Криміналізація порушення санкцій для галочки: що не так із законопроєктом №12406?

Парламент готується до голосування за законопроєкт, який докорінно змінить санкційну політику України.
Після його ухвалення ми перебуватимемо у новій парадигмі, де санкційні обмеження не будуть просто черговим указом президента та темою його вечірнього звернення.
Не лише підсанкційні особи, а й великий бізнес постане перед загрозою реальної кримінальної відповідальності за порушення санкцій. Законопроєкт №12406 – це рішення, яке має покласти край зухвалим випадкам порушення санкційних обмежень та виводу підсанкційними особами активів.
Окрім того, це є частиною наших євроінтеграційних зобов’язань, адже, відповідно до Директиви ЄС 2024/1226, порушення санкцій має бути криміналізовано усіма країнами-членами.
Такі дії є кримінально караними в США, Великій Британії та в інших країнах санкційної коаліції. Але чи буде ця система реально ефективною, чи буде вона відповідати європейським практикам та чи не стане інструментом для боротьби з політичними опонентами? Усе це залежить від конкретного тексту та поправок, які будуть незабаром проголосовані у Верховній Раді. Деякі з підтриманих Комітетом з питань правоохоронної діяльності поправок здатні дати негативну відповідь на всі ці питання, перетворивши систему радше на загрозу для демократичних стандартів та позбавивши її відповідності європейським практикам і фактично віддаливши Україну від ЄС. Тому українські громадські організації закликали парламент не допустити ухвалення законопроєкту зі шкідливими поправками та доопрацювати документ. Звідки з’явився цей законопроєкт і хто його ініціатор? Деякі медіа вирішили приписати його авторство покійному Андрію Портнову.
Втім все простіше – законопроєкт №12406 розроблявся понад рік у складі міжвідомчої робочої групи, яка співкоординувалась Інститутом законодавчих ідей разом з Міністерством юстиції та включала представників понад 10 державних органів. Процес підготовки був відкритим, а редакції проєкту на різних стадіях розробки широко обговорювались на експертних заходах, зокрема й серед бізнес-спільноти та правників, які підтримали таку ініціативу.
Документ якісно відрізнявся від попередніх законопроєктів, які роками припадали пилом в Раді, адже передбачав комплексні зміни та узгоджувався з вимогами нещодавно прийнятої Директиви ЄС.
Позитивну оцінку висловила і Рада Європи. Оскільки питання національної безпеки напряму відноситься до компетенції президента, саме Володимир Зеленський 14 січня 2025 року зареєстрував законопроєкт в парламенті як невідкладний.
Документ, хоч і в дещо усіченому вигляді, але мав усі шанси заповнити суттєву прогалину санкційної політики та стати якісною базою для її покращення, особливо за умови його доопрацювання у Верховній Раді між першим та другим читанням.
Однак сталося навпаки. Читайте також: Штраф або в"язниця: як Зеленський пропонує карати за порушення санкцій Після отримання 3 червня у першому читанні 254 голосів "за", до законопроєкту подали понад 450 поправок і пропозицій.
Цікава деталь – більшість поправок було подано депутатами "ЄС", які не дали жодного голосу під час голосування та загалом критикують санкційний механізм, оскільки санкції наклали на їх лідера.
Так ось, як не дивно, цими поправками пропонувалось посилити відповідальність за порушення санкцій та підвищити суворість покарань.
Проте профільний комітет їх відхилив. Водночас було підтримано низку шкідливих поправок, які суттєво послабили законопроєкт та створили лазівки для виведення активів з-під санкцій.
Натомість корисні поправки, що могли б уберегти Україну від багатотисячних компенсацій за програні суди через можливі порушення прав осіб, підтримані не були.
Відповідну порівняльну таблицю опубліковано 14 липня. Що буде, якщо законопроєкт ухвалять у такому вигляді По-перше, він буде малоефективним, адже підтримана комітетом поправка №26 Руслана Стефанчука прибирає можливість кримінальної відповідальності за необережне порушення санкцій.
Директива ЄС рекомендує криміналізувати необережність, а відповідні норми є у законодавстві Німеччини, Данії, Швейцарії, Швеції тощо.
Буде дивним, якщо законодавство країни, через напад на яку були введені антиросійські санкції, виявиться слабшим, ніж європейське. Довести у кожному випадку умисність діяння буде важко, особливо зважаючи на нечітке регулювання санкцій та низьку правосвідомість щодо загальної необхідності дотримання санкційних обмежень.
