За які слова доведеться відповідати в суді?

Багато хто вважає, що за "наклеп" можна потрапити за ґрати.
Це міф.
У Кримінальному кодексі відсутня стаття, за якою можна притягнути до кримінальної відповідальності за наклеп. Відповідальність можлива лише у цивільно-правовому порядку: особа, яка вважає, що її честь, гідність чи ділова репутація порушені, може звернутися до суду з позовом про спростування недостовірної інформації та/або про відшкодування моральної шкоди. Тобто мова йде про гроші та репутаційні наслідки, а не про в’язницю. Що вважається наклепом В українському законодавстві поняття "наклеп" як окреме правопорушення відсутнє.
Натомість діють норми Цивільного кодексу, які захищають честь, гідність і ділову репутацію особи (ст.
277 ЦКУ). Наклепом вважається поширення недостовірної інформації, яка принижує честь, гідність або ділову репутацію особи.
Ключове – інформація має бути подана як факт, а не як думка. Оціночне судження – це суб’єктивна думка, яка не підлягає доведенню чи спростуванню, а факт можна перевірити.
Наприклад: "Цей ресторан – жахливий" – думка. "Цей ресторан порушує санітарні норми" – потенційно факт, який треба довести. Суди чітко розмежовують ці поняття.
Якщо висловлювання не містить конкретних фактів, а лише емоційну оцінку – це не наклеп. Іншими словами, за власну думку вас не можуть засудити, а проблеми починаються, коли ви видаєте неперевірений факт за істину. Як довести до перемоги справу про наклеп У спорах про захист честі та гідності суди насамперед перевіряють: факт публічного поширення спірної інформації; зв"язок між поширеною інформацією та особою позивача; факт поширення саме недостовірної інформації у вигляді фактичних тверджень; наявність шкоди для честі та гідності особи позивача. У справах про захист честі, гідності та ділової репутації ключовим є питання: чи містить висловлювання фактичне твердження, чи це лише оціночне судження? Іноді це настільки тонка межа, що неможливо обійтися без проведення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи. Читайте також: Цькування на роботі: нові підстави для звільнення та відповідальність роботодавця За допомогою такої експертизи фахівець (лінгвіст або філолог) може дати відповіді на питання: Чи є у висловлюванні твердження про факти? Чи можна ці твердження перевірити? Чи має текст емоційне забарвлення, гіперболу, сатиру тощо? Чи носять такі твердження образливий характер щодо особи позивача? Наприклад, у справі проти журналіста, який написав "чиновник нажився на тендерах", експертиза показала, що фраза має ознаки фактичного твердження – вона стверджує конкретну дію, яку можна перевірити.
Натомість фраза "він поводиться як корупціонер" – це оціночне судження, бо не містить конкретних фактів. Отже, якщо ви усе-таки вирішите захищатися від наклепів у судовому порядку, то не буде зайвим спочатку звернутися до експерта та з"ясувати, чи дійсно спірні висловлювання є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями. А як щодо соцмереж, блогів і коментарів? Сьогодні більшість гучних конфліктів починається не зі шпальт газет, а саме у Facebook, Telegram чи YouTube.
Чи означає це, що коментар у мережі "нічого не вартий" і відповідальності немає? Суд вважає, що інформація у відкритій групі чи на персональній сторінці з широким доступом є публічною.
Тобто ваш пост у Facebook прирівнюється до статті у газеті. Читайте також: Дмитро Добкін: "Я "бухий" писав у ютубі про "руских" Коментарі також важливі.
Якщо у стрічці під новиною ви пишете "цей бізнес – шахрайський", це так само може стати предметом позову, як і повноцінна стаття. Отже, у соціальних мережах діють ті ж самі правила, що й у будь-якому публічному медіа.
Думка – захищена.
Факт – повинен мати докази. Три речі, які краще не писати у соцмережах "Він злодій/шахрай/корупціонер".
Без вироку суду такі твердження вважаються неправдивими фактами.
Навіть якщо ви впевнені, доказів у суді може не вистачити. "Компанія краде/порушує закон".
Якщо немає документів, офіційних рішень чи перевірених джерел, краще писати "мені здається" або "є підозри", а не стверджувати. "Всі працівники цієї фірми – incompetent/брехуни" Узагальнення, яке поширюється на цілу групу, часто визнається приниженням ділової репутації. А натомість можна сміливо користуватися формулюваннями: "На мою думку…", "Мені здається…", "Я маю негативний досвід…" Такі конструкції підкреслюють, що ви висловлюєте оцінку, а не встановлюєте факт. Що варто пам"ятати кожному Не бійтеся висловлювати власну думку – це ваше право.
Але якщо поширюєте факти, переконайтеся, що маєте підтвердження. Суспільство поступово вчиться відрізняти свободу слова від зловживання.
Погроза "я подам до суду" часто використовується як спосіб тиску і залякування, але на практиці виграють такі справи далеко не завжди. І журналісти, і звичайні користувачі соцмереж повинні пам’ятати: думка – захищена, факт – перевіряється.
Ця проста формула може вберегти від непотрібних витрат і конфліктів.