Енергоатому" показав зворотне. Провал наглядової ради Одним із перших наслідків "Операції Мідас" стало рішення уряду достроково припинити повноваження наглядової ради "Енергоатому".
На перший погляд – логічний крок, адже саме наглядова рада є ключовою ланкою системи корпоративного управління і несе відповідальність перед державою як власником. Адже саме за для цього наглядова рада наділена всіма необхідними повноваженнями, а отже і несе відповідальність за: Контроль за діяльністю керівництва: регулярна звітність, оцінка ризиків, кадрові рішення щодо менеджменту – базові інструменти, які рада мала використовувати. Створення ефективної системи внутрішнього контролю.
Вона включає комплаєнс, управління ризиками та внутрішній аудит.
У випадку "Енергоатому" ця система виявилася фактично недієвою.
До прикладу, якби механізм анонімних повідомлень працював належним чином, так звану "схему шлагбаум" скоріш за все можна було б виявити набагато раніше. Забезпечення прозорості діяльності компанії.
Закриття всієї фінансової та нефінансової звітності через воєнний стан, хоча й виправдовується захистом стратегічного підприємства від зовнішнього агресора, на практиці спростив життя внутрішньому агресору – корупціонерам. Це має працювати наступним чином: держава визначає цілі компанії, наймає наглядову раду, яка забезпечує їх виконання, а вже та призначає менеджмент і контролює його діяльність за для досягнення цих цілей.
І саме за результатами діяльності компанії та виконання нею поставлених цілей держава визначає, чи впоралась наглядова рада із своїм заданням. Читайте також Мільярди на кону.
Зеленський підписав закон про корпоративне управління держкомпаніями.
Що це змінює? При цьому держава, поважаючи незалежність наглядової ради, не повинна втручатися в її діяльність.
Однак, попри заяви уряду про відсутність політичного впливу на наглядову раду "Енергоатому", реальні події свідчать про інше. Тут можна згадувати хоча б історію з підписанням контрактів із новообраними членами ради, яка тривала майже шість місяців і весь цей час фактично не давала раді можливості розпочати роботу. В результаті, один з найсильніших переможців того конкурсу – Тімоті Стоун звільнився, унаслідок чого наглядова рада "Енергоатому" так і не отримала більшості незалежних членів, як того вимагав закон. Але в будь-якому випадку, усі питання щодо ефективності управління держкомпаніями мають бути адресовані саме наглядовій раді, а не менеджменту. Відповідальність членів наглядової ради "Енергоатому" Члени наглядових рад державних компаній мають усвідомлювати свої фідуціарні обов"язки.
Якщо рада не може пояснити, що робила протягом щонайменше року, щоб запобігти або вчасно виявити корупційні схеми в компанії, яку роками супроводжують скандали, а обмежується загальною заявою, це свідчить про відсутність в діях її членів розумного рівня обачності. У цьому контексті дивним виглядає позиція Мінекономіки, яке заявило про непричетність наглядової ради до дій, що зацікавили правоохоронні органи.
Так, члени ради не були бенефіціарами чи виконавцями схем, але саме їх завдання і було зробити такі схеми неможливими. Ще більш суперечливо звучить заява міністерства про те, що ця рада "допомогла сформувати перші процеси сучасного корпоративного управління".
Якщо при цих процесах процвітає масштабна корупція – важко назвати це успіхом. Тут показовим є порівняння з банківським сектором: де керівники та члени наглядових рад банків, які довели установу до неплатоспроможності, втрачають бездоганну ділову репутацію і не можуть більше обіймати подібні посади.
