Аптеки відчули кадровий голод: ще кілька його причин та план, як його задовольнити

Дефіцит фармацевтів виник не на рівному місці.
З початком великої війни чимало спеціалістів були вимушені залишити свої домівки та виїхати на захід України з Донецької, Луганської, Харківської, Херсонської, Запорізької, Сумської та Чернігівської областей. Деякі робили спроби працевлаштуватися в аптеки, але безуспішно.
По-перше, необхідно розуміти масштаб міграції фармацевтів до Львівської, Чернівецької, Вінницької, Хмельницької та Закарпатської областей. По-друге, їм просто не було куди йти: в аптеках в умовно безпечних областях вже був набраний штат, а на початку війни не відкрилося жодної нової аптеки, тому колективи не формувалися.
Звісно, була невелика кількість фармацевтів, які виїхали з західної частини України до ЄС.
Їх замінили колеги-переселенці. Читайте також: Аптеки відчули кадровий голод.
Через дефіцит фармацевтів ліки продають люди без освіти Фармацевти з прифронтових або вже окупованих територій покидали Україну і в іншому напрямку: вони проходили через фільтраційні табори, а потім їх вивозили, наприклад, до окупованого Донецьку, анексованого Криму, російського Тамбову та півночі московія.
Є історії людей, яких з 28 лютого 2022 року вивозили з Маріуполя.
Є фармацевти, яким через московія вдавалось дістатися Європи. Можливо, ці люди могли б після деокупації повернутися до України та пом’якшити кадрову кризу, але їм нікуди повертатися: йдеться про Херсонську, Харківську та Сумську області.
У когось місто досі окуповане, у когось зруйнована оселя, у когось село під постійними обстрілами. Підсумую: з 2022 року безліч компетентних, професійних та досвідчених фармацевтів залишились без роботи.
Частина з них здобула іншу професію та знайшла себе там.Воєнний чинник Попри те що фармацевти є учасниками цілком зрозумілих економічних процесів, вони – люди, і їх ґрунтовно зачепив московитський напад.
Маємо велику кількість спеціалістів, яких мобілізували або які у перші дні війни пішли добровільно до військкомату для захисту країни.
Деякі фармацевти-жінки стали бойовими медикинями. Найсумніше те, що ми маємо загиблих фармацевтів, а також тих, хто зазнав поранень.
Травмовані війною професіонали своєї справи вже не повернуться до роботи за фахом. Читайте також: Катерина Загорій, "Дарниця": Відвідувачі аптек до 70% грошей віддають за електроенергію і квадратні метри, а не за ліки Воєнний чинник – єдина причина, чому після відкриття кордонів для 22-річних у серпні, теж виїхало багато фармацевтів.
Це були здебільшого не військовозобов’язані чоловіки, а жінки до 25 років, які супроводжували своїх чоловіків, або старші – у яких синам до 22-х років.
Їх виїхало дуже багато.
Чи повернуться вони назад, ми не знаємо. Per aspera: освіта Щоб здобути фах фармацевта, раніше потрібно було на кілька років зв"язати своє життя з Харковом, який досі є столицею української фармації.
А ще – прифронтовим містом. Черг з тих, хто бажає приїхати до цього міста та навчатись на фармацевта, немає.
Як наслідок, кількість студентів – невелика, вони розкидані по всьому світові. Читайте також: Фармацевтичний ринок у турбулентності: чому уряд не може приборкати ні аптеки, ні виробників Крім того, справжньою перепоною для майбутніх фармацевтів стали іспити КРОК.
Чимало з них їх не склали та були відраховані – це напряму впливає на кількість таких спеціалістів.
Багато так і не завершило свою освіту. Також нагадаю, що фармацевти – військовозобов’язані фахівці.
Жінки, які становлять левову їх частку, дуже неохоче стають на військовий облік і, як наслідок, обирають для себе більш безпечний фах.
Як і самі абітурієнти. Як задовольнити кадровий голод Зізнаюсь, що фаховий голод галузь відчувала й раніше.
Але нині він підсилений війною та процесами, які вона зумовлює.
Наприклад, чимало фармацевтів воліють працевлаштуватись на виробництво у фармацевтичних компаніях, які надають бронь від військової служби. Нестача фахівців вже сильно вдарила по доступності ліків у прифронтових, деокупованих та сільських регіонах.
Аптеки там не відчиняють двері не тому, що немає такого бажання чи плану, а тому, що там банально відсутній профільний фахівець.
Навіть у 905 населених пунктах "мирних" Івано-Франківської, Вінницької, Хмельницької та Закарпатської областей відсутні аптеки. Підсумую: в Україні критична нестача фармацевтів.
Вони або виїхали, або не довчились, або відмовились від профільної освіти, або мобілізовані, або загинули. Як подолати нестачу спеціалістів? Ми не впливаємо на рішення людей повернутись до України, а також на мобілізацію та все, що пов’язано з війною.
Але можемо об’єднати зусилля для поступової зміни навчальних програм для фармацевтів, які не планують самостійно виготовляти ліки та працювати з екстрактами.
Тобто, йдеться про полегшення процесу опанування фаху. У контексті війни, смертей та міграції, МОЗу та вишам не варто створювати молодим людям додаткові перепони.
Ми не в тій ситуації, щоби перебирати.