Зброя для друзів

Україна опинилася в унікальній точці розвитку свого оборонно-промислового комплексу.
За роки великої війни країна наростила потенціал власного ОПК: з"явилися десятки нових виробників, сформувалися унікальні компетенції, а низка українських рішень уже конкурує з найкращими західними зразками. Однак успіх має й інший бік.
У деяких сегментах, наприклад, виробництві систем радіоелектронної боротьби, розвідки чи безпілотників, ми вже маємо надлишкові потужності.
Тобто заводи можуть робити більше, ніж держава готова купувати. Парадоксально, але надлишкові потужності можуть стати і шансом, і викликом.
Без нових ринків галузь втратить людей, інновації та інвестиційну привабливість. Експорт як стратегічний інструмент Баланс між потребами держави та можливостями виробництва постійно змінюється.
Еволюція методів ведення сучасної війни випереджає цикли підготовки виробничих потужностей.
Обсяг капіталовкладень у нові виробничі лінії, а також науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи залишається колосальним. Логіка проста: чим більше продається одиниць певного продукту, тим швидше повертаються вкладені кошти в його розробку та налагодження виробництва.
Це також сприяє залученню додаткових інвестицій у створення нових продуктів і підтримує розвиток галузі.
Надлишкові потужності часто з"являються не через брак коштів у держави, а радше через те, що війна безперервно формує нові потреби. Експорт та військово-технічне співробітництво – важливий елемент не тільки економіки виробництва, а й дипломатії.
Хто постачає технології, той впливає на стратегічні рішення партнерів, посилює коаліції, залучає інвестиції.
Українське озброєння вже зарекомендувало себе на полі бою і викликає інтерес партнерів.
Від нас залежить, чи використаємо ми цей момент. Ризики не менш реальні, ніж можливості Чи всі можливості однаково безпечні для України? За привабливими перспективами експорту завжди ховаються ризики, які варто чітко усвідомлювати. Перший ризик – втрата контролю над кінцевим споживачем.
Історія знає чимало випадків, коли військова продукція, опинившись у "не тих" руках, ставала причиною міжнародних скандалів чи інструментом політичного тиску на країну-експортера.
Для України, яка виборює місце в системі західної безпеки, наслідки таких помилок можуть завдати значних репутаційних та політичних втрат. Другий ризик – реакція партнерів.
Якщо союзники побачать українську зброю на ринках чи в регіонах, де її не має бути, наслідки можуть бути миттєвими: від скорочення підтримки до перегляду відносин. Третій ризик – тіньові схеми.
Надмірне регулювання чи високі податки стимулюють бізнес дробити контракти, занижувати вартість, експортувати окремі деталі замість готових виробів.
Урешті, навіть якщо спробувати утримати експорт під суворим контролем і погоджувати кожен контракт вручну, це не створить передбачуваних правил для бізнесу та партнерів.
Без прозорої та сучасної регуляторної рамки негативні наслідки експорту можуть перевищити його позитивні ефекти. Контрольований експорт: модель партнерства Експорт варто дозволяти не "всім і всюди", а лише тоді, коли він вигідний державі і не шкодить національній безпеці.
Саме тому BRDO пропонує просту, але ефективну модель: контрольований експорт винятково для стратегічних партнерів. Ідеться про експорт надлишкових товарів, послуг і технологій до країн, які є нашими союзниками, уклали з Україною безпекові угоди та реально фінансують наш оборонно-промисловий комплекс (та сама "данська модель", яку вже підтримали Велика Британія, США, Канада та низка європейських держав).
Принцип прозорий: підтримка України та інвестиції в українське виробництво відкривають шлях до отримання перевірених у сучасній війні технологій. Такий підхід дає Україні повний політичний і технічний контроль над експортом.
Зброя йде лише до тих країн, що поділяють наші цінності і зацікавлені в спільній безпеці.
Усі вироби мають бути кодифіковані і перебувати "в полі зору" держави, аби їх можна було оперативно викупити для Сил оборони України в разі потреби. Обсяги експорту обмежуються рівнем внеску партнера у фінансування ОПК після 24 лютого 2022 року.
Завдяки цій моделі зберігається контроль над експортом і з’являються стимули для партнерів посилювати військову підтримку України. Читайте також: Чи вистоїть Україна у 2025 році? Відповідали військові, зброярі та чиновники на форумі УП Ми також пропонуємо низку запобіжників для захисту національних інтересів України.
Передавання окремих чутливих виробів чи технологій, поширення яких обмежила Ставка Верховного головнокомандувача, має бути обмеженим.
Також не допускається реекспорт або передавання третім сторонам. Дані не мають містити відомостей про склад чи розташування українських сил і не повинні слугувати матеріалом для навчання штучного інтелекту.
За використання українських технологій сплачуються роялті на користь вітчизняних розробників. За Україною має зберігатися право пріоритетного придбання тієї чи іншої партії продукції без санкцій або втрати репутації для бізнесу.
Відповідна норма має бути чітко визначена в кожному експортному контракті, що забезпечить додаткові гарантії для оборони та сформує прогнозований попит для українських виробників. Така система має і виклик: вона потребує значної дипломатичної координації.
Для ефективної роботи моделі потрібно укладати прозорі міжурядові угоди, вести постійний діалог з партнерами та забезпечувати довіру на всіх рівнях. Контрольований експорт надлишкової продукції країнам-партнерам мінімізує політичні та репутаційні ризики, дозволяє акумулювати інвестиції у вітчизняний ОПК, формує прозорі й зрозумілі правила гри і відкриває шлях до повноцінного залучення України в європейську та євроатлантичну систему безпеки. Механізм уже існує, залишилося застосувати Здається, що для таких змін потрібно кардинально оновлювати законодавство або створювати нові складні процедури.
Насправді ж законодавча рамка вже існує.
Стаття 20 закону "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" передбачає використання міжнародних або міжурядових угод для передавання озброєння і технологій. Якщо в угоді чітко прописані назви товарів, експортери та кінцеві споживачі, питання розглядається до 15 днів за офіційним запитом держави-партнера. Додаткове вікно можливостей для запуску контрольованого експорту відкривають ухвалені в першому читанні законопроєкти про Defence.City.
Вони, зокрема, містить загальні положення про спрощення експорту оборонної продукції.
Їх остаточна редакція ще формується.
BRDO готує свої пропозиції до другого читання, щоб механізм був вивіреним, ефективним і безпечним для держави. Отже, для запуску механізму є і закон, і запропонована нами концептуальна рамка.
Наступні кроки – політичне рішення та розробка спрощеного порядку експорту в рамках двосторонніх безпекових угод. BRDO готовий запропонувати рішення BRDO готовий розробити детальний порядок застосування цього механізму спільно з урядом та профільними відомствами.
Ми можемо запропонувати прозорий алгоритм, який дозволить уникнути зайвої бюрократії, мінімізувати ризики і дати виробникам змогу повноцінно працювати в інтересах держави і партнерів. Модель контрольованого експорту – це тест на стратегічне мислення.
Україна вже стала надійним партнером для союзників.
Настав час перетворити оборонний експорт на драйвер розвитку та ключ до участі у великій безпековій коаліції. Співавтор – Тарас Ємчура, керівник сектору "Оборонна політика" Офісу ефективного регулювання BRDO