У випадку ж "Енергоатому" рада, під носом у якої процвітала корупція, фактично отримала подяку за "розбудову сучасного корпоративного управління". Аналіз дій уряду: політична реакція чи відкат реформи Реагуючи на ситуацію, прем"єр-міністр Юлія Свириденко оголосила три рішення уряду: достроково припинити повноваження наглядової ради; доручити Мінекономіки за тиждень подати пропозиції щодо нового складу ради; провести терміновий аудит "Енергоатому". Як виявилося згодом в той день було ще одне рішення, про яке прем"єр-міністр не згадала у своєму повідомлені, суть якого полягало в повному нівелюванні інструменту оцінювання діяльності наглядових рад держкомпаній – при чому для всіх стратегічних держкомпаній, а не лише "Енергоатому". Це разом зі способом реалізації перших двох пунктів, має всі ознаки, які можуть призвести до одного з найбільших за всю історію ударів по реформі корпоративного управління. Читайте також Провали в корпоративному управлінні або чому реформа неписана для "Укрзалізниці" Пункт перший – дострокове припинення повноважень наглядової ради.
Закон "Про управління об"єктами державної власності" містить вичерпний перелік підстав для дострокового припинення повноважень членів наглядових рад.
Жодна з них не дозволяє робити це через суб"єктивну оцінку неефективності. Таке рішення має ґрунтуватися на формалізованій процедурі оцінювання діяльності ради, яку у випадку "Енергоатома" можна проводити шляхом самооцінки або за участі незалежного консультанта. Звіт про оцінку має бути затверджений Кабміном і оприлюднений на сайті компанії.
Його відсутність свідчить, що процедура не проводилася – отже, уряд не мав законних підстав для дострокового звільнення ради. Забігаючи наперед зазначу, що навіть зміни, ухвалені урядом 11 листопада до постанови, яка регулює порядок оцінювання наглядових рад держкомпаній, згідно з якими таку оцінку тепер проводить виключно суб"єкт управління (у цьому випадку Кабмін через Мінекономіки) без залучення незалежного оцінювача, не скасовують необхідності її фактичного проведення, процедура, якої передбачає обов’язкове здійснення таких дій: заповнення опитувальників усіма членами наглядової ради; аналіз внутрішніх документів та іншої необхідної інформації компанії; визначення балів за кожним із чотирьох ключових елементів оцінювання; складання плану дій для усунення виявлених недоліків; надання пояснень з боку ради щодо встановлених результатів. Крім того, варто враховувати, що зміни до постанови були ухвалені лише 11 листопада, отже, оцінювання мало бути проведене фактично за один день, що виглядає абсурдним саме по собі – до цього моменту законодавство дозволяло проводити оцінку наглядової ради "Енергоатому" виключно із залученням незалежного консультанта. Якщо така процедура дійсно проводилася, звіт мав би бути оприлюднений, що прямо вимагається законом.
Проте на сьогодні жодного звіту немає у відкритому доступі, як скоріш за все не було і реальної оцінки. Якщо зараз проігнорувати це порушення, яке стосується одного з ключових досягнень реформи 2024 року, захищеність наглядових рад від політичного тиску буде фактично знищена.
Адже якщо можна у подібний спосіб звільнити наглядову раду "Енергоатому", навіть попри розуміння, що де-факто підстави для цього існували, то завтра це стане можливим для будь-якої держкомпанії, уже без жодних об"єктивних причин. Також варто звернути увагу, що відповідно до вимог закону, навіть після подання заяви про відставку одним із членів, наглядова рада "Енергоатому" залишається правомочною.
Протягом щонайменше 14 днів із моменту подання заяви про дострокове припинення повноважень у її складі продовжують працювати чотири чинні члени – мінімально необхідна кількість для збереження правомочності ради "Енергоатому". Отже, все виглядає так, що уряд наразі не має законних підстав перебирати на себе функції наглядової ради ані через відсутність самої ради, бо не має законних підстав для дострокового звільнення, ані через втрату нею правомочності. Читайте також Як управляти комунальними підприємствами Пункт другий – призначення нової наглядової ради за тиждень.
Мінекономіки заявило, що разом із партнерами G7 подасть уряду новий склад ради вже за тиждень.
