Фінанси НБУ: економіка vs конспірологія

Рішення центробанків мають важливий вимір – той, який відображається у балансі та у фінансових рахунках.
Від того, яким буде фінансовий результат роботи ЦБ, залежатиме обсяг перерахування прибутку до бюджету.
Саме в цій площині й перетинаються протилежні інституційні інтереси. З одного боку, якщо ЦБ обмежений планами перерахування прибутку до бюджету, то його здатність виконувати мандат (забезпечувати цінову та фінансову стабільність) потрапляє під загрозу.
А можливості обирати для цього найбільш оптимальні і доцільні інструменти – радикально звужуються.
Саме тому фінансова незалежність ЦБ є невід"ємною складовою їхнього інституційного дизайну – у своїх рішеннях вони керуються пріоритетом виконання мандату, а не отримання прибутку. З іншого – прибуток центробанків, як об’єкт перерахування до бюджету, стає політико-економічним фактом.
Уряди зацікавлені у максимізації таких надходжень.
Для політиків прибуток ЦБ – підстава потенційного тиску, а для окремих "експертів" – нагода похизуватися на догоду зацікавленим групам. Причина цього досить очевидна.
По-перше, зміна обсягів прибутку ЦБ в часі має циклічну складову, яка не співпадає з електоральним циклом.
По-друге, політики та громадськість мають повне право на впевненість, що падіння прибутків ЦБ чи їхні збитки є результатом суспільно оптимальних дій, а не поганого управління чи корупційного розкрадання. Міжнародне рішення У світовій практиці напрацьовані складні інституційні механізми захисту фінансової незалежності центробанків.
До них входять прямі норми законів щодо порядку перерахування прибутків до бюджету, визначення, що таке перерахування здійснюється після поповнення відповідних резервів, обов’язкове зовнішнє аудіювання фінансової звітності тощо. Не менш важливим елементом фінансової незалежності ЦБ є побудова системи корпоративного управління, у межах якої здійснюється нагляд за ефективністю їхньої діяльності як інституцій. В Україні роль органу, що має наглядові функції щодо НБУ, закріплено за Радою НБУ.
Беручи до уваги досвід її функціонування з моменту заснування та передові практики корпоративного управління в центробанках, можна виділити два варіанти ситуації. Читайте також: Десять років інфляційного таргетування: довіра, що витримала війну Перший – Рада НБУ формується за професійною ознакою з врахуванням принципу колективної придатності.
За таких умов не від конкретного прізвища буде залежати ефективність нагляду. Другий – Рада НБУ формується за принципом пріоритету прізвищ, заряджених на провокування перманентних конфліктів в середині НБУ, підрив роботи з міжнародними партнерами та дестабілізацію суспільних очікувань щодо діяльності регулятора. Попри те, що очевидною є перевага першого варіанту, подекуди інформаційне поле дає підстави вважати, що окремі зацікавлені групи явно сумують за другим варіантом.
Саме через це фінансову діяльність НБУ навмисно вкривають рядном нездорової конспірології та маніпуляцій, вдаючи, що це плащаниця "виведення на чисту воду". Конспірологічні теорії Класичний приклад таких маніпуляцій – спроби ув’язати обсяги прибутку НБУ з витратами на персонал.
Щоб не вдаватися у копирсання в подібних "фактах", пропоную подивитися комплексно на фінансову сторону діяльності Національного банку. По-перше, зміст монетарних операцій, які відбиваються на балансі ЦБ, відображають особливості поєднання інструментів (за допомогою яких досягається макрофінансова стабільність) у конкретних структурних умовах економіки та фінансової системи. Для України, як і для багатьох інших країн з ринками, що формуються, властиве вкрай високе значення міжнародних резервів та значна ліквідність банківської системи.
Саме тому між динамікою балансу, процентними доходами, чистими доходами та прибутком, що перераховується в бюджет, немає чіткого зв’язку. Дані НБУ Як бачимо, нарощування прибутку НБУ співпадає з масштабними антикризовими заходами: чи то ковідною кризою, чи то реакцією на шок війни.
