Коли іноземна компанія стає податковим резидентом

У 2024 році податкова служба почала ідентифікувати іноземні компанії, які працюють в Україні без відповідної реєстрації. Один з прикладів – справа, у якій естонська торгова компанія була визнана такою, що має постійне представництво в Україні.
Це рішення прецедентне і демонструє, які дії контролерів КІКів можуть призвести до фіскальних ризиків навіть у разі ведення бізнесу через зареєстровану за кордоном юридичну особу. За українським законодавством, під постійним представництвом розуміється організація або особа, що діє від імені нерезидента в Україні, регулярно здійснюючи господарську діяльність, яка породжує податкові зобов’язання. Визначальні не лише формальні аспекти (наприклад, реєстрація), а й фактичні: де розташований управлінський центр, звідки надсилається кореспонденція, де підписуються договори, як оформлена корпоративна структура. У згаданому кейсі фізособа (громадянин України), яка є податковим резидентом, у 2022 році заснувала в Естонії компанію.
Вона стала її одноосібним власником і директором.
Особа задекларувала фірму як контрольовану іноземну компанію (КІК) і подала звітність за 2022-2023 роки.
Проте згодом податкова служба, аналізуючи подану звітність та відкриті джерела, виявила, що всі ключові управлінські функції цієї компанії виконувалися з території України. Підставами для визнання постійного представництва стали такі факти: підписання контрактів з української адреси, зазначення Києва як місця укладення договорів, ведення ділового листування з українських IP-адрес, відсутність співробітників або офісу в Естонії, здійснення всієї управлінської діяльності з України.
У статуті компанії було прямо передбачено, що всі рішення ухвалює лише директор, а листування з клієнтами здійснювалося з особистої української поштової скриньки. Дані з естонських публічних реєстрів підтвердили, що фірма не має управлінців або осіб, які б працювали за межами України.
Податкова долучила до справи дані з КІК-звітності, у яких було зазначене джерело доходу – операції в Україні. У суді фізособа намагалася довести, що не могла виїхати з України через воєнний стан та апелювала до наявності агентських відносин з угорською компанією.
Ці аргументи не вплинули на позицію суду.
Він вказав, що фірма була зареєстрована після початку великої війни, а отже, неможливість виїзду не виключає можливості організації управління з інших юрисдикцій, якби була така мета. У результаті суд першої інстанції та апеляційний суд у квітні та липні 2024 року підтвердили правомірність дій податкової.
Фірму поставили на податковий облік як постійне представництво нерезидента в Україні.
Її оштрафували на 100 тис.
грн за ведення господарської діяльності без реєстрації, відкрили податкові зобов’язання з податку на прибуток і зобов’язали подати звітність за попередні періоди. Читайте також: Олігархам пробачили податки? Як Рада і президент проштовхнули пом"якшення антиофшорного законодавства Цей кейс важливий не лише як індикатор позиції податкової служби.
Він показує, наскільки тісно переплітаються питання КІК, трансфертного ціноутворення та постійного представництва (ПП).
У разі його виявлення компанія втрачає право на застосування пільгових ставок податку на репатріацію, передбачених міжнародними конвенціями, бо резидентство де-факто переноситься в Україну. Українські контролери КІКів зобов’язані декларувати всі доходи, отримані від іноземної компанії.
Якщо така компанія визнається постійним представництвом, то нагляд за цими доходами стає ще суворішим, особливо в контексті автоматичного обміну фінансовою інформацією (CRS) та міждержавного співробітництва. Податкова звертає увагу на такі найбільш поширені ознаки: управління компанією здійснюється з території України; відсутність офісу, персоналу або значущих витрат у країні реєстрації; використання українських адрес, електронної пошти, телефонів; укладання контрактів з території України; дублювання видів діяльності, які могли б здійснюватися в Україні, без доданої вартості в юрисдикції реєстрації. Для мінімізації ризиків платникам податків доцільно мати за кордоном фізичний офіс, працівників та витрати на утримання; не укладати угоди в Україні; делегувати частину управлінських функцій колегіальним органам або місцевим директорським фірмам; обґрунтувати економічну доцільність обраної юрисдикції; уникати ознак, які свідчать про відсутність реальної економічної діяльності; у разі високої ймовірності визнання ПП розглянути можливість добровільної реєстрації в Україні. Таким чином, створення іноземної компанії без глибокого аналізу її фактичної діяльності, корпоративного управління та місця ухвалення рішень може призвести до визнання постійного представництва в Україні з усіма податковими наслідками.
Бізнес, що позиціонує себе як міжнародний, має враховувати ці ризики ще на етапі планування структури, щоб уникнути несподіваних фіскальних зобов’язань. Якщо структура компанії або модель управління можуть бути розцінені податковими органами як такі, що мають ознаки ПП, варто заздалегідь провести комплексний аналіз на предмет податкових ризиків.
Іноді доцільно розглянути варіант добровільної реєстрації постійного представництва, що дозволить уникнути значно жорсткіших санкцій у разі виявлення порушення в ході перевірки.