Як мінімізувати тінь на ринку вейпів

Сегмент електронних сигарет в Україні швидко зростає: за оцінками аналітиків, легальна частина ринку е-рідин у 2023–2024 роках становила кілька десятків тисяч літрів, тоді як частка тіньового сегменту сягала 90%. Такий розрив між офіційним і реальним обсягом вказує на значну частку нерегульованої торгівлі.
Якщо політика буде непродуманою, держава ризикує втратити податкові надходження й підштовхнути споживачів до нелегального ринку. Європейський досвід: що таке директива TPD У 2014 році Європейський Союз ухвалив Директиву 2014/40/EU (TPD), яка стала спільною базою для регулювання електронних сигарет і рідин.
Документ встановив ключові вимоги: обмеження концентрації нікотину, стандарти тари, обов"язкові попереджувальні написи, а також нотифікацію – виробник мав попереджати про вихід нового продукту за шість місяців. Ідея була зрозумілою: створити прозорі правила гри, які знизять ризики для здоров"я і виведуть ринок з "дикого поля".
Але на практиці країни пішли різними шляхами. Велика Британія зробила ставку на зменшення шкоди від куріння.
Тут відсутні акцизи на рідини, дозволені різні смаки, а держава веде відкриту інформаційну політику: електронні сигарети навіть розглядали як потенційний засіб для мінімізації ризиків від паління. Результат говорить сам за себе.
За даними Office for National Statistics, частка курців у Британії знизилася з понад 20% у 2011 році до 12,9% у 2022-му.
Це один із найнижчих показників у Європі. Читайте також: Електронні сигарети: легалізувати не можна заборонити Німеччина обрала іншу стратегію.
Тут акциз на рідини запровадили у 2022 році, і вже у 2025 він сягає 0,26 євро за мілілітр, а у 2026 році зросте до 0,32 євро.
Податкове навантаження є суттєвим, але воно збалансоване високими доходами населення: середня зарплата перевищує 4300 євро (в Україні 550 євро при ставці акцизного податку на рідини в 0,3 євро за мілілітр), а пачка сигарет у Німеччині коштує 9–10 євро.
У таких умовах ринок залишається прогнозованим і легальним. Франція зробила ставку на максимальне оподаткування звичайних сигарет.
Податки формують понад 80% ціни пачки (Eurostat), тоді як рідини залишаються поза увагою і не підлягають обкладенню акцизним податком.
У результаті держава стимулює відмову від куріння, але створює поле для контрабанди саме цигарок.
Тіньова частка на ринку сигарет є найвищою у Європі (37%). Греція стала прикладом хаосу.
Тут у 2017 році ввели акциз 0,1 євро за мілілітр навіть на безнікотинові рідини, а у 2024–2025 роках уряд кілька разів змінював політику щодо ароматів: від повної заборони до часткового відновлення й знову назад (VapingPost).
Така непередбачуваність паралізувала галузь: під загрозою опинилися 10 тисяч робочих місць, а 400 тисяч споживачів перейшли на чорний ринок. Читайте також: Як втрачаються податки від споживання тютюнових та нікотиновмісних виробів В Данії ситуація інша.
Тут акциз на нікотиновмісні рідини становить 0,2 євро за мілілітр для міцності до 12 мг/мл та 0,34 євро для понад 12 мг/мл (SKAT).
Не нікотинові рідини податком не обкладаються. Але окрім акцизу діє сувора нотифікаційна система: за кожен смак чи міцність виробник або імпортер сплачує разовий збір 4950 євро і щорічно ще 1970 євро.
Якщо компанія має десятки смаків і варіацій міцності, витрати множаться, і в підсумку рахунки вимірюються сотнями тисяч євро.
Це робить ринок практично закритим для малого бізнесу і залишає простір лише великим гравцям. Що чекає Україну Сьогодні Україна повторює радше негативні сценарії.
В країні діє один із найвищих у Європі акцизів на рідини – 300 євро за літр, або приблизно 0,3 євро за мілілітр.
Для країни, де середня зарплата становить близько 550 євро, це податкове навантаження є непропорційним. За оцінками фахівців галузі обсяги ринку електронних сигарет в Україні оцінюється у 250 млн євро і його домінуюча частина знаходиться в тіні.
Це означає, що величезна частина продажів проходять поза легальним полем. У результаті держава втрачає десятки мільйонів євро податків, а контроль за якістю продукції практично відсутній. Три головні вороги Перший ворог – непередбачуваність.
Якщо правила змінюються щороку, як у Греції, бізнес не інвестує, а споживач іде до нелегалів. Другий – адміністративні бар"єри.
Данський досвід довів: коли збори множаться на кількість смаків, дрібні компанії зникають, і ринок стає монополізованим. Третій ворог – заборони та надподатки.
Україна вже сьогодні стикається з цією проблемою: висока ставка акцизу й заборона ароматів ведуть не до зниження споживання, а до розквіту сірої торгівлі. Як побудувати збалансовану модель Україні потрібні стабільні правила, які не змінюватимуться щосезону.
Бізнес має розуміти, що інвестиції у легальну торгівлю не будуть знецінені черговою забороною.
Податкова політика повинна бути розумною: ставки мають враховувати рівень доходів населення і співвідноситися з акцизами на інші нікотиновмісні продукти. Процедура реєстрації повинна бути прозорою й доступною, без зайвої бюрократії.
Паралельно держава зобов"язана гарантувати захист споживача – від заборони продажу неповнолітнім до контролю якості та маркування продукції. Читайте також: Наскільки зросте тютюновий податок Україна не може дозволити собі ще один ринок у тіні.
Або ми створюємо правила, які працюють на державу і громадян, або далі працюємо на контрабандистів.
Вибір простий: стратегія чи хаос, бюджет чи чорний ринок.