Чому в Україні є пальне, а в московії – немає?

Вночі 18 серпня росіяни остаточно зруйнували нафтобазу азербайджанської компанії Socar в Одеській області.
Перші п"ять "шахедів" прилетіли минулого тижня, частково пошкодивши об’єкт, а 15 дронів 18 серпня зробили перспективу його відновлення до завершення війни малоймовірною. Лунають запитання, як це вплине на ринок пального загалом та південного регіону зокрема? Насправді у знищенні нафтобази немає нічого екстра ординарного.
Для паливного ринку це буденність з 24 лютого 2022 року.
За нашими спостереженнями, відтоді було атаковано понад 70 нафтобаз, зруйновані всі нафтопереробні підприємства – і малі, і великі. Лише цього літа прилетіло вже на понад десять галузевих об’єктів.
Зокрема був зруйнований великий термінал у тій же Одесі та Фастові.
В Кременчук летіли не тільки дрони, а й крилаті та балістичні ракети. А що ж тепер буде? Відповідь: нічого.
Хіба хтось відчув наслідки руйнування 70 нафтобаз та НПЗ? У нас немає бензину? Дизпального? Скрапленого газу? Все є. А от в московії – світовому лідері з нафтовидобутку та переробки – нема.
В окупованому Криму та у Забайкальському краї московія почали продавати бензин А-95 лише підприємствам та організаціям за спеціальними картками.
Російські ЗМІ пов’язують дефіцит та рекордне зростання гуртових цін з наслідками ударів українських дронів по нафтопереробних заводах. Як таке може бути? Навесні 2022 року Україна пережила найглибшу паливну кризу не тільки у своїй історії, гадаю, жодна країна світу не стикалася з таким викликом.
Буквально за місяць нас позбавили 100% каналів постачання пального – з московії, Білорусі, через порти та з українських НПЗ. За нашими розрахунками, у березні-квітні 2022 року дефіцит бензинів становив 50% від потреби.
По дизпальному в ці критичні місяці нестача сягала 80% від потреби. Нестача запасів та їхнього поповнення призвела до лімітування відпуску пального спочатку 30 л "в один бак", а потім навіть і 10 л.
Треба було дати можливість якомога більшій кількості споживачів отримати пальне, щоб продовжити рух.
А головне, зберегти запаси для транспорту критичної інфраструктури. Коли стало очевидно, що навіть за такого лімітування поновлювати запаси не виходить, у другій половині травня уряд скасував державне регулювання роздрібних цін на пальне.
Це дозволило імпортувати бензини і ДП всіма можливими видами транспорту з будь-яких напрямків.
Вже за місяць, наприкінці червня 2022 року на трасі Київ-Чоп не було проблем з пальним, а протягом липня всі заправки поновили повноцінну роботу. Сьогодні країну живлять пальним десятки маршрутів постачання – водним транспортом, залізницею, автоцистернами.
Пункти переливу нафтопродуктів з європейської на українську колію розкидані вздовж всього кордону.
Відповіддю на знищення нафтобаз стала робота "з коліс", коли пальне не накопичується, а оперативно підвозиться до місць реалізації. А що в московії? Державне регулювання цін та відсутність імпортних постачань, бо вони елементарно не проходять по ціні.
Пік споживання та пару нокаутованих нафтопереробних заводів – привіт талони на АЗС. Так, нам довелось витратитись на придбання залізничних цистерн, бензовозів (їх кількість зросла вчетверо), танкерів, а дехто навіть придбав закордоном морські перевалювальні комплекси.
Але країна не зупинилась і протягом останніх років нова система постачань склала декілька іспитів блек-аутами, обстрілами та блокуваннями кордонів польськими аграріями. І саме завдяки цій системі, величезній конкуренції та ринковому ціноутворенню бензин у "безнафтовій" Україні є, а в "нафтовій" московії – немає. І саме тому, якими б прикрими не були удари по залишкам нашої паливної інфраструктури, це вже ніяк не вплине на наявність пального або на його ціну на заправних станціях.