Чому знову говорять про блекаути

Початок нового опалювального сезону супроводжується не лише прогнозами синоптиків, а й дедалі частішими заявами про можливі віялові відключення.
У ЗМІ і соцмережах знову з’являється словосполучення "графіки обмежень".
Що стоїть за попередженнями енергетиків і наскільки реальні ці ризики? Масштаби втрат і виклики відновлення Енергосистема входить у черговий зимовий сезон після безпрецедентних руйнувань 2023-2024 років.
Попри героїчні зусилля ремонтних бригад та донорську підтримку, велика генерація відновлюється повільно.
За даними "Укренерго", у пікові періоди 2025 року дефіцит потужності сягав понад 35% потреб країни. Частина об’єктів потребує глибокої модернізації або заміни обладнання, яке виготовляється за індивідуальними специфікаціями і має тривалі терміни постачання.
Ці втрати неможливо компенсувати винятково аварійним ремонтом, система перебуває в умовах постійного балансу на межі. московіяни знищили або пошкодили до 10 ГВт або понад 45% генераційних потужностей – ТЕС та ГЕС.
Вони вивели з ладу близько 90% теплової генерації компанії ДТЕК.
Значні ушкодження отримала гідрогенерація. Під постійними атаками перебувають енергетична інфраструктура (підстанції, трансформатори, високовольтні лінії) та генерація.
Повторні атаки на Трипільську ТЕС, де проходили відновлювальні роботи, лише доводить це. Попередження як інструмент підготовки У комунікаціях енергетиків дедалі частіше звучать слова "попереджуємо", "можливо", "у разі необхідності".
Це не ознака паніки, а інструмент підготовки. Прогнозування споживання і стану енергосистеми є динамічним процесом.
Ситуація може змінюватися щодня залежно від температури, інтенсивності обстрілів, технічних несправностей чи ситуації на складах палива. Попередження не означають гарантовані відключення, але вони дозволяють підготувати населення, бізнес та органи місцевої влади до можливих сценаріїв. Водночас 15 вересня у компанії "Укренерго" заявили, що наразі триває відновлення пошкодженого обладнання та поповнення запасів для можливих ремонтів.
За умови відсутності системних атак на енергооб’єкти країна здатна пройти зимовий сезон без обмежень споживання електроенергії. Тож обговорення графіків відключень, зон ризику, сценаріїв розгортання аварійної допомоги – не спекуляції, а частина планування в умовах невизначеності.
Це сценарії для енергетиків, влади, підприємств та міжнародних партнерів. Чому саме зараз Початок холодів традиційно супроводжується зростанням споживання електроенергії, зокрема через використання обігрівачів та електрокотлів.
Навіть у мирний час з листопада по лютий – найнапруженіший період для системи.
Нині ж, у воєнних умовах і з ушкодженою інфраструктурою, ризики зростають кратно. Влітку ситуацію частково рятувала сонячна генерація, яка в пікові години покривала 10-15% потреб.
Через зменшення світлового дня та погіршення погоди ця частка знижується.
Крім того, зростає потреба в маневрових потужностях, які можна швидко запускати й зупиняти в разі дефіциту.
Таких потужностей обмаль. Читайте також: Ніхто у світі не зміг би виконати вимогу Зеленського: як мобільні оператори готуються до вимкнень світла Найбільші ризики на осінньо-зимовий період – дефіцит генерації в пікові години (вранці та ввечері), нестача маневрових потужностей для балансування, обмеження імпорту через технічні інфраструктурні фактори, атаки на підстанції та лінії передавання, нерівномірний доступ до електроенергії в різних регіонах. Тому вже зараз енергетичні компанії нагадують споживачам про важливість економії електроенергії та можливість введення обмежень. Відповідальність: ринок і держава Проблема відключень має не лише технічну, а й інституційну складову.
Україна досі не має затвердженої довгострокової енергетичної стратегії.
Хоча кризове управління працює ефективно, стратегічного бачення – як відновити баланс генерації, знизити вразливість, забезпечити стабільні тарифи – досі бракує. Водночас бізнес і громади починають брати відповідальність за свою енергонезалежність.
За останній рік різко зросла кількість проєктів розподіленої генерації, малі СЕС і вітряки з"являються на дахах заводів та логістичних хабів.
Встановлюються системи накопичення, модернізуються мережі.
Це ознака нової фази, коли ринок реагує швидше, ніж регулятор.
Однак без державної підтримки та прогнозованої політики такий підхід не замістить втрати в масштабах країни. Що робиться для стабілізації На тлі загроз і складнощів енергетичний сектор не залишається бездіяльним.
У 2025 році спостерігається активізація в кількох напрямках. Розгортання розподіленої генерації.
Малі когенераційні установки, газопоршневі електростанції, біогазові комплекси розвантажують мережу і створюють резерви. Інвестиції у відновлювану енергетику.
Попри боргові проблеми перед ВДЕ, інвестори розгортають нові проєкти, особливо в західних регіонах.
Окремі громади запускають локальні СЕС для забезпечення соціальної інфраструктури. Після 2022 року ВДЕ стали головною надією на децентралізацію генерації, проте російські обстріли показали вразливість цієї моделі.
Особливо постраждали ВЕС. В Україні було введено в роботу 1 947 МВт вітроенергетичної потужності.
Знищено або пошкоджено 40 МВт з них, а 1 300 МВт опинилися на окупованій території.
У 2025 році буде введено в дію 200 МВт нових ВЕС, а до 2030 року – ще 4 ГВт.
Потенціал ВЕС в Україні оцінюється 100-150 ГВт встановленої потужності. Використання накопичувачів енергії.
Перші етапи розвитку систем накопичення (BESS) демонструють потенціал для вирівнювання піків навантаження, проте їх потужність поки що незначна: 17,4 МВт при виданих технічних умовах на 3 ГВт. Розвиток енергетичних спільнот.
Місцеві ініціативи з енергонезалежності набирають обертів.
Створюються мікромережі для шкіл, лікарень, водоканалів з гарантованим джерелом живлення за відсутності централізованого постачання. Що може зробити бізнес Реалії змушують підприємства брати на себе більше відповідальності за енергетичну стійкість.
Ось кілька кроків, які можуть мінімізувати ризики. 1.
Оцінка ризиків та енергоаудит: аналіз споживання, зон вразливості, резервних сценаріїв. 2.
Локальна генерація: встановлення СЕС, біогазових установок, газопоршневих станцій. 3.
Системи зберігання енергії: інвестиції в акумулятори для стабілізації пікових навантажень. 4.
Долучення до мікромереж: створення "островів стійкості" разом з іншими підприємствами чи громадами. 5.
Планування сценаріїв: підготовка до роботи в умовах відключень, злагоджене переключення систем, інформування персоналу, контракти з постачальниками. Баланс попередження та дій Говорити про можливість відключень – це не залякування, а відповідальна комунікація.
Енергетики відновлюють, модернізують, готуються до зими, але рівень стійкості залежить і від споживачів.
Досвід показує: там, де поєднуються гнучкість системи, проактивність бізнесу і свідоме споживання, система витримує. Ми не можемо гарантувати, що цієї зими світло буде завжди, але можемо зробити максимум, щоб навіть у темряві можна було діяти впевнено й відповідально.
Тому попередження про відключення – це не лише про дефіцит потужностей.
Це про нову реальність, у якій енергетична безпека є частиною загальної безпеки країни. Ризики затягування рішень уже зрозумілі.
Настав час діяти.