Перше рішення ЄСПЛ щодо українських санкцій. Крах системи чи стимул для змін?

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс резонансне рішення у справі "ТОВ М.С.Л.
проти України", яким встановив порушення Конвенції про захист прав людини. Крім того, ЄСПЛ уперше дійшов висновку про системні проблеми української санкційної системи, зокрема відсутність належного судового контролю за санкційними рішеннями влади та обґрунтування причин накладення санкцій, навіть в умовах війни та під гаслом національної безпеки. Україна має шанс сприйняти їх як стимул до вдосконалення, щоб її санкційна політика стала ефективною та відповідала європейським стандартам. Кейс ТОВ М.С.Л. У вересні 2015 року Рада національної безпеки і оборони (РНБО) ухвалила рішення про санкції, зокрема проти ТОВ "М.С.Л." – українського оператора державних лотерей, що на той час був найбільшим платником військового збору. Для всіх включених до списку осіб підстави були ідентичними і формальними: посилання лише на п.
1 ч.
1 ст.
3 закону "Про санкції".
Конкретних фактів чи індивідуального обґрунтування не було.
Санкції включали блокування активів, обмеження валютних операцій і зупинення фінансових зобов"язань, що фактично паралізувало бізнес. Читайте також: Санкції: інструмент тиску чи необхідність? Компанія оскаржила ці рішення в українських судах, проте Верховний Суд обмежився перевіркою їх формальної відповідності закону, відмовившись оцінювати фактичні підстави чи обґрунтованість звинувачень. Наразі ТОВ "М.С.Л." вже не перебуває під санкціями.
Це рішення матиме довготривалі наслідки для багатьох підсанкційних осіб та української санкційної політики в цілому. На що вказав ЄСПЛ Європейський суд визнав, що запровадження санкцій становило втручання у право власності заявника, але таке втручання не відповідало вимогам "законності" у розумінні ст.
1 Протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ).
Суд підкреслив два ключові аспекти. Перший – відсутність індивідуалізованого обґрунтування. Рішення РНБО та укази президента не містили обґрунтування, адресованого конкретній компанії.
Замість цього вони механічно копіювали текст закону без пояснення, чому саме ця компанія створює загрозу національній безпеці.
ЄСПЛ підкреслив необхідність розуміння підсанкційною особою причини застосування санкцій та можливість підготувати свої правові аргументи. У законодавстві ЄС встановлений аналогічний стандарт.
Відповідно до ст.
296 Договору про функціонування Європейського Союзу, інституції ЄС зобов"язані надавати чітке та достатнє обґрунтування під час включення осіб або юридичних осіб до санкційних списків.
Навіть у національних списках держав-членів ЄС є спеціальна колонка з коротким описом причин включення до списку. Партнери називають таку інформацію по-різному, наприклад в Регламенті ЄС це "причина", у національному санкційному списку Польщі – "обґрунтування", а в Чехії – "опис протиправної поведінки".
Україна цього досі не зробила. Читайте також: Санкції без доказів Другий аспект – відсутність ефективного судового контролю. ЄСПЛ дійшов висновку, що не було здійснено жодної змістовної судової оцінки рішень про запровадження санкцій.
Верховний Суд обмежився виключно перевіркою дотримання процедурних вимог, зазначених у профільному законі.
При цьому посилався на відсутність повноважень на аналіз та оцінку загроз національній безпеці. Європейський суд вказав, що такий підхід неприйнятний, оскільки позбавив заявника "розумної можливості ефективно оскаржити" рішення.
Навіть у справах, пов"язаних із національною безпекою, влада не може діяти без контролю незалежного суду. Це підтверджує і практика Суду Справедливості ЄС у справі T-619/15.
Суд ЄС, зазначив, що судовий перегляд санкцій має включати перевірку фактів та доказів, на яких рішення ґрунтується.
Судовий нагляд не може обмежуватися формальною перевіркою, а повинен перевіряти, чи фактично обґрунтовані висновки про загрозу національній безпеці. Ба більше, позиція Верховного Суду за ці роки не змінилась.
У 2024 році Велика Палата у справі №800/162/16 дійшла висновку, що повноваження суду щодо оцінки підстав застосування санкцій обмежені, фактично звузивши судовий контроль лише до перевірки дотримання процедури застосування санкцій.
