Як працевлаштувати переселенців

Україна, яка четвертий рік протистоїть російській агресії, стикається з новим викликом: слабкою інтеграцією внутрішньо переміщених осіб (ВПО) з громадами. Однією з ключових проблем залишається працевлаштування.
До березня 2025 року через Державну службу зайнятості працевлаштовані лише 800 тис.
ВПО працездатного віку з 2,1 млн.
Тобто лише кожна третя ВПО має офіційну роботу.
Решта осіб або працюють неофіційно, або залишаються без роботи, що ускладнює їх адаптацію і створює додаткове навантаження на соціальну систему. Компенсації для роботодавців недостатні Держава стимулює працевлаштування ВПО через програму компенсацій витрат на оплату праці.
У 2024 році на це витратили 270 млн грн, що дозволило працевлаштувати понад 13 тис.
осіб.
У 2025 році 2 500 роботодавців отримали компенсації за працевлаштування 4 200 ВПО, а сума виплат становила 94 млн грн.
Цифри здаються значними, але в масштабах проблеми це крапля в морі. Програма є позитивним кроком, але вона не вирішує системних проблем.
ВПО стикаються з браком вакансій, які відповідають їхнім навичкам, або з небажанням роботодавців брати на роботу людей з нестабільним житловим статусом.
До того ж, терміни надання компенсацій обмежені, що знижує зацікавленість бізнесу. Працездатні виїжджають, непрацездатні залишаються Аналітика останніх переміщень показує тривожну тенденцію: українці працездатного віку з прифронтових зон та окупованих територій дедалі частіше виїжджають за кордон у пошуках кращих можливостей.
Натомість люди похилого віку чи з обмеженими можливостями залишаються в Україні, що посилює демографічний дисбаланс.
Це не лише економічна, а й соціальна проблема: втрата працездатного населення загрожує довгостроковому відновленню країни. Читайте також: "Щороку зникає місто завбільшки з Житомир".
Коли Україні чекати навалу трудових мігрантів Інтеграція внутрішньо переміщених осіб з новими громадами – це не просто гуманітарне питання, а стратегічна необхідність.
Якщо Україна не зможе створити умови для працевлаштування та адаптації ВПО, вона ризикує втратити значну частину людського капіталу, який так потрібний для відбудови. Як вирішити проблему Щоб змінити ситуацію, потрібні комплексні рішення, які поєднують державну підтримку, приватну ініціативу та інноваційні підходи.
Ось кілька пропозицій. 1.
Розширення підтримки приватних агентств зайнятості.
Державна служба не справляється з обсягом роботи.
Приватні агентства стали б ефективним інструментом, якби отримували субсидії за кожного працевлаштованого ВПО.
Це розширило б доступ до вакансій і пришвидшило процес працевлаштування. 2.
Збільшення термінів компенсацій для роботодавців.
Нинішні короткострокові компенсації не мотивують бізнес брати ВПО.
Подовження терміну виплат або їх диференціація залежно від регіону чи галузі змінили б ситуацію. 3.
Стимули для забезпечення житлом.
Одна з перешкод для працевлаштування ВПО – відсутність житла.
Роботодавцям, що надають житло або компенсують оренду, можна знизити податки чи надати гранти на розширення бізнесу. 4.
Популяризація платформ "робота плюс житло".
Онлайн-платформи, які поєднують вакансії з пропозиціями житла, значно полегшать адаптацію внутрішньо переміщених осіб.
Такі платформи варто активно просувати через державні та громадські канали, щоби про них дізнавалися і роботодавці, і шукачі роботи. Чому це важливо Адаптація ВПО – це не лише про економіку, а й про соціальну згуртованість.
Кожна непрацевлаштована ВПО – це не лише втрачений потенціал, а й ризик зростання соціальної напруги.
Люди, які відчувають себе потрібними, які мають стабільну роботу і дах над головою, швидше стануть активними членами нових громад. Україна стоїть перед вибором: або ми інвестуємо в адаптацію ВПО, або зіткнемося з довгостроковими наслідками їх маргіналізації.
Розширення програм підтримки, залучення приватного сектору та створення умов для поєднання роботи й житла – це не просто ідеї, а необхідність.
Час діяти, поки працездатні українці ще тут.