Земельна амністія, яку не підтримує Європарламент

Днями сталися дві події, пов’язані із законом "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача". 9 вересня Європарламент схвалив резолюцію, у якій закликав Верховну Раду внести зміни до закону №12089.
У резолюції сказано, що цей закон "дозволяє легалізувати право власності на землю, незаконно вилучену в держави, включаючи ліси й водойми, приватними особами, що не відповідає acquis ЄС, оскільки закон у його нинішньому вигляді включає правові невизначеності, які унеможливлюють повернення такої землі державі".
На час ухвалення резолюції проєкт №12089 уже був ухвалений та набув чинності як закон №4292-IX. 12 вересня пленум Верховного Суду (ВС) звернувся до Конституційного Суду з поданням щодо неконституційності зворотної дії окремих норм цього закону.
Голова Касаційного господарського суду ВС Лариса Рогач зазначила, що надання п.
2 розд.
II "Прикінцеві та перехідні положення" закону зворотної дії в часі суперечить ст.
58 Конституції, бо призводить до порушення фундаментального елемента принципу верховенства права – правової визначеності. Європарламент і Верховний Суд одностайні: закон №4292-IX порушує правову визначеність та верховенство права.
Цей акт встановив заборону на повернення державного та комунального майна і земель, якщо з моменту їх втрати державою пройшло десять років.
Водночас є перелік майна, на яке він не поширюється.
Лісів та земель водного фонду там немає, тому Європарламент застерігає про протиправність їх привласнення.
Це важливо для екології всієї Європи. У резолюції не названі землі природно-заповідного фонду, адже формально вони є в переліку об’єктів, на які закон не поширюється "за умови наявності підтвердних документів про статус таких об’єктів (територій) на момент вибуття з володіння".
Проблема в тому, що понад 80% цих об’єктів не мають землеустрою, бо на його проведення не виділялися кошти.
Так само як землі історико-культурного призначення, наприклад, землі археології, які за законом можуть належати лише державі.
Незаконно набуті, вони не підлягатимуть поверненню, поки діятиме закон. Натомість у зверненні Верховного Суду не йдеться про окремі види земель.
Верховний Суд підтримує звернення судів про те, що Верховна Рада порушила Конституцію, коли визначила, що закон застосовується до позовів, які були подані до ухвалення закону та розглядаються судами першої інстанції. За цим законом, якщо суд першої інстанції почав розглядати справу, коли діяли норми ЦК, на підставі яких землю потрібно було повертати державі чи громаді, але не ухвалив рішення, держава чи територіальна громада до розгляду справи має попередньо внести на депозитний рахунок суду ринкову вартість оспорюваних земель.
Ці кошти автоматично отримає відповідач, якщо земельну ділянку буде витребувано в державну чи комунальну власність як незаконно відчужену. Якщо таких грошей у бюджеті немає, це наперед визначає результат судового розгляду на користь набувача лісу, парку чи берега річки.
Деякі суди вважають, що в цій частині закон суперечить Конституції, а тому його не застосовують, Натомість вони застосовують норми Конституції як норми прямої дії і задовольняють вимоги про повернення незаконно відчужених земель без компенсації з держбюджету. Також суди не підтримують попереднє внесення прокуратурою ринкової вартості землі на депозит суду до відкриття провадження в справі.
Як це зробив апеляційний господарський суд 17 вересня 2025 року в справі про повернення громаді Києва земель Протасового Яру, проти забудови якого боровся Роман Ратушний і де має бути облаштований парк його імені. Активіст Роман Ратушний: Забудова Протасового Яру – бочка, в якій лежить порох і київської, і дніпровської мафії Які можуть бути витрати з державного бюджету для повернення земель, критично важливих для екології, якщо закон діятиме в теперішньому вигляді? За інформацією з Єдиної бази даних звітів про оцінку ФДМ, лише у 2024 році вартість ділянок, за якими були подані позови прокуратури, становить 407 285 млн грн.
Очевидно, що ця вартість занижена, бо йдеться зокрема про природоохоронні чи історико-культурні землі, які не можуть законно набуватися в приватну власність.
Ринкової ціни вони не мають, тому оцінюються як звичайні землі. Яка їх справжня вартість? Індекс Землі BBC, у якому перераховані цінності ресурсів, оцінює їх вартість понад 100,3 трлн дол.
Найбільш цінною є прісна вода: 73,4 трлн дол.
На другому місці – дерева та ліси, їх оцінюють 16,2 трлн дол. У Європі економічна цінність прісноводних екосистем оцінюється понад 11 трлн євро щорічно.
Це майже у 2,5 разу більше, ніж весь ВВП Німеччини.
Причому економічна складова – лише 1 трлн євро.
10 трлн євро на рік – "невидимі переваги", такі як забезпечення питною водою, збереження родючості ґрунтів, поглинання вуглецю, захист від руйнівних повеней та посух. Україна посідає 125 місце у світі за кількістю питної води на душу населення, між Чадом та Суданом.
Через забудову узбереж ми офіційно маловодна країна світу. Ліси трохи дешевші.
В Україні вартість екологічних послуг, які надає гектар лісу, сягає 25 тис.
дол.
Найбільша частка загальної вартості лісів (65-90%) пов’язана з їхніми функціями регулювання клімату.
Частка комерційної вартості становить 5-20%, решта припадає на екологічну та соціальну цінності. Це неспівставно із звичайною вартістю землі.
Кліматична та екологічна вартість лісів і водойм у сотні разів перевищує комерційну та соціальну вартість їх забудови.
Тому можна пожартувати, що держава, компенсуючи вартість привласнених лісу чи узбережжя, платить дуже дешево.
Питання лише в тому, що все це відбувається під час війни, а платити потрібно з бюджету за землі, які взагалі не могли на законних підставах набуватися приватними власниками. Останні про це чудово знали, адже неможливо не знати, що ти незаконно набуваєш ліс, берег річки, лиману чи моря.
Чому незаконно? Це було заборонено законом протягом десятиліть.
Презумпції знання закону (ч.
2 ст.
68 Конституції), як і всі норми Конституції, до ухвалення закону №4292-IX діяли для всіх однаково. Свого "конституційного" часу чекає й новела цього закону про те, що відсутність повноважень в органів влади на вчинення дій (передавання майна) не є перешкодою для виникнення їх законних наслідків.
До ухвалення закону такого теж не було.
Засадою конституційного устрою України є те, що органи державної влади та місцевого самоврядування зобов"язані діяти лише в межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України (ст.
19 Конституції). Це дуже небезпечний законотворчий прецедент.
Як і вказівка судам в цій же нормі застосовувати для повернення державної чи комунальної власності способи захисту, які унеможливлять повернення земель чи іншого незаконно відчуженого майна державі чи громадам.
На перший погляд, вбачається порушення законодавцем конституційних засад поділу влади (ст.
6 Конституції).
Є надія, що ця норма закону також стане предметом звернення до Конституційного Суду. Резолюція Європарламенту дає надію, що Україну припинять сприймати в ЄС як "екологічну" колонію.
ЄСПЛ буде розглядати українські ліси такими ж цінними для європейської спільноти, як ліси Бельгії, береги Франції, Іспанії чи Хорватії.
Хоча забезпечення екологічної безпеки на території України – це насамперед обов’язок держави України, а отже, й законодавців.
Так встановлює ст.
16 нашої Конституції.