Як приборкати міста. Інструкція

Ухвалення бюджету в Україні – завжди гаряча тема.
Дискусії бувають різні: іноді – фахові, іноді – суто політичні.
Незмінне одне: бюджету, який задовольнить усіх, не існує.
Тим більше у воєнний час, коли кожна гривня має вагу.
Саме тому важливо відкласти емоції і подивитися на проєкт бюджету-2026 як на сухі факти. Минулого тижня уряд вніс до Верховної Ради проєкт державного бюджету на 2026 рік.
У ньому є важливі "новації" для місцевого самоврядування: містам знову доведеться віддати частину своїх ресурсів державі. Міста – це більше, ніж будівлі.
Міста – це не лише адміністрації чи документи.
Це життя людей.
Це дитсадки та школи, лікарні й дороги, транспорт і тепло у квартирах.
Це щоденна турбота: від пологового до кладовища. Війна додала десятки викликів.
Міста підтримують армію, тримають критичну інфраструктуру під постійними атаками, допомагають ветеранам та їхнім родинам, розвивають мілтех та соціальні програми.
Усе це – на плечах місцевих бюджетів. На недавньому Форумі фінансової стійкості у Львові пролунала важлива думка: для відновлення економіки в довоєнному форматі Україні бракує щонайменше п’яти мільйонів економічно активних громадян.
Це нереалістично в короткій перспективі.
Це означає одне: старі моделі не працюють, треба шукати нові. Держава справді має обмежений ресурс.
Ми розуміємо, що першочергово фінансувати потрібно армію.
Саме тому вилучення військового ПДФО чи реверсна дотація в попередні роки виглядали як вимушений компроміс.
Але в проєкті бюджету-2026 є дві норми, які можуть поставити хрест на стійкості функціонування міст та нових обов’язках (підтримка військових та критичної інфраструктури). Читайте також: Куди завела фінансова децентралізація Перша – мінус 4% ПДФО.
У 2021 році держава пообіцяла: тарифи для людей не зростатимуть, а частину коштів на компенсацію містам залишать у вигляді ПДФО.
Цю домовленість закріпили меморандумом.
Тепер же про меморандум "забули". Для Львова це означає втрату понад 700 млн грн, а потреба на компенсацію в різниці тарифів у 2026 році становитиме щонайменше 1,4 млрд грн. Друга – реверсна дотація, кара за ефективність.
Механізм простий: чим краще місто працює, тим більше грошей у нього забирають.
Це і є реверсна дотація.
Для Львова у 2026 році це мінус 2,5 млрд грн.
Разом – мінус близько 4 млрд грн. 4 млрд грн, які у воєнний час могли б піти на громадський транспорт, лікарні, школи, програми з підтримки ветеранів чи енергоефективності.
Запитання просте: якщо цього не робитимуть міста, то хто? Ніхто не применшує складності формування бюджету у воєнних умовах, але що робити далі? Пропозиції прості. 1.
4% ПДФО мають залишитися на місцях, інакше меморандум перетворюється на порожній папірець. 2.
Передати містам управління місцевими податками, це додасть до 400 млн грн. 3.
Збільшити ліміти запозичень для міст, щоб вони могли позичати більше. 4.
Переглянути принцип реверсної дотації, вона має мотивувати, а не карати. Сильна країна – це сильні міста.
Якщо в тилу вимкнути світло, то на фронті теж стане темніше.
Бюджет-2026 має бути не лише балансом цифр, а й балансом відповідальності.
Головне – не зруйнувати те, що тримає країну на ногах.