Такий підхід суперечить як практиці ЄСПЛ, так і підходам Суду ЄС, тому якнайшвидше має бути змінений. Значення рішення і наслідки Рішення має системний вплив.
Воно фактично ставить під сумнів чинну практику застосування санкцій в Україні, де рішення РНБО часто ухвалюються без індивідуалізованого обґрунтування, а судовий контроль є формальним. Це рішення є прецедентом, який дозволяє використати вказані недоліки правової процедури для оскарження санкційних рішень іншими підсанкційними особами.
Втім, це рішення ЄСПЛ не означає, що всі санкції, застосовані до майже 20 тисяч фізичних та юридичних осіб, є автоматично незаконними або підлягають скасуванню. Читайте також: Санкції & ПДВ: обмеження в бюджетному відшкодуванні Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства, встановлення ЄСПЛ порушення міжнародних зобов"язань України може бути підставою для перегляду національного судового рішення за виключними обставинами. Таким чином, перед Україною стоїть термінова необхідність реформувати санкційний механізм відповідно до європейських стандартів.
Війна не може й надалі служити виправданням, оскільки ЄСПЛ підкреслив, що навіть за таких умов держава повинна забезпечувати законність, прозорість і підконтрольність своїх дій. Який вихід ЄСПЛ констатував порушення прав.
Тепер Україні необхідно швидко виправити ці недоліки санкційної процедури, ухваливши відповідні законодавчі зміни та гармонізувати санкційну систему до стандартів ЄС. Варто наголосити, що необхідний інструмент уже наявний.
Законопроєкт №12406 про криміналізацію порушення та обходу санкцій наразі готується до голосування у другому читанні.
Він передбачає низку змін до закону "Про санкції".
Це відкриває можливість в одному пакеті внести точкові правки, передбачивши більш детальне регулювання на підзаконному рівні. Громадськість закликає доопрацювати законопроєкт, тому саме зараз можна одночасно реалізувати й потребу у виправленні вказаних у рішенні ЄСПЛ недоліків. Читайте також: Президент уперше скасував санкції щодо банкіра Для цього необхідно: Запровадити процедуру оскарження рішення про застосування санкцій в адміністративному порядку, з визначенням відповідного уповноваженого органу.
Детальний порядок подання та розгляду таких скарг можна врегулювати на підзаконному рівні. Переглянути підходи Верховного Суду щодо меж судового контролю за підставністю включення осіб до санкційних списків, забезпечивши повний судовий контроль по суті фактичних обставин, покладених в основу застосування санкцій проти конкретної особи. Вказувати у додатках до санкційних рішень, а також в Державному реєстрі санкцій конкретні причини включення особи до списку.
Вони не обов’язково мають описувати усі факти, які обґрунтують застосування до особи санкцій, а лише найважливіші підстави такого рішення.
Окрім того, необхідно запровадити практику ЄС щодо повідомлення особи про застосування щодо неї санкцій з вказівкою на право подати зауваження та вимагати перегляду рішення, оскаржити рішення, отримати дозвіл тощо. Окремо варто підкреслити критичну прогалину в санкційному механізмі, яка, у разі запровадження кримінальної відповідальності за порушення санкцій, може перетворитися на підґрунтя для нових рішень ЄСПЛ не на користь України.
Йдеться про відсутність механізму дозволів (ліцензій) на вчинення дій, заборонених санкціями, необхідний для захисту базових прав осіб і запобігання зловживанням. Крім того, його створення є прямою вимогою ЄС у межах скринінгу законодавства й застосовується всіма країнами санкційної коаліції.
Без нього новий закон залишиться вразливим перед потенційними позовами до ЄСПЛ. Отже, перед українською владою відкривається реальна можливість не лише криміналізувати порушення санкцій, а й усунути десятирічні прогалини у національній санкційній системі.
Це дозволить не лише зміцнити механізм захисту національної безпеки, а й убезпечити державу від сотень потенційних позовів до ЄСПЛ, масового скасування санкцій та репутаційних втрат, які загрожують Україні як державі, що роками застосовувала цей інструмент без достатніх процедурних гарантій.