Де взяти кошти на ОПК?

Питання фінансування – одне з найголовніших для забезпечення стабільної роботи оборонно-промислового комплексу (ОПК) України та підвищення рівня обороноздатності держави. За даними Міноборони, у 2025 році нам не вистачає 6 млрд дол.
(близько 250 млрд грн), щоб закрити розрив у забезпеченні війська.
Якщо ж оцінювати розрив між нинішніми обсягами виробництва і тим, що потенційно міг би випустити вітчизняний ОПК, то він становить не менше 20 млрд дол. Чи можемо ми якщо не ліквідувати, то хоча б скоротити ці розриви, підтримавши та поліпшивши результати роботи і фінансовий стан ОПК України? Внутрішні ресурси Вважаю, що так.
Як за рахунок внутрішніх, так і зовнішніх джерел.
До ключових внутрішніх джерел можна віднести наступні. Детінізація – через високий рівень тіньової економіки бюджет щороку втрачає 800-900 млрд грн.
Внаслідок посилення боротьби з цим явищем ми у 2024 році додатково отримали до бюджету еквівалент 2,5 млрд дол., а цього року цілком можемо розраховувати на додаткові ще 5 млрд дол. Підвищення ефективності витрачання ресурсів, які спрямовуються на підтримку сектору безпеки і оборони.
Торік, провівши аудит щодо 687,3 млрд грн видатків, спрямованих на відповідні цілі, виявлено порушень та неефективного використання близько 186 млрд грн, а це майже 75% від тієї суми, яка складає розрив у потребі на закупівлю зброї. Скасування низки неефективних чи мало результативних державних видатків – потрібно врешті-решт наважитись на їх "військову цензуру", яка, за моїми оцінками, дасть додатковий ресурс у розмірі не менш ніж 50 млрд грн. Читайте також: Спецрежим для українського ОПК: що це дасть зброярам та до чого тут експорт? Часткове відкриття експорту озброєнь без шкоди для обороноздатності держави.
За оцінками об’єднання "Технологічні сили України" (ТСУ), торік українські виробники зброї втратили до 2 млрд дол., а 63% їх потужностей простоювали через відсутність замовлення та неможливість, попри наявний попит, постачати її закордонним потенційним замовникам. І питання не тільки у поточних втратах, неефективності моделі, у якій 2/3 потужностей перебувають у вимушеному простої, але й тривожній тенденції – 85% опитаних зброярів ТСУ вже релокувались за кордон або мають намір це зробити через продовження дії обмеження на експорт зброї. Збільшення масштабів пільгового кредитування ОПК.
Лише 500 млн грн, закладені у бюджеті на часткову компенсацію відсоткової ставки за кредитами – це катастрофічно мало у порівнянні з масштабами виробництва в ОПК.
Для порівняння – це у 36 разів менше, ніж передбачено на аналогічні цілі для цивільного сектору. Нарощування масштабів грантової підтримки інноваційних військових технологій через Фонд розвитку інновацій та платформу Brave1, яка забезпечать стартапам можливість виготовити дослідні зразки, провести їх випробування та перейти до масштабування виробництва. Додатковими джерелами фінансової підтримки вітчизняної оборонної промисловості вважаю і можливість додаткової емісії облігацій внутрішньої державної позики – адже залучені ресурси не тільки підтримають сам ОПК, але й тисячі його суміжників в інших галузях національної економіки, забезпечуючи одночасно збереження існуючих та створення нових робочих місць, збільшення надходжень податків і зборів до державного та місцевих бюджетів. Зовнішні ресурси Не менш важливими вважаю і розширення залучення зовнішніх джерел фінансування вітчизняного ОПК.
Йдеться про декілька як вже апробованих моделей, так і про нові можливості, які відкриваються перед Україною. Пряма бюджетна підтримка з боку союзників.
У держбюджеті на 2025 рік уперше з’явився рядок, сформований за рахунок залучення кредиту в обсязі 90 млрд грн від уряду Великої Британії на реалізацію "Проєкту з підтримки обороноздатності держави" (обсяг кредиту – 2,258 млрд фунтів) за програмою "Розвиток, закупівля, модернізація та ремонт озброєння, військової техніки, засобів та обладнання".
Такий гарний приклад заслуговує на подальше розширення. Розширення співпраці з країнами-партнерами в рамках загальноєвропейської програми SAFE, яка передбачає виділення 150 млрд євро у вигляді позик для оборонних інвестицій.
Проєкт виявився дуже затребуваним: 18 держав-членів ЄС вже подали заявок на 127 млрд євро.
Перспективними вважаю також можливості у рамках Європейської програми оборонної промисловості (EDIP), Європейського оборонного фонду (EDF), ініціативи BraveTech EU, кошти з яких можуть бути спрямовані у тому числі й на підтримку оборонного виробництва в Україні. Масштабування "данської моделі", яка передбачає замовлення української зброї, кошти на яку виділяють партнери.
Ця ініціатива збільшилась у 2025 році вже до майже 1,4 млрд євро (у 2024 році – 597 млн євро), залучаючи все більше країн-партнерів. Читайте також: Чому зброярі тікають за кордон А на підході вже реалізації "данської моделі 2.0" (передбачатиме інвестиції в оборонні й технологічні компанії України, прискорення постачання озброєнь, доступ Данії до сучасних технологій), а також запуск "нідерландської моделі", яка також передбачає прямі контракти з виробниками, інвестиції в український ОПК та створення спільних підприємств. Пришвидшення запуску проекту Build with Ukraine, який передбачатиме участь європейських партнерів у вирішенні завдання масштабування виробництва найкращих зразків озброєння для Сил оборони України. І безперечно, треба активніше працювати над рішеннями, які дозволять залучати мільярди доларів та євро наших партнерів і союзників у середньо- і довгостроковій перспективі. Насамперед йдеться про історичне рішення цьогорічного Саміту НАТО у Гаазі, згідно якого члени Альянсу зобов’язуються до 2035 року досягти витрат на основні оборонні вимоги, а також пов’язані з обороною і безпекою видатки на рівні 5% ВВП щорічно. У процесі розрахунку оборонних видатків держав-членів Альянсу враховуватимуться прямі внески на оборону України та її оборонну промисловість.
А це означає, що фінансування військової допомоги нашій державі, виготовлення та передача озброєння та військової техніки, інвестиції в український ОПК та збільшення його спроможностей, спільне виробництво зараховуватимуться у 3,5% ВВП для кожної країни. Читайте також: Чому державі потрібен експорт української зброї Тому деяким членам Альянсу (особливо з не дуже чисельною армією, розташованими подалі від московії і з чутливим ставленням до міліарних питань), економічно доцільніше буде виділяти допомогу для України та її ОПК, аніж створювати надлишкові власні потужності. Цього року в ЄС затверджено власний план переозброєння REARM Europe, де окрім згаданої програми позик SAFE, йдеться про можливість додатково мобілізувати ще 650 млрд євро для значного збільшення європейських витрат на оборону та доведення їх до згаданого у рішенні НАТО рівня 3,5% ВВП, у тому числі через інструмент тимчасового відступу від бюджетного правила. Ці ресурси у рамках домовленостей країн НАТО також є потенційним джерелом інвестування як у спільне виробництво, так і замовлення зброї у української оборонної промисловості. Ми ж, зі свого боку, уже найближчим часом забезпечимо запуск власного проекту з підтримки ОПК – спеціального режиму економічної діяльності Defence.City, який створить сприятливі умови для розвитку сектору на найближчу перспективу.