Президент уперше скасував санкції щодо банкіра

З початку великої війни Україна активно застосовує санкції як інструмент економічного та політичного тиску.
Наразі в санкційних списках 21 тис.
фізичних та юридичних осіб.
Хоча в багатьох випадках це виправданий крок, особливо в умовах війни, далеко не завжди санкції були обґрунтованими. До великої війни і після її початку Україна діяла швидко, іноді навіть занадто.
Під обмеження потрапляли люди та компанії не через реальні зв"язки з державою-агресором, а через застарілі публікації в інтернеті або неперевірені припущення.
Юридичні підстави для санкцій часто замінював інформаційний шум. Санкції поступово стали заміною інших правових механізмів: притягнення до кримінальної відповідальності, судових позовів щодо реприватизації.
Тобто з інструменту захисту нацбезпеки вони перетворилися на механізм, який створює ризики для репутації, інвестиційного клімату та самої ідеї правової держави. Санкції без доказів – це не про справедливість, а про свавілля.
До минулих вихідних держава не визнавала своїх помилок у санкційній політиці.
За десять років існування санкцій випадки їх скасування були поодинокими. Революційною стала справа громадянина Франції, коли Верховний Суд став на бік підсанкційної особи і президент України визнав помилку.
Що сталося? У лютому 2023 року президент за ініціативою Національного банку України застосував санкції до банкіра через його працевлаштування в керівному органі російського банку.
Насправді ж заявлених підстав не існувало: особа припинила будь-яку співпрацю з цим банком ще в жовтні 2020 року. Ми почали комплексну роботу для скасування санкцій та відновлення репутації особи на адміністративному та судовому рівнях.
Докази безпідставності введення санкцій надавалися Нацбанку, Раді національної безпеки і оборони, президенту та іншим державним органам.
Окремо було залучене посольство Франції в Україні, що підкреслило репутаційне значення справи на міжнародному рівні. За два роки боротьби санкції вдалося скасувати.
У лютому Верховний Суд визнав незаконним указ президента про застосування санкцій.
Це перше судове рішення, яке скасовувало санкції, застосовані чинним президентом.
Розуміючи очевидну безперспективність, президент подав апеляцію, тож рішення не вступило в дію. Читайте також: Обмеження проти українців: що не так з вітчизняними санкціями та як їх покращити? 4 жовтня 2025 року, не чекаючи результатів розгляду апеляції, президент виправив помилку та своїм указом остаточно скасував санкції.
Фактично він виконав вимоги Європейського суду з прав людини, який наголошує на обов"язку держави перевіряти реальність та обґрунтованість підстав для санкцій. Значення цієї справи важко переоцінити.
Цей прецедент став підставою для переоцінки всього санкційного списку.
Так, 10 жовтня 2025 року президент скасував обмежувальні заходи щодо ще однієї фізичної особи з цього ж списку. Визнання державою своїх помилок – позитивний сигнал.
Бізнес-клімат потребує прогнозованості.
Санкції без чіткої аргументації, відсутність ефективної процедури їх перевірки та скасування – сигнал інвесторам про правову невизначеність в Україні.
Натомість скасування помилкових санкцій демонструє бізнесу, що правова система держави здатна працювати навіть у політично чутливих питаннях. Сподіваємося, що ця справа стане каталізатором змін у санкційній сфері: підстави для застосування санкцій ретельно вивчатимуться, а держава буде не лише запроваджувати обмеження, а й у правовий спосіб усувати власні помилки. Процедура скасування санкцій має стати прозорою та ефективною, щоб особа, до якої безпідставно застосовані санкції, не чекала два роки на відновлення своїх прав та репутації.
Саме це є ознакою зрілої інституційної спроможності.