Натомість зв"язок між прибутком, чистими доходами і процентними доходами НБУ є набагато складнішим через зміну валютного курсу, коливання обсягу валютних резервів, процедури переоцінки вартості активів та поповнення резервів. Побудовано на основі даних НБУ Ситуація, яка змальована вище на діаграмі, не унікальний випадок України.
Це типово для країн, що нагромаджують міжнародні резерви.
Власне, через фіскальні наслідки значних валютних резервів величина останніх має бути оптимальною, а не максимально можливою.
Чим більшими є валютні резерви, тим більшою мірою є напруження між гнучкістю обмінного курсу та фіскальною ціною володіння ними.
Через нагромадження значних резервів низка ЦБ тривалий час працюють в режимі від"ємного капіталу. Діаграма також є свідченням двох важливих фактів.
По-перше, вплив процентних ставок на величину прибутку (у світлі обсягів депозитних сертифікатів) є переоціненим, хоча його не варто заперечувати. По-друге, фіскальний інтерес до послаблення курсу гривні ще тривалий час створюватиме нездоровий ажіотаж довкола рішень НБУ з приборкання інфляції шляхом зміцнення курсу національної валюти.
Вихід з цієї ситуації єдиний – позитивний досвід цінової стабільності і курсової гнучкості. Читайте також: Нова хвиля інфоатак на НБУ: чому більший попит на валюту не є передумовою катастрофи? Беручи до уваги вплив макроекономічних факторів на вибір монетарних інструментів та, відповідно, структуру балансу НБУ, дуже складно говорити, що витрати на персонал є критичним фактором. Згадане зростання витрат на персонал є завжди – і не тільки в Україні.
Це результат того, як центробанки конкурують за працівника на ринку праці.
Тому система корпоративного управління в ЦБ і будується на професійних принципах (а не особистостях), які передбачають фокус і на результативність у виконанні мандату, і на ефективність організації. У фінансах НБУ немає конспірології По-перше, витрати НБУ на персонал точно не є суттєвим фактором, що впливає на його фінансові показники.
І точно не залежать від того, хто очолює Раду НБУ. Обраховано на основі даних НБУ Співвідношення таких витрат до фінансових показників зменшилося за останній час.
Але це результат монетарних операцій та особливостей формування структури балансу, які коливаються залежно від того, що відбувається в економіці. Натомість витрати на персонал відносно стійкі.
Вони змінюються під впливом підвищення зарплат та змін у чисельності персоналу (на що, серед іншого, впливають нові функції, які покладаються НБУ). При цьому темпи зростання витрат на персонал корелюють з темпами зростання середньої зарплати в Україні.
Вони були дещо вищими за останній показник з 2019 по 2022 рік, а за семирічний період виявилися нижчими. Обраховано на основі даних НБУ Обраховано на основі даних НБУ Якщо взяти до уваги специфіку конкуренції на ринку праці (яка зараз вкрай жорстка), то НБУ стоїть перед набагато складнішою дилемою: як залучати провідних фахівців до роботи і при цьому залишатися у прийнятних з політико-економічної точки зору межах нарощення витрат на персонал.
Тому що неможливо підтримувати інституційну спроможність регулятора без людського капіталу, рівень якого б відповідав високим фаховим вимогам та інституціональним обмеженням. Читайте також: Відновлення курсової гнучкості: цього разу все інакше? Отже, баланс і фінансові показники НБУ є похідними від структури економіки, фінансової системи та макроекономічної ситуації, що в сукупності вимагає вибору відповідних інструментів для забезпечення макрофінансової стабільності.
Чим більшим є баланс, тим більшою мірою зміни процентних ставок та обмінного курсу впливатимуть на фінансовий результат. Система корпоративного управління в НБУ не може будуватися на основі містифікації якихось прізвищ.
Натомість від якості такого управління буде залежати те, наскільки питання фінансових результатів не перетворюватимуться на знаряддя для маніпуляцій.