Порушники санкцій та ті, хто їм сприяють, завжди зможуть сказати "не знав", "не перевірив", "не був уважний" та уникати відповідальності. Так сталось, наприклад, з реєстраторами, які, всупереч заборон, змінили в реєстрі двох підсанкційних бенефіціарів групи видобувних компаній "Юнігран", на непідсанкційну особу, повідомивши згодом про те, що їхній ідентифікатор було використано сторонніми особами. По-друге, підсанкційні особи виграють скарги в Європейському суді через відсутність системи дозволів, а заплатять за це платники податків.
Комітет не підтримав пропозиції щодо унормування механізму видачі дозволів на вчинення окремих дій, які заборонені санкцією (поправки №405, 407, 408).
Йдеться, наприклад, про дозволи на розблокування активів для оплати лікування, навчання чи забезпечення інших базових потреб.
Системи таких дозволів або ж ліцензій ефективно діють в ЄС, США, Великобританії і це не є індульгенцією від санкцій. Згадаємо про подарунок в 1 млн дол.
дітям від підсанкційного експрезидента, який, провів операцію в Туреччині і, не приховуючи цього, відобразив її у своїй декларації.
Або ж позов до Крижопільського районного суду Вінницької області з вимогою поділу майна подружжя, щоб розблокувати понад 17 млрд грн, які належать Марині Порошенко.
Провести такі операції наразі законно не можливо, а з ухваленням законопроєкту №12406 у чинній редакції це стане кримінально карано. Читайте також: Обмеження проти українців: що не так з вітчизняними санкціями та як їх покращити? Відсутність механізму дозволів вже негативно оцінили під час останнього скринінгу на відповідність українського законодавства вимогам ЄС.
Це загрожує порушенням прав людини та майбутніми мільйонними компенсаціями в ЄСПЛ (адвокати таких осіб уже підготували відповідні заяви).
Окрім того, відсутність дозволів позбавляє санкційну політику гнучкості та прозорості. Відомий приклад – необхідність внесення змін до санкцій у кейсі "Фрідом Фінанс Україна", щоб дозволити розблокування коштів клієнтів та депонентів підсанкційної особи.
Бачимо, що за необхідності ті чи інші операції можуть бути дозволені окремими змінами до санкцій, але такий процес є довгим, закритим та створює усі умови зловживань. Тому в системі дозволів зацікавлені не лише підсанкційні особи, а й усі інші: суспільство, яке матиме інформацію про те, кому і чому з підсанкційних осіб дозволено розблокувати частину активів; влада, яка отримає законний інструмент, не прирікаючи країну на сплату компенсацій за порушення прав людини та невідповідності законодавства вимогам ЄС. По-третє, створюється лазівка для виводу активів через адвокатів.
Замість створення повноцінної системи санкційних дозволів, поправкою №363 Сергія Іонушаса та ін.
додається виключення з санкцій щодо укладання та виконання договору про правову допомогу.
Ідея правильна, адже кожна особа має право на захист.
Порядок оплати послуг, їх вартість та методику її розрахунку має визначити Кабмін. Однак за запропонованого формулювання, перевищення цієї вартості не буде порушувати санкцію.
У результаті, мільйонні платежі можуть проходити під виглядом "гонорару" безкарно, навіть якщо це й порушує визначений порядок. Як цьому запобігти Профільний комітет ВРУ ще має змогу внести точкові зміни до кінцевого тексту, та усунути описані ризики, зокрема: вилучити з тексту нової кримінальної статті щодо порушення санкцій слово "умисне"; встановити, що виняток поширюється лише на оплату правничої допомоги в межах, визначених Кабміном.
Перевищення суми – порушення санкцій; закласти юридичну рамку створення дозвільної системи із подальшим детальним унормуванням на підзаконному рівні. В іншому разі, депутати повинні підтримати в залі пропозицію направити законопроєкт на повторне друге читання, щоб він справді працював і відповідав європейським стандартам. Україна потребує дієвого інструменту протидії агресору та його пособникам.
Доопрацьований законопроєкт №12406 може стати основою для такої системи – збалансованої, ефективної та відповідної європейським стандартам. Це початок шляху до комплексного реформування санкційної політики, яка забезпечуватиме баланс між захистом національної безпеки, дотриманням прав осіб та інтересами бізнесу.