Також повідомили про початок роботи зі списками кандидатів і залучення радника (рекрутера). Однак чинні процедури, визначені законом і постановами №142, №143 та №777, передбачають: офіційне рішення про початок відбору; конкурсне обрання рекрутера (зазвичай через Prozorro, а тому цікаво, як і коли це встигли зробити); публікацію оголошення з вимогами до кандидатів; прийом заявок і їхню оцінку; формування шортлиста номінаційним комітетом; затвердження урядом. Зазвичай цей процес триває не менше трьох місяців.
Як уряд планує пройти цю процедуру за сім днів – питання риторичне, адже в межах чинного порядку це неможливо.
Будь-який інший, закулісний або кулуарний підхід лише підірве довіру до процесу формування нової наглядової ради. У цьому контексті не можна не згадати, що уряду вдається ухвалювати зміни до постанов буквально за один день, коли йдеться про відступ від прозорих процедур – як це сталося у випадку з оцінюванням діяльності наглядових рад. Водночас, уже кілька місяців уряд не може затвердити зміни, спрямовані на посилення прозорості та якості відбору членів наглядових рад, попри те, що цього вимагає закон і це є маяком МВФ, строк виконання якого давно минув. Читайте також Яких реформ нам не вистачає? Що і чому Штати просять змінити в Україні Пункт третій – знищення інструменту оцінки діяльності наглядових рад.
Ще одним із ключових досягнень реформи 2024 року стало запровадження регулярного оцінювання діяльності наглядових рад. Закон передбачив, що Кабмін має встановити порядок таких оцінок і визначити, коли обов"язково залучається незалежний консультант.
Відповідно, у січні 2025 року було ухвалено постанову №12, яка передбачає два види оцінки: самооцінку – проводиться щороку, проведення якої здійснюється самою наглядовою радою; зовнішню оцінку – проводиться не рідше ніж раз на три роки та для стратегічно важливих компаній, виключно із залученням незалежного консультанта. При цьому рішення про затвердження результатів оцінки залишалося за суб"єктом управління держкомпанії.
Тобто міністерство могло не погодитися з висновками ради або консультанта, але повинно було публічно обґрунтувати свою позицію.
Це створювало мінімально необхідні запобіжники від політичного впливу на процес оцінювання діяльності наглядових рад. Варто зазначити, що це питання було предметом активних дискусій під час підготовки реформи 2024 року, з огляду на не найкращий попередній український досвід у цьому питанні. Ключовою теза була наступною: неефективність наглядової ради як підстава для дострокового припинення її повноважень має встановлюватися виключно за результатами об"єктивної оцінки, а не на основі суб"єктивних суджень або політичних рішень міністерств. Однак 11 листопада уряд ухвалив постанову, згідно з якою на період воєнного стану оцінювання здійснюється виключно суб"єктом управління.
Тобто тепер міністерства можуть самостійно визначати, наскільки рада ефективна без незалежних консультантів. Фактично це означає повернення до ручного управління, адже відтепер будь-яку наглядову раду можна звільнити за рішенням профільного міністерства, якщо воно в межах оцінки захоче дійти висновку про її "неефективність", як це і було до реформи 2024 року. Крім того, законність такого рішення уряду викликає серйозні сумніви, адже закон, який запровадив реформу корпоративного управління у 2024 році, чітко визначив перелік винятків, що можуть застосовуватися під час дії воєнного стану.
Жоден із них не стосується оцінювання діяльності наглядових рад. Висновки: реформа на межі виживання Неможливо вдосконалити корпоративне управління методами, які руйнують його основу – верховенство процедур, прозорість і незалежність рішень.
Операція "Мідас" показала, що Україна досі живе в умовах імітації корпоративного управління. Реформа стане реальною лише тоді, коли: наглядові ради почнуть нести персональну відповідальність за свої дії та бездіяльність; буде забезпечено прозорість і підзвітність державних компаній та усіх управлінських рішень; уряд нарешті відмовиться від ручного втручання у корпоративні процеси. Порушення правил заради "швидкого результату" – це не очищення, а демонтаж реформи і повернення до ручного управління. Якщо допустити це, операція "Мідас" стане не винятком, а передвісником нової хвилі системних скандалів у державних компаніях.