Чи готові ми до прозорого лобізму

Закон про регулювання лобістської діяльності був ухвалений 12 березня 2024 року, тож усі мали час, щоб оговтатися від першого шоку та проаналізувати документ.
За цей час відбулися численні професійні заходи за участю регулятора – НАЗК.
Їх учасники визначили питання, що потребують доопрацювання та роз"яснень. Так, Arzinger і Всеукраїнська мережа доброчесності та комплаєнсу (UNIC) організували публічне обговорення за участю представників НАЗК, Ради бізнес-омбудсмена, народних депутатів та бізнес-спільноти.
Захід відбувся у межах Місяця ділової доброчесності UNIC 2025 за фінансової підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС (EUACI).
Діалог показав, що новий закон – не лише юридичний інструмент, а й частина ширшої дискусії про культуру прозорого впливу на політику. Дієве застосування цього регулювання залежить від запуску Реєстру прозорості, адже саме з ним пов’язана низка важливих технічних та організаційних питань.
Тому лобісти виявилися не повністю готовими до повної імплементації закону із зазначеної дати.
З’явився законопроєкт про відтермінування застосування відповідальності (№13340-1) за недотримання вимог закону. Ба більше, спільнота напрацювала низку пропозицій (№13339) щодо змін до регулювання, щоб прибрати неточності, спростити технічну частину реалізації, надати додаткові професійні стимули для фахівців у цій сфері.
Поки що законопроєкти чекають своєї черги для голосування у Верховній Раді. Необхідної підтримки запропонованих змін з боку окремих фракцій наразі немає, тому спільноті лобістів доведеться застосовувати всі свої професійні навички і роз’яснювати запропоновані правки більш широкому колу стейкхолдерів. Як бізнес та професійна спільнота готуються до нового регулювання з організаційної точки зору і в чому полягає ключовий ризик невдачі цієї реформи? Завдяки жвавому висвітленню цих змін та багатьом професійним дискусіям мало хто із справжніх фахівців-лобістів з реального сектору та із сфери послуг залишився необізнаним щодо прийдешнього регулювання.
Хоча доволі багато часу було втрачено, оскільки багато діячів цієї сфери свідомо чи несвідомо заперечували, що це регулювання до них взагалі застосовне. Однак за цей час з’явилися нові гравці ринку.
Почали організовуватися нові професійні лобістські спільноти, а бізнес-асоціації, що традиційно відігравали одну з ключових ролей на ринку цих послуг, сформували окремі підрозділи і внесли зміни до внутрішньої роботи.
Компанії, у складі яких працюють GR-спеціалісти, так само почали дискусії щодо необхідної реєстрації в Реєстрі прозорості. Усе це свідчить про те, що ринок лобістів насправді пройшов важливий етап: усвідомлення та базової світоглядної підготовки до запуску нового регулювання. Читайте також: Цивілізований лобізм: як бізнесу відстоювати власні інтереси, не порушуючи закон Найбільше загрожує імплементації реформи "культурологічна" готовність суспільства до появи лобістської діяльності в публічному просторі.
Залишимо за кадром чорний ринок лобістських послуг, що межує з корупцією.
Регуляторні методи навряд чи спроможні вивести його на поверхню.
Як і будь-які злочинні практики, така діяльність потребує суворого втручання правоохоронних органів. Коли йдеться про "культурологічну" проблему, мається на увазі діяльність винятково професіоналів-лобістів, які виконують свою роботу за допомогою нарощування кваліфікації в підготовці та просуванні змін до нормативно-правових актів шляхом побудови нормального професійного діалогу з представниками держави.
Чому йдеться про проблему сприйняття цієї професії в суспільстві? Самоприйняття лобістами своєї діяльності як прозорої професійної діяльності, якою можна пишатися та яку можна рекламувати, просувається динамічно і в правильному напрямку.
Проте чи готові клієнти таких лобістів (бізнес з реального сектору) так само публічно розкривати себе як бенефіціарів цих послуг, заявляючи про свій комерційний інтерес у просуванні тих чи інших змін у законодавстві? Історія розвитку "впливу бізнесу" на регуляторне середовище засвідчує, що багато компаній звикли прикриватися соціальним або індустріальним інтересом, а тому віддають перевагу лобізму через асоціації, організації, юристів чи інших третіх осіб, приховуючи від стейкхолдерів свою реальну участь у цих процесах як замовників. Великі компанії, які звикли робити "білий" бізнес, уже спокійно сприймають необхідність відкриватися.
Проте чи готові вони насправді, стане зрозуміло лише на етапі звітності, яка, відповідно до нового закону, має розкривати конкретні деталі сфер впливу таких бенефіціарів, аж до розміру фінансування таких проєктів. Для багатьох міжнародних компаній, що працюють в Україні, це не нововведення, адже в цивілізованих країнах схожі вимоги давно існують і їх доводиться дотримуватися.
У той же час у локальних командах таких компаній працюють здебільшого українці і тут постає питання, чи готові світоглядно наші люди до того, що їхній комерційний інтерес може стати комусь відомий. Готовність бенефіціарів розкривати свій інтерес щодо впливу на регуляторне середовище залежить і від того, які гіпотези переважають у головах тих, хто буде ухвалювати рішення щодо "виходу на поверхню".
Ідеться про гіпотези, тому що наразі невідомо, який ефект справить нове регулювання на суспільство. Утім, першопрохідцям варто набратися сміливості і бути готовими до необхідності зіткнутися з певними стереотипами, які пов’язані з лобізмом у звичайних людей (їхніх співробітників, партнерів, журналістів, суспільства).
Адже слово "лобізм" у багатьох асоціюється з чимось поганим, корупційним, шкідливим для інших. Отож, головне питання – чи готове суспільство без осуду ставитися до лобістських послуг та їх замовників, не шукати приховані сенси, не будувати здогадки й таємні зради, не навішувати клеймо на всі ініціативи, які відкрито називають себе лобістськими.
Упевненості в такій готовності немає, тож першопрохідцям доведеться зіштовхнутися із світоглядною та репутаційною загрозами. Це не означає, що рухатися в цьому напрямку не треба.
Навпаки – треба було давно.
Це свідчить про те, що з проблемою треба працювати.
Ініціаторам реформи і професійній спільноті варто не лише спілкуватися між собою, а й виділяти ресурс для побудови нормального цивілізованого сприйняття лобізму в суспільстві.
Комунікаційні інструменти для цього є і це треба робити.