Навіщо Ощадбанку власний Центр ESG

З середини вересня в Ощаді розпочав роботу власний Центр ESG в структурі Департаменту стратегії та розвитку.
Про це я нещодавно розповів на панельній дискусії "Управління кліматичними ризиками в банківському секторі", організованому за сприяння Німецького товариства міжнародного співробітництва (Gesellschaft fur Internationale Zusammenarbeit, GIZ), Українського кліматичного офісу (Ukrainian Climate Office, UCO) та Незалежної асоціації банків України (НАБУ).
Протягом заходу було обговорено економічні можливості, що виникають у результаті кліматичних змін, роль кліматичних ризиків у фінансовому секторі, пов’язані виклики для банківської галузі, а також практичні кроки щодо інтеграції кліматичних ризиків у процес прийняття стратегічних рішень і здійснення основних банківських операцій. Зрозуміло, що створення нового підрозділу – це додаткові витрати, яких під час повномасштабної війни потрібно уникати всім без винятку установам та організаціям.
Проте на моє переконання створення саме Центру ESG, який відповідає за питання екології, соціальної відповідальності та належного управління (Environmental, Social, Governance, ESG), є цілком виправданим.
Більше того, я вважаю, що кожний український банк повинен мати такий підрозділ.
Чому? Мабуть, найголовніший аспект зараз полягає у тому, що інвестори та партнери українських банків очікують запровадження ESG-політик українськими банківськими установами.
Якщо цього не буде – великий ризик у тому, що вони просто не будуть з нами співпрацювати.
Що станеться з українською економікою без зовнішньої допомоги – нікому пояснювати не потрібно.
Також багато важить участь ESG-відповідальних банківських установ у проєктах сталого розвитку.
Така участь допомагає отримати більш дешеве фінансування, приміром, на покращення енергоефективності житла. При цьому дотримання відповідних правил та регуляцій з боку банків насамперед полягає в тому, що вони вимагатимуть виконання ESG-стандартів з боку своїх бізнес-клієнтів – якщо ті мають потребу у фінансових послугах, адже самі банки не займаються виробництвом і не виготовляють товари.
Інструмент цих змін – екологічні критерії у кредитних політиках, а також пріоритетність підтримки "зелених і сталих" проєктів.
Банки починають перевіряти заявників на кредити за ESG-критеріями, і в деяких випадках відмовляти, якщо клієнт не відповідає певним критеріям.
Міжнародні фінансові організації (МФО) ставлять вимогу, щоб банки-партнери здійснювали ESG-оцінку позичальників. Деякі іноземні банки відмовляються фінансувати галузі промисловості, які забруднюють довкілля (наприклад, видобуток вугілля) або наносять шкоду суспільству (наприклад, азартні ігри).
Ще інколи вимагають, щоб компанії, в які вони інвестують, враховували кліматичні КРІ в системі оплати керівників.
Існує також практика – відсоткова ставка за кредитом залежить від виконання ESG-метрик (наприклад, у випадку зменшення споживання води чи скорочення викидів забруднюючих речовин). Принципи ESG не обмежуються лише екологічною сферою – в цій абревіатурі є ще дві літери.
Літера S – Social – має насамперед бути сфокусована на інклюзивності банківського сектору.
Тут Ощаду теж є чим пишатись, проте це не є темою цієї колонки.
Важливими є також ставлення до клієнтів (прозорі й чесні умови співпраці), фінансова допомога малому та середньому бізнесу (якому часто бракує знань і досвіду для отримання банківського фінансування), а також гідне ставлення до власного персоналу (цей фактор набув особливої ваги під час нинішнього кризи на ринку праці). Що стосується останньої літери G, то тут насамперед йдеться про прозоре корпоративне управління, яке у державних українських банках, на думку багатьох, знаходиться на належному рівні.
Також тут важливі інтеграція ESG-ризиків у загальну систему управління ризиками банку, суворе дотримання міжнародного та вітчизняного законодавства щодо відмивання коштів, тощо. У багатьох країнах існують регуляторні вимоги щодо обов’язкової ESG-звітності.
Немає такої звітності або її якість незадовільна – відповідно, будуть санкції за недотримання правил або обмежено доступ до фінансових ресурсів.
Іноземні партнери вітають виступи на профільних публічних заходах (на кшталт того, про який я згадував на початку цієї колонки).
Також багато проводять навчань працівників на цю тему (які нині згодні фінансувати наші міжнародні партнери), а також для клієнтів: щоб виконувати відповідні правила, вони їх мають знати. Як і в інших країнах, важливу роль у процесі запровадження ESG-стандартів у банківському секторі України відіграє регулятор – Національний банк України (НБУ).
У червні цього року НБУ схвалив "Білу книгу з управління екологічними, соціальними та управлінськими (ESG) ризиками у фінансовому секторі".
Вона містить "дорожню карту" побудови системи управління ESG-ризиками у фінансовому секторі.
До того у 2024 році НБУ запровадив Політику з розвитку сталого фінансування, одним із пріоритетів якої є управління нефінансовими ризиками загалом та кліматичними зокрема. Активність Нацбанку в цій сфері заслуговує на високу оцінку, адже невизначеність щодо конкретних норм та брак методології для якісної оцінки ESG-ризиків ускладнює планування та реалізацію ESG-політик українськими банками. Ускладнюють процес і ресурсні обмеження.
Для України термін ESG відносно новий, і тому відповідних фахівців бракує.
Дуже важливо використовувати будь-які можливості для навчання людей в цій сфері за кошти міжнародних донорів. Ну а головним бар’єром на шляху запровадження ESG політик у життя українських банків залишається повномасштабна війна.
Хочеш не хочеш – в основному вона формує порядок денний української економіки і визначає пріоритети роботи.
Попри це я вважаю, що навіть зараз ESG-практики мають бути у фокусі роботи банків.
Врешті війна колись закінчиться.
Наші сьогоднішні рішення визначатимуть, чи страждатимуть майбутні покоління від негативних наслідків зміни клімату, чи отримають досконаліший світ – світ активного сталого